ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/20201/22-ц
провадження № 61-8144св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 29 листопада 2022 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів:
Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
09 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що в Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 розмістила такі вклади (строкові банківські вклади (депозити)): № НОМЕР_4 (мультивалютний на три місяці) від
05 жовтня 2012 року в розмірі 1 000,00 грн з нарахуванням 17 % річних;
№ НОМЕР_5 (стандарт на три місяці) від 13 листопада
2013 року в розмірі 295 165,00 грн, та за послугою накопичення "Копилка"
№ НОМЕР_1 (на строк 366 діб) від 29 квітня 2013 року
в розмірі 2 956,93 грн з нарахуванням 16 % річних.
У зв`язку з анексією рф Автономної Республіки Крим кошти на вказаних рахунках АТ КБ "ПриватБанк" заблокувало.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від
10 квітня 2018 року, стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за вкладом № НОМЕР_4 від 05 жовтня 2012 року грошові кошти
в розмірі 1 000,00 грн, проценти в розмірі 3 589,73 грн, 3 % від простроченої суми в розмірі 137,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 994,8 грн; за вкладом
№ НОМЕР_6 від 13 листопада 2013 року грошові кошти в розмірі 295 165,00 грн, проценти в розмірі 166 291,82 грн, 3 % від простроченої суми за вкладом в розмірі 13 843,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 293 630,14 грн; за вкладом послуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_1 від 29 квітня 2013 року грошові кошти в розмірі 2 956,93 грн, проценти в розмірі
1 393,12 грн, 3 % від простроченої суми в розмірі 130,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 2630,18 грн.
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року постанову апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року в частині вирішення позову про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за договорами банківського вкладу, 3 % річних та інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року
в частині вирішення позову про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн за вкладом № НОМЕР_4 від 05 жовтня
2012 року; 295 165,00 грн за вкладом № НОМЕР_6 від
13 листопада 2013 року; 2 956,93 грн за вкладом послуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_1 від 29 квітня 2013 року залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року змінено,
в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за договорами банківського вкладу, 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнено
з ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", на користь ОСОБА_1 295 035,22 грн, з яких: проценти за договорами банківського вкладу у сумі 12 157,97 грн; 3 % річних від прострочених сум заборгованості у сумі 21 340 грн, інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості у сумі 261 537,25 грн.
02 листопада 2021 року за виконавчими листами були відкриті 4 виконавчі провадження, за якими кошти були перераховані на її рахунок 17 листопада 2021 року.
Таким чином, з відповідача на її користь підлягають стягненню 3 % річних за період з 01 січня 2017 року до 17 листопада 2021 року.
Також вказувала, що у зв`язку з недобросовісним виконанням банком своїх зобов`язань купівельна спроможність грошових коштів, розміщених позивачкою на рахунках, зменшилась, що є підставою для стягнення
з відповідача на її користь майнової шкоди в сумі 417 632,00 грн, що становить різницю між вартістю квартири, яку вона могла би придбати,
у 2014 році та станом на час перерахування відповідачем на її рахунок коштів за виконавчими листами. Крім того, вказувала, що відповідач завдав їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 1 500 000,00 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь кошти за рахунком № НОМЕР_2 в сумі 184 585,87 грн, за вкладом № НОМЕР_4 в сумі 625,36 грн, за вкладом послуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_3 в сумі 1 848,58 грн, майнову шкоду в сумі 417 632,00 грн і моральну шкоду в сумі 1 500 000,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року до участі у справі як третю особу залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за вкладом
№ НОМЕР_4 (мультивалютний на три місяці) від 05 жовтня 2012 року 90,08 грн як 3 % річних та 145,89 грн інфляційних втрат; за вкладом (строковий банківський вклад (депозит)) № НОМЕР_6 (стандарт на три місяці) від 13 листопада 2013 року 26 589,13 грн як 3 % річних та 43 061,98 грн інфляційних втрат; за вкладом послуга накопичення "Копилка"
№ НОМЕР_1 (на строк 366 діб) від 29 квітня 2013 року 266,36 грн як
3 % річних та 431,39 грн інфляційних втрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивачки про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних і необхідності застосовування позовної давності, а тому розрахував розмір інфляційних втрат та 3 % річних за період з 17 листопада 2018 року до 17 листопада
2021 року.
