ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/14709/22
провадження № 61-14871св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України Вербенський Михайло Георгійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гриценко Іван Іванович, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДНДІ МВС України) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор ДНДІ МВС України ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що наказом від 14 серпня
2002 року № 500 вона була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України, а наказом від 06 листопада 2015 року № 78 о/с у зв`язку
з організаційно-штатними змінами в ході реформування МВС була звільнена
з органів внутрішніх справ України у званні майора міліції.
3. Наказом ДНДІ МВС України від 07 листопада 2015 року № 79 о/с вона прийнята на посаду провідного наукового співробітника 3-ого науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України.
4. З моменту активних бойових дій у м. Києві вона евакуювалася за кордон, виїхавши до Швейцарії у м. Берн, та згідно із заявою від 22 серпня 2022 року перебувала у безоплатній відпустці за власний рахунок без грошового утримання.
5. 14 жовтня 2022 року у зв`язку з погіршенням здоров`я, після обстеження в лікарні м. Берн, їй призначили лікування і видали довідку про тимчасову непрацездатність за формою, запровадженою в Швейцарії, при цьому, попередили про заборону виїжджати за межі кантону до повного одужання.
6. Того ж дня о 12 годині вона повідомила про своє захворювання керівника лабораторії, заступника директора інституту, завідувача сектора кадрового забезпечення інституту усно у телефонній розмові та письмово, надіславши їм у месенджерах Viber та WhatsApp відповідні повідомлення разом з медичними документами, виданими на німецькій мові та продубльованими англійською мовою.
7. Не дочекавшись одужання позивачки, ігноруючи її медичні документи, не беручи до уваги поважність причини відсутності на робочому місці, відповідач розпочав службове розслідування, за результатами якого
31 жовтня 2022 року наказом № 77 о/с звільнив її із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин у період із 17 до 31 жовтня 2022 року.
8. Вважає, що її звільнення відбулось незаконно, оскільки вона повідомила керівництво про своє захворювання, надавши належним чином оформлені медичні документи, тому відповідач не мав права її звільняти.
9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд
визнати незаконним та скасувати наказ від 31 жовтня 2022 року № 77 о/с про її звільнення з посади провідного наукового співробітника 3-го
науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з дати звільнення
31 жовтня 2022 року;
поновити її на посаді провідного наукового співробітника 3-го науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України;
стягнути з ДНДІ МВС України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу із 31 жовтня 2022 року, виходячи з розрахунку заробітної плати за один робочий день у розмірі 1 014,54 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду
від 13 вересня 2023 року, у позові відмовлено.
11. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що ОСОБА_1 не надала до ДНДІ МВС України оформлені
в установленому законом порядку документи, які б підтверджували поважність її відсутності на роботі із 17 до 31 жовтня 2022 року, тому підстав для скасування наказу від 31 жовтня 2022 року № 77 о/с про звільнення немає. За відсутності підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, відповідно не підлягають задоволенню і вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Гриценко І. І., просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 12 жовтня 2023 ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гриценко І. І., подав касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 13 вересня 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у грудні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, зокрема щодо звільнення працівника з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України в умовах воєнного стану, в період його тимчасової непрацездатності та перебування за межами України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Вважає, що суди, відмовляючи в позові, не надали належної правової оцінки і фактично не взяли до уваги обставини викладені у позовній заяві та
у відповіді на відзив, в яких вона зазначала, що визначальним фактором для вирішення питання про законність її звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин відсутності на роботі.
17. Суди повно і всебічно не з`ясували обставини у справі і дійшли помилкового висновку щодо ненадання нею керівництву ДНДІ МВС України інформації щодо причин відсутності на роботі, оскільки такий висновок суперечить не лише змісту наказу про звільнення, а й іншим обставинам.
18. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги роз`яснення Державної служби України з питань праці, щодо правомірності призначення комісією зі соцстрахування допомоги за листком непрацездатності без діагнозу та шифру.
19. Також судами не взято до уваги те, що вона хворіла, проходила медичне обстеження та лікування з одержанням листка про тимчасову втрату працездатності за кордоном, знаходячись в евакуації.
20. Судами залишено поза увагою, що за змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У грудні 2023 року директор ДНДІ МВС УкраїниОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
22. Вказує, що із ОСОБА_1 було узгоджено надання їй відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з продовженням строку воєнного стану за згодою сторін із 24 серпня до 16 жовтня 2022 року, після чого вона
17 жовтня 2022 року мала з`явитися на роботі.
23. Проте позивачка 17 жовтня 2022 року на роботу не вийшла, у зв`язку
з чим, з метою встановлення підстав відсутності працівника на робочому місці було призначено комісію для проведення службового розслідування.
24. Позивачка повідомлялася декілька кілька разів про закінчення відпустки 16 жовтня 2022 року та необхідність стати до роботи із 17 жовтня 2022 року. Крім того, їй було запропоновано прибути не до м. Києва, а до
м. Ужгорода або іншого більш безпечного для неї міста та продовжити роботу у дистанційній формі, проте вона відмовилася від цієї пропозиції і повідомила, що направила заяву про своє захворювання.
25. 17, 18 та 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що складені відповідні акти.
26. Позивачкою не було надано до Центральної поліклініки МВС або сімейного/лікуючого лікаря в Україні медичних документів із зазначенням шифру діагнозу Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду, перекладених на державну мову, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України, відповідно нею не отримано листка непрацездатності.
27. З приводу посилань позивачки на Кримінальний кодекс Швейцарії, норми якого нібито забороняють лікарям надавати відомості про захворювання пацієнтів, звертає увагу, що відповідно як до швейцарського так і українського законодавства лікарям заборонено надавати відомості про захворювання пацієнтів без згоди самих пацієнтів.
28. Як на момент звільнення позивачки, так і на момент розгляду справи
в суді у неї був відсутній листок непрацездатності за період із 17 до 31 жовтня 2022 року. У Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я листок непрацездатності ОСОБА_1 також відсутній.
Фактичні обставини справи встановлені судами
29. ОСОБА_1 прийнята на службу в органи внутрішніх справ України на підставі наказу від 14 серпня 2002 року № 500, а 06 листопада 2015 року звільнена з органів внутрішніх справ України згідно з наказом № 78 о/к.
30. Наказом ДНДІ МВС України від 07 листопада 2015 року № 79 о/с
ОСОБА_1 прийнята на посаду провідного наукового співробітника 3-ого науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України.
31. Наказом ДНДІ МВС України від 24 серпня 2022 року № 58 о/с
ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку
з продовженням воєнного стану за згодою сторін з 24 серпня 2022 року
до 16 жовтня 2022 року.
32. 14 та 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через месенджер Viber направила відповідачу листи німецькою та англійською мовами, в яких вказувала про неможливість стати до роботи 17 жовтня 2022 року через стан здоров`я.
33. Згідно з актами від 17 жовтня 2022 року, від 18 жовтня 2022 року та
від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня у ці дні на робочому місці
у приміщенні ДНДІ МВС України на вул. Довнар-Запольського, 8 у м. Києві
із 9 до 18 години.
34. З метою встановлення підстав відсутності позивачки на робочому місці із 17 жовтня 2022 року наказом директора ДНДІ МВС України від 24 жовтня 2022 року № 102 призначено комісію для проведення службового розслідування до 31 жовтня 2022 року.
35. Згідно з поясненнями від 27 жовтня 2022 року завідувача науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України ОСОБА_3, ОСОБА_1 повідомлено декілька разів по телефону у період з 07 жовтня 2022 року до 14 жовтня 2022 року про закінчення відпустки 16 жовтня 2022 року, повернення в Україну та необхідність стати до роботи із 17 жовтня 2022 року. Також, їй було запропоновано прибути не до Києва, а до м. Ужгород або іншого більш безпечного для неї міста та продовжити роботу на дистанційній формі. Однак, вона відмовилась від цієї пропозиції і повідомила, що направила заяву про своє захворювання. 17 жовтня 2022 року у месенджері Viber позивачка направила ОСОБА_3 фотокопії власної заяви про захворювання
і неможливість приступити до роботи у період з 14 до 30 жовтня 2022 року
і два листи англійською і німецькою мовами, де не зазначено діагноз пацієнта, а його переклад до відповідача так і не надійшов. 17, 18 та 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що складені акти.
36. 28 жовтня 2022 року завідувачем науково-дослідної лабораторії ОСОБА_3 в присутності співробітників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по телефону у месенджері Viber було запропоновано позивачці надати пояснення щодо її відсутності на роботі у період із 17 до 28 жовтня 2022 року. Однак, та відмовилась пояснювати підстави, додавши, що всі обставини виклала у своїй заяві від 17 жовтня 2022 року, що відображено в акті про відмову ОСОБА_1 надати пояснення комісії з проведення службового розслідування щодо її відсутності на робочому місці від 28 жовтня 2022 року.
37. 31 жовтня 2022 року директором ДНДІ МВС України ОСОБА_2 затверджено висновок службового розслідування щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_1, яким визначено дні відсутності ОСОБА_1 на роботі із 17 до 31 жовтня 2022 року вважати прогулами.
38. 31 жовтня 2022 року наказом № 77 о/с ДНДІ МВС України ОСОБА_1, провідного наукового співробітника третього науково-дослідного відділу НДЛ кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України звільнено за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
39. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
40. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.