ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 619/3051/17
провадження № 61-3419 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) -ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Тетяна Олександрівна,
боржник - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року в складі судді Овсяннікова В. С.
та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - державний виконавець, Дергачівський ВДВС) Стадніченко Т. О., боржник - ОСОБА_2, в якій просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Стадніченко Т. О.
у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 у період із 16 серпня 2023 року по час звернення із цією скаргою, яка полягає у незверненні до суду з поданням про розшук боржника ОСОБА_2 ;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Стадніченко Т. О.
у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 у період із 16 серпня 2023 року по час звернення із цією скаргою, яка полягає у незверненні до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду в справі № 619/3051/17;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Стадніченко Т. О.
у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 у період із 16 серпня 2023 року по час звернення із цією скаргою, яка полягає у невиконанні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України
"Про виконавче провадження", із метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною у порядку, встановленому рішенням суду в справі
№ 619/3051/17;
- зобов`язати державного виконавця Дергачівського ВДВС у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 звернутися до суду: з поданням про розшук боржника ОСОБА_2 ; за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду в справі № 619/3051/17; вчинити дії, передбачені частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", із метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною у порядку, встановленому рішенням суду в справі № 619/3051/17.
В обґрунтування вимог скарги зазначав, що на виконанні Дергачівського ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа в справі № 619/3051/17.
Зокрема, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області
від 22 лютого 2018 року його позов і зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто йому перешкоди та визначено дні для участі у вихованні
та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожний непарний та парний вівторок та п`ятницю із 18 год
30 хв до 19 год 30 хв у присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_4 або дідуся ОСОБА_5 ), за адресою: АДРЕСА_1, враховуючи думку та стан здоров`я дитини; кожну непарну суботу місяця з 09 год 00 хв до 13 год 00 хв у присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_4 або дідуся ОСОБА_5 ),
як за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1, так і з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів чи парків відпочинку, враховуючи думку та стан здоров`я дитини; у день народження дитини, якщо ІНФОРМАЦІЯ_1 буде вихідним днем -
з 09 год 00 хв до 11 год 00 хв у присутності матері ОСОБА_2 (бабусі
ОСОБА_4 або дідуся ОСОБА_5 ), за адресою: АДРЕСА_1, або в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочину у смт Мала Данилівна Дергачівського району Харківської області або у місті Харкові; якщо ІНФОРМАЦІЯ_1 припадає на будній день - з 08 год 00 хв до 08 год 30 хв у присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_4 або дідуся ОСОБА_5 ), за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням думки та стану здоров`я дитини. В іншій частині позовів відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, залишеною без постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року змінено в частині визначення йому порядку та участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Абзаци четвертий-шостий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: визначено йому наступний спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, місце та час їхнього спілкування: кожного вівторка
та четверга кожного тижня з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця із 10 год 00 хв до 18 год 00 хв без присутності матері. В іншій частині рішення залишено без змін (провадження № 61-42734св18).
03 серпня 2023 року державний виконавець Стадніченко Т. О. винесла постанову про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_2 до 16 серпня 2023 року на підставі статті 32 Закону України
"Про виконавче провадження". Проте в період із 16 серпня 2023 року по день звернення до суду з цією скаргою державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження",
із метою забезпечення побачень із дитиною в порядку, встановленому судовими рішеннями у справі № 619/3051/17, а також не прийнято жодних обмежень
по відношенню до боржника - ОСОБА_2 .
Заявник уважав, що в період із 16 серпня 2023 року через умисну бездіяльність
із боку державного виконавця рішення судів у справі № 619/3051/17 не були виконані 27 разів.
ОСОБА_2, починаючи з 25 лютого 2022 року, не вчиняє дії щодо вчинення указаних вище судових рішень у справі № 619/3051/17, ухиляється від викликів
і запитів державного виконавця.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд його скаргу задовольнити.
У судовому засіданні суду першої інстанції 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 відмовився від заявлених вимог скарги в частині зобов`язання державного виконавця Дергачівського ВДВС у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 звернутися до суду: з поданням про розшук боржника ОСОБА_2 ;
за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду в справі
№ 619/3051/17; вчинити дії, передбачені частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", із метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною у порядку, встановленому рішенням суду в справі
№ 619/3051/17, яка прийнята судом протокольною ухвалою від 13 грудня
2023 року.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 13 грудня
2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 13 лютого 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_2 державний виконавець діяв
у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження", із урахуванням того, що ОСОБА_2, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, введенням на всій території України
з 24 лютого 2022 року воєнного стану, систематичними обстрілами міста Харкова та Харківської області, разом із дитиною перебувають поза межами України,
а саме в Німеччині, місто Бремен у статусі біженців, що підтверджується відповідними посвідченнями на право проживання.
Станом на серпень 2023 року ОСОБА_2 періодично підтримувала зв`язок
із державним виконавцем, повідомляла про своє фактичне місцезнаходження,
а тому відсутні правові підстави вважати, що державний виконавець допустив неправомірну бездіяльність, яка полягає у незверненні до суду з відповідними поданнями в період із 16 серпня по 19 жовтня 2023 року. Тим більше, що таке звернення не відповідало б принципам розумності, справедливості
та забезпечення якнайкращих інтересів дитини, які мають бути забезпечені належні та безпечні умови для життя і розвитку. Відомостей про повернення ОСОБА_2 разом із дитиною на територію України немає.
Разом із цим, у зв`язку з тим, що з листопада 2023 року від боржника -
ОСОБА_2 перестали надходити відповідні відомості щодо
її місцезнаходження, державний виконавець звернувся до суду з поданням
про її розшук.
Апеляційний суд звернув увагу ОСОБА_1 на тому, що він не позбавлений можливості в порядку статті 435 ЦПК України змінити спосіб або порядок виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області
від 13 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року відкрито касаційне провадження. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
У квітні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини у подібних правовідносинах, а також не надали належної оцінки доказам, які підтверджують факт умисної бездіяльності державного виконавця у період із 16 серпня
по 19 жовтня 2023 року, яка полягає у невчиненні дій, передбачених
Законом України "Про виконавче провадження", що не заперечувалося
і представником Дергачівського ВДВС протягом розгляду справи.
Крім цього, вважає, що суди безпідставно не залучили до участі в розгляді справи ОСОБА_2 .
Апеляційний суд помилково встановив відсутність відомостей щодо місцезнаходження боржника - ОСОБА_2 із листопада 2023 року, оскільки щодо неї перестали надходити відомості з 04 серпня 2023 року.
Також касаційна скарга ОСОБА_1 містить доводи щодо, на його думку, незаконності постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року.
У квітні та травні 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, разом із долученими до них новими доказами, у яких просить задовольнити його касаційну скаргу.
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши,
що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень (частина перша статті 400 ЦПК України) Верховний Суд здійснює перевірку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання
про прийняття нових доказів на стадії перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Тому додаткові пояснення із додатками залишаються без розгляду (див.:
пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року
в справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19).
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій відповідають.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими