ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 369/8877/22
провадження № 61-1387св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня
2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області, про визначення порядку спілкування з дитиною.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня
2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що зараз є потреба у забезпеченні позову, тому що втрачається емоційний та психологічний зв`язок батька
і сина через переховування дитини матір`ю. Іде цілеспрямована відчуженість дитини від батька, позивач не має можливості дізнатись про стан здоров`я сина, брати участь у вихованні та забезпечувати повноцінний розвиток дитини. Зазначав, що він не може побачити сина більше трьох місяців, оскільки ОСОБА_2 не надає такої можливості, тому і виникла потреба
у забезпеченні позову в найкращих інтересах дитини. На думку заявника, його заява про забезпечення позову не є тотожною вимогам позову, тому що не визначає участі у вихованні та графіка спілкування.
ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом встановлення
ОСОБА_2 обов`язку надавати йому цілодобовий доступ до його малолітнього сина ОСОБА_3 незалежно від місця його знаходження, із правом безперешкодного проходження у будь-яке приміщення, квартиру, будинок; заборонити ОСОБА_2, у тому числі будь-яким фізичним особам, переховувати від нього малолітнього сина ОСОБА_3 ; заборонити будь-яким фізичним особам, у тому числі ОСОБА_2, до набрання законної сили рішенням суду перешкоджати йому виконувати батьківські права, у тому числі спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
28 червня 2023 року заяву задоволено частково.
Заборонено будь-яким фізичним особам, у тому числі ОСОБА_2, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 369/8877/22 перешкоджати ОСОБА_1 виконувати батьківські права, у тому числі на спілкування
з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що батько, який на час вирішення справи про визначення порядку спілкування
з дитиною проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
25 січня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди фактично задовільнили одну із заявлених вимог. Вказує, що при виконанні ухвали суду її мета не буде досягнута, водночас порушуються права відповідачки, оскільки без встановлення чіткого графіка спілкування перешкоджання позивачу виконувати батьківські права може виникнути в будь-який час доби, дня, місця та року, тобто мати дитини, намагаючись спілкуватись з дитиною в будь-який час, буде перешкоджати батьку виконувати його права. Вказане формулювання забезпечення позову призвело до зловживання позивачем своїми правами. Суди не дотримали принципу співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
28 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року та постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року
в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_2 обов`язку надавати ОСОБА_1 цілодобовий доступ до малолітнього сина ОСОБА_3 незалежно від місця його знаходження, із правом безперешкодного проходження у будь-яке приміщення, квартиру, будинок; заборони ОСОБА_2, у тому числі будь-яким фізичним особам, переховувати від нього малолітнього сина ОСОБА_3, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2, заявив позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_3
в такому порядку: побачення з ночівлею без присутності матері: 1-3 тиждень місяця: з 17:00 год вівторка до 20:00 год середи, з 17:00 год п`ятниці до
20:00 год неділі, 2-4 тиждень місяця: з 17:00 год вівторка до 19:00 год п`ятниці; проведення всіх свят ОСОБА_3 з ОСОБА_4 кожного парного року.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що втрачається емоційний і психологічний зв`язок батька і сина через переховування дитини матір`ю, іде цілеспрямоване відчуження дитини від батька, батько не має можливості дізнатись про стан здоров`я сина, брати участь у вихованні та забезпечувати повноцінний розвиток дитини, не може побачити сина більше трьох місяців, тому що ОСОБА_2 не надає йому цієї можливості, просив, зокрема, заборонити будь-яким фізичним особам,
у тому числі ОСОБА_2, до набрання законної сили рішення суду перешкоджати йому виконувати батьківські права, у тому числі спілкуватися
з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.