Відмовляючи у стягненні майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення відповідачем збитків, понесення цих збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками.
Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив
з того, що позивачка не вказала причинного зв`язку між завданою їй шкодою
і протиправними діями відповідача, які її права та законні інтереси порушив відповідач та якими доказами це підтверджується, а також розмір моральної шкоди в сумі 1 500 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суд ум. Києва від 29 листопада 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд відхилив доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що банк є неналежним відповідачем
у справі з огляду на те що саме банк є боржником у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду у справі № 522/12162/16-ц, а тому саме банк має нести відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
01 червня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок укладення 17 листопада
2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" договору переведення боргу за зобов?язаннями банку щодо виплати коштів за договором, який
є предметом спору у цій справі, АТ КБ "ПриватБанк" не несе жодних зобов?язань за таким договором та є неналежним відповідачем у справі,
а ТОВ "ФК "Фінілон" є новим боржником, і тому саме воно є належним відповідачем.
Заявник також вказує на те, що невчасне перерахування виконавчою службою коштів з відповідного депозитного рахунка, на який було списано кошти з рахунка АТ КБ "ПриватБанк", є відповідальністю виконавчої служби,
а не АТ КБ "ПриватБанк". Суди неправильно визначилися з періодом стягнення 3 % річних, оскільки правильним періодом стягнення 3 % річних
є з 21 лютого 2019 року до 11 листопада 2021 року, що вплинуло на розмір стягнених сум. У резолютивній частині рішення суду першої інстанції неправильно зазначено номери договорів, на що апеляційний суд уваги не звернув.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі
№ 523/9076/16-ц, постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі
№ 761/30025/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
Зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від
29 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від
18 травня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
25 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за вкладом № НОМЕР_4 (мультивалютний на три місяці) від 05 жовтня 2012 року 90,08 грн як 3 % річних та 145,89 грн інфляційних втрат; за вкладом (строковий банківський вклад (депозит)) № НОМЕР_6 (стандарт на три місяці) від
13 листопада 2013 року 26 589,13 грн як 3 % річних та 43 061,98 грн інфляційних втрат; за вкладом послуга накопичення "Копилка"
№ НОМЕР_1 (на строк 366 діб) від 29 квітня 2013 року 266,36 грн як
3 % річних та 431,39 грн інфляційних втрат.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від
29 листопада 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від
18 травня 2023 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в суді касаційної інстанції не переглядаються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від
10 квітня 2018 року, стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за вкладом № НОМЕР_4 від 05 жовтня 2012 року грошові кошти
в розмірі 1 000,00 грн, проценти в розмірі 3 589,73 грн, 3 % від простроченої суми в розмірі 137,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 994,8 грн; за вкладом
№ НОМЕР_6 від 13 листопада 2013 року грошові кошти в розмірі 295 165,00 грн, проценти в розмірі 166 291,82 грн; 3 % від простроченої суми за вкладом в розмірі 13 843,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 293 630,14 грн; за вкладом послуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_1 від 29 квітня 2013 року грошові кошти в розмірі 2 956,93 грн, проценти в розмірі
1 393,12 грн, 3 % від простроченої суми в розмірі 130,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 2630,18 грн.
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року постанову апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року в частині вирішення позову про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за договорами банківського вкладу, 3 % річних та інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року
в частині вирішення позову про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн за вкладом № НОМЕР_4 від 05 жовтня
2012 року; 295 165,00 грн за вкладом № НОМЕР_6 від
13 листопада 2013 року; 2 956,93 грн за вкладом послуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_1 від 29 квітня 2013 року залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року змінено
в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за договорами банківського вкладу, 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнено
з ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", на користь ОСОБА_1 295 035,22 грн, з яких: проценти за договорами банківського вкладу у сумі 12 157,97 грн; 3 % річних від прострочених сум заборгованості у сумі 21 340 грн, інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості у сумі 261 537,25 грн.
17 листопада 2021 року від відповідача на рахунок позивача в межах виконання рішення суду надійшли грошові кошти.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на позовну заяву просило застосувати позовну давність.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідають.
Спірні правовідносини виникли щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України у зв?язку з тривалим невиконанням судового рішення.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії,