ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 331/1074/23
провадження № 61-18608 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Геннадій Олександрович,
відповідач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В. від 22 листопада
2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі -
АТ "Ощадбанк", Банк) про визнання протиправною відмови у проведенні реструктуризації та зобов`язання АТ "Ощадбанк" провести реструктуризацію за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що між ОСОБА_1
та АТ "Ощадбанк" було укладено кредитний договір від 25 вересня 2007 року № 657, за умовами якого вона отримала кредитні кошти в розмірі 28 000,00 доларів США з терміном повернення до 25 вересня 2027 року під 12,5 % річних. Кредитні кошти були отримані для купівлі квартири за адресою:
АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку за вищевказаним договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. за реєстраційним № 5792.
Позивачі вказували, що 25 вересня 2007 року між ОСОБА_2
та АТ "Ощадбанк" було укладено договір поруки № 657-1Н, згідно з яким
ОСОБА_2 зобов`язувався відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за вищевказаним кредитним договором від 25 вересня 2007 року № 657.
У травні 2015 року АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до них про стягнення заборгованості за кредитним договором. У жовтні 2015 року вони звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2018 року
у справі № 333/3246/15-ц, яке було залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, позов ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит
від 25 вересня 2007року № 657 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657 у розмірі
22 416,27 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 2 272,11 доларів США, пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 101,81 доларів США, 46,81 доларів США пені за прострочення сплати кредиту, 21,10 доларів США - 3 % річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 9,72 доларів США - 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 9,72 доларів США - 3% річних за прострочення сплати кредиту та 4 872 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду
від 16 січня 2019 року в частині вирішених позовних вимог ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсотках, пені та 3% річних скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором про іпотечний кредит від 25 вересня
2007 року № 657 у розмірі 34 867,82 доларів США, в тому числі: 22 416,27 доларів США - заборгованість по кредиту, по відсоткам в сумі 785,49 доларів США, заборгованість за пенею 12,97 доларів США, 3% річних на прострочені суми в розмірі 19,92 доларів США, а всього 818,38 доларів США.
30 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до АТ "Ощадбанк" спільну заяву (вх. №581412021-001 від 06 липня 2021 року) про проведення реструктуризації заборгованості кредиту згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", разом з необхідними додатками до вказаної заяви.
22 вересня 2022 року АТ "Ощадбанк" було письмово відмовлено в проведенні реструктуризації з тих підстав, що станом на 01 січня 2014 року у позичальника обліковувалась заборгованість за відсотками в розмірі 244,95 доларів США,
що суперечить вимогам Закону України "Про споживче кредитування".
ОСОБА_1, ОСОБА_2 вважали вказану відмову незаконною, у зв`язку з чим просили суд: визнати протиправною відмову АТ "Ощадбанк" у наданні реструктуризації за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657, укладеному між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України "Про споживче кредитування", у редакції змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-ІХ та зобов`язати АТ "Ощадбанк" провести вказану реструктуризацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі судді Антоненко М. В. від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправною відмову АТ "Ощадбанк" у наданні реструктуризації за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657, укладеному між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1, у порядку, передбаченому Законом України "Про споживче кредитування" у редакції змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті".
Зобов`язано АТ "Ощадбанк" провести реструктуризацію за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657, укладеному між ВАТ "Ощадбанк" та
ОСОБА_1, у порядку, передбаченому Законом України "Про споживче кредитування", у редакції змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті".
Рішення районного суду мотивовано тим, що дії банку щодо відмови у проведенні реструктуризації позбавили позивачів їх гарантованого законом права на проведення реструктуризації зобов`язання за кредитним договором в іноземній валюти, тому права позивачів підлягають поновленню шляхом визнання протиправною відмови у проведенні реструктуризації та зобов`язання провести реструктуризацію відповідно до Закону України "Про споживче кредитування",
у редакції змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті". Наявність невиконаного судового рішення про стягнення кредиту не перешкоджає застосуванню вказаного Закону України.
Посилався на відповідні судові рішення Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на 01 січня 2014 року за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року № 657 відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, обліковувалась прострочена заборгованість за процентами у сумі 244,95 дол. США. При цьому, позивачі не надали доказів їх погашення на день подачі заяви про проведення реструктуризації, тому відповідно до підпункту 1 пункту 7 Розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" їх кредитні зобов`язання не підлягали реструктуризації й, відповідно, відповідачем правомірно відмовлено у її проведенні.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відсутні підстави вважати про виконання однієї із обов`язкової умови, передбаченої законом для проведення реструктуризації, а саме, що предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання ОСОБА_2 (майнового поручителя), за умови відсутності у його власності іншого житлового нерухомого майна, оскільки ОСОБА_2 має на праві спільної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_1 в іпотечній квартирі не проживає, а разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 та сином проживає за адресою: АДРЕСА_3, частина якої на праві власності належить її чоловіку.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що позивачами не надано необхідних для проведення реструктуризації документів, тому в банку були відсутні підстави для проведення реструктуризації в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" відповідно до поданої позивачами заяви та наданих ними документів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 331/1074/23 з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
17 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О., мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, так як не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 07 вересня
2022 року у справі № 274/6004/21, від 20 жовтня 2022 року № 381/3302/21,
від 26 квітня 2023 року № 209/800/22, від 22 червня 2023 року № 593/1509/21,
від 28 червня 2023 року № 756/16109/21 у подібних правовідносинах, які врегульовують питання реструктуризації кредиту в разі наявності судового рішення про стягнення боргу, погашеної заборгованості до дня проведення реструктуризації.
Вказує, що висновки апеляційного суду про наявність у позичальника заборгованістю станом на 01 січня 2014 року по відсоткам в розмірі
244,95 дол. США, є помилковими, так як вказана заборгованість була за строковими відсотками, які нараховуються та погашаються кожного місяця, проте суд апеляційної інстанції невірно розмежував строкову та прострочену заборгованість.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки банком було відмовлено в реструктуризації кредиту з однієї підстави наявність строкової заборгованості по процентам по кредиту, відмова в реструктуризації кредиту взагалі не містила такої підстави як наявність іншого майна. При цьому судом не було належним чином досліджено питання щодо наявності у майнового поручителя іншого майна, і не взято до уваги того, що договір іпотеки від 25 вересня 2007 року підписано лише ОСОБА_1, іпотечна квартира, в якій вона прописана, є єдиним житлом у її власності, тому вона має право на реструктуризацію вказаного кредиту.
Крім того, судом невірно застосовано норми матеріального права щодо обмеження права на реструктуризацію кредитів, оскільки згідно з положеннями Закону України "Про споживче кредитування", реструктуризація можлива за наявності однієї умови, а не одночасно всіх, як вирішив суд.
Звертає увагу на те, що закон не передбачає випадків набуття предмета іпотеки подружжям та не визначає, що реструктуризації не підлягає кредит, якщо один з подружжя, який не є іподекодавцем за договором іпотеки має частку в іншому житлі.Закон чітко зазначає, що якщо позичальник, він же іпотекодавець не має іншого житла, то має право на реструктуризацію кредиту.
Також, вказує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позичальник не подав до банку необхідні документи для реструктуризації, так як до банку було надано усі необхідні документи, які передбачені Законом України "Про споживче кредитування", і будь-яких інших документів Банк не вимагав. При цьому, листом банку від 22 вересня 2022 року в проведенні реструктуризації не було відмовлено у зв`язку із відсутністю усього пакету документів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від "АТ Ощадбанк" на касаційну скаргу, в якому, зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, постанова суду ухвалена з дотриманням норм права, є законною та обґрунтованою. Зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про неможливість проведення Банком реструктуризації на підставі пункту 7 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", так як підстави для проведення реструктуризації відсутні, а на Банк не може бути покладено обов`язок її незаконного проведення, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що25 вересня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк", та
ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 657 на суму
28 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі
12,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором
(т. 1, а. с. 9-13).
Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору, кредит надається на 240 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 25 вересня 2027 року на придбання двохкімнатної квартири, за договором купівлі-продажу від 25 вересня 2007 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору та Додатком до кредитного договору "Розрахунок ануїтетних платежів" встановлено що щомісячний платіж по кредиту становить 328,00 доларів США шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 25 жовтня 2007 року на відповідні позичкові рахунки позичальника. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 25 вересня 2027 року.
25 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Ощадбанк", та боржником ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 657-1п (т. 1, а. с. 14-16).
Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки, поручитель ОСОБА_2 зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язання за Кредитним договором від 25 вересня
2007 року № 657, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
25 вересня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 657-іф, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. за № 5792 (т. 1, а. с. 17-19).
Згідно з пунктом 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: квартира (реєстраційний номер 20385780), загальною площею 42,91 кв. м, житловою площею 27,48 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.3 Іпотечного договору, право власності Іпотекодавця на нерухоме майно підтверджується: Договором купівлі-продажу, посвідчений
25 вересня 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. за реєстровим номером 5790.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору про іпотечний кредит
АТ "Ощадбанк" звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитом.
01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до АТ "Ощадбанк" про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними.
23 серпня 2018 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/3246/15-ц за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 було достроково стягнуто кредитну заборгованість за кредитним договором
від 25 вересня 2007 року № 657 в сумі 22 416,27 дол. США - заборгованість
за кредитом, 2 272,11 дол. США - заборгованість за відсотками, 101,81 дол. США - за пенею, 46,81 дол. США - за прострочення кредиту, 21,10 дол. США - 3% річних
та 4 872,00 грн судового збору, що є в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У задоволенні зустрічного позову відмовлено
(т. 1, а. с. 131-136).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1, а. с. 137-143).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня
2019 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках, пені та 3% річних скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2018 року в частині стягнення заборгованості
по відсотках, пені та 3% річних змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" 785,49 доларів США - заборгованість за відсотками, 12,97 дол. США - заборгованість за пенею, 19,92 дол. США - 3% річних за прострочення суми (т. 1, а. с. 23-28).
06 липня 2021 до Банку надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором
від 25 вересня 2007 року № 657, згідно з вимогами пункту 7 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
22 вересня 2022 року АТ "Ощадбанк" за № 107.20-1299\29730/2022-07 відмовило
у задоволенні заяви щодо проведення реструктуризації заборгованості за зазначеним кредитним договором у зв`язку з тим, що станом на 01 січня 2014 року за кредитним договором від 25 вересня 2007 року № 657 обліковувалась заборгованість за відсотками в сумі 244,95 дол. США, що суперечить вимогам пункту 7 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (т. 1, а. с. 22).
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції на час укладення договору про іпотечний кредит) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.