Постанова суду № 322/232/21 від 10.04.2024 про систематичну несплату відповідачем орендної плати за використання переданої йому в оренду земельної ділянки, оскільки...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 322/232/21

провадження № 61-4898св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик Сергій Юрійович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів Дашковської А. В., Маловічко С. В., Кочеткової І. В., додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

припинити шляхом розірвання договір оренди від 25 грудня 2009 року, укладений між ним та ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,2327 гектарів, кадастровий номер 2323685900:10:006:0017, розташовану на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, та договір оренди від 27 лютого 2012 року, укладений між ним та ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,2328 гектарів, кадастровий номер 2323685900:10:006:0016, розташовану на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

витребувати вказані земельні ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,2327 гектарів, кадастровий номер 2323685900:10:006:0017, терміном на 49 років. Державну реєстрацію договору здійснено 23 лютого 2010 року.

27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,2328 гектарів, кадастровий номер 2323685900:10:006:0016, терміном на

49 років. Державну реєстрацію договору здійснено 19 вересня 2013 року.

Примірники вказаних договорів оренди позивачу видані не були.

З моменту укладення договорів оренди ОСОБА_1 жодного разу не отримував орендну плату і не підписував будь-яких документів на отримання грошових коштів, а тому у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати, тобто невиконанням основних умов договору, такі правочини підлягають розірванню.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 26 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, зокрема відсутності переконливих доказів, які б свідчили про систематичну несплату відповідачем орендної плати за використання переданої йому в оренду земельної ділянки, оскільки позивачем на ім`я повіреної особи ОСОБА_3 складено довіреність, дійсність якої позивач не оспорював.

Ініціюючи питання щодо призначення експертизи, ОСОБА_1 ставив під сумнів строк виконання документів, однак не піддавав сумніву, що ці документи складені саме повіреною особою позивача ОСОБА_3 . Можливість виготовлення цих документів не в той час, яким датовані ці документи, автоматично не вказує на те, що відповідач не сплатив повіреній особі кошти за весь строк оренди земельних ділянок, а та, у свою чергу, не погодилась на такі дії, адже навіть за умови фізичної відсутності розписок і розрахунку ці обставини (сплата оренди за весь строк і відсутність на це згоди повіреної) могли бути спростовані, якщо б повірена особа заперечувала ці факти.

Після відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи представник позивача не заявив клопотання про виклик і допит повіреної позивача ОСОБА_3, як наслідок, не заявляв клопотань щодо витребування у неї доказів на підтвердження передачі орендної плати позивачу або, навпаки, вказували на те, що повірена діяла в своїх інтересах чи в інтересах відповідача (факт шлюбних відносин відповідача з повіреною позивача у цьому контексті міг мати значення для правильного вирішення справи).

З огляду на недоведеність позовних вимог відсутні підстави для розірвання спірних договорів оренди.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 серпня

2022 року скасовано, позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,2327 гектарів, кадастровий номер 2323685900:10:006:0017, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладений 25 грудня

2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розірвано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,2328 гектарів, кадастровий номер 2323685900:10:006:0016, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладений 27 лютого

2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,2327 гектарів, розташовану на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер 2323685900:10:006:0017.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,2328 гектарів, розташовану на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер 2323685900:10:006:0016.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення фізико-хімічної експертизи

від 06 лютого 2023 року № 3358 на підставі ухвали апеляційного суду, розписки про отримання орендної плати від 25 грудня 2009 року і 19 вересня 2013 року піддавались штучному старінню та виконані в 2021 році, що не відповідає зазначеним у них датам.

Зазначений висновок експерта підтверджує ті обставини, що протягом тривалого часу, зокрема за договором оренди від 25 грудня 2009 року

у період із 2009 року до 2021 року та за договором оренди від 07 лютого

2012 року з 2012 року до 2021 року, орендарем ОСОБА_2 систематично порушувались умови договору оренди щодо сплати орендної плати

ОСОБА_1 за вказаними договорами щорічно з 01 жовтня до 25 грудня поточного року та щорічно до 31 грудня поточного року відповідно.

Ураховуючи наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок із кадастровим номером 2323685900:10:006:0017 площею 7,2327 га та з кадастровим номером 2323685900:10:006:0016 площею 7,2328 га, позовні вимоги про повернення вказаних земельних ділянок, на думку апеляційного суду, також підлягають задоволенню.

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Запорізького апеляційного суду від 28 березня

2023 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначив, що після прийняття постанови

Запорізького апеляційного суду 28 березня 2023 року ОСОБА_2 отримав

лист Міністерства юстиції України від 28 березня 2023 року

№ 37969/35933-33-23/6.3, згідно з яким підстави для винесення на розгляд дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України питання дисциплінарної відповідальності відсутні, оскільки ОСОБА_10 не є атестованим судовим експертом та не має статусу судового експерта.

Вважав вказані в листі відомості нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим суд під час розгляду справи не повинен був брати до уваги висновок експерта ОСОБА_10 від 06 лютого 2023 року № 3358.

На підставі зазначеного просив задовольнити заяву, скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року та ухвалити судове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 26 серпня 2022 року залишити без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд постанови Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалу мотивовано тим, що обставини, зазначені в заяві ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 як нововиявлені, з`ясовувалися під час перегляду рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 26 серпня 2022 року в апеляційному порядку, оскільки вони існували на час розгляду справи та могли бути відомі заявнику. З огляду на зазначене такі обставини в розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими.

Крім того, під час апеляційного перегляду відповідач заперечував проти самого проведення експертизи, проте не заявляв клопотання про призначення експертизи іншій експертній установі.

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки апеляційним судом не вирішено питання про стягнення судових витрат у вигляді судового збору та оплати за проведення експертиз.

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 20 червня

2023 року заяву задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 65 187,45 грн.

Додаткову постанову мотивовано тим, що оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а тому витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги

в розмірі 1 816,00 грн та 2 724,00 грн і витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз у розмірі 1 647,45 грн та 59 000,00 грн, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача ОСОБА_2 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд"

від ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик С. Ю., надійшла касаційна скарга на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року, в якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду

і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджено доказів у справі, зокрема самої експертизи та доказів на її спростування: копію листа

в. о. директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України від 02 січня 2023 року, фотокопії розписок, копії адвокатських запитів, копію листа Міністерства юстиції України

від 07 березня 2023 року, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення до реєстру кримінального провадження за фактом незаконної діяльності ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа".

Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що висновок експерта стосувався давності паперу, а не рукописного тексту, що свідчить про вихід за межі поставлених запитань.

Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про визнання висновку експерта недопустимим доказом, про відвід експерту та про призначення повторної експертизи.

Крім того, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення про зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельні ділянки, у той час як позовні вимоги стосувалися їх витребування.

Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо системного застосування статей 7, 9, 10 Закону України "Про судову експертизу", Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, статті 78 ЦПК України, а також щодо системного застосування пункту 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, статті 4 Закону України "Про судову експертизу", статей 78, 113 ЦПК України.

При цьому посилається на нерелевантність застосування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 лютого 2022 року у справі № 369/7225/19, від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18,

від 24 лютого 2021 року у справі № 552/2660/16, від 20 березня 2020 року

у справі № 704/589/17.

У свою чергу, судом апеляційної інстанції не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у подібних правовідносинах щодо недопустимості висновку експерта, у якого відсутній відповідний статус (постанова від 24 березня

2021 року у справі № 320/4186/18), або якого притягненого до дисциплінарної відповідальності та позбавлено кваліфікації (постанова від 02 лютого

2021 року у справі № 721/265/17); щодо відсутності заздалегідь встановленої сили висновку експертизи, який має оцінюватися поряд з іншими доказами (постанова від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17); щодо врахування критеріїв істотності допущеного орендарем порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15).

У червні 2023 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик С. Ю., на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 травня

2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Ухвала Запорізького апеляційного суду від 09 травня 2023 року оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що мають важливе значення для правильного вирішення спору, не надав оцінки обставинам, викладеним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема листу Міністерства юстиції України від 28 березня 2023 року, зміст якого спростовує висновок експерта

ОСОБА_10, який не має статусу атестованого судового експерта.

Вказаний лист було направлено ОСОБА_2 лише 31 березня 2023 року, що підтверджується поштовим маркуванням на конверті, а тому висновок суду про те, що про зазначені обставини відповідач знав під час перегляду справи в апеляційному суді, є помилковим.

У липні 2023 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик С. Ю., на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду

від 20 червня 2023 року, в якій заявник просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про прийняття додаткового рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та частину третю статті 411 ЦПК України.

Задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення понесених ним судових витрат, апеляційний суд у порушення норм процесуального права не звернув уваги на те, що до завершення судових дебатів та протягом п`яти днів після винесення постанови апеляційним судом ОСОБА_1 не надав розрахунок витрат та докази їх понесення, не направив вказані документи відповідачу.

Висновки апеляційного суду суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21,

від 25 лютого 20021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року

у справі № 759/13013/14, від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14,

від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик С. Ю., на постанову Запорізького апеляційного суду

від 28 березня 2023 року, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик С. Ю., про зупинення дії постанови Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик С. Ю., на ухвалу Запорізького апеляційного суду

від 09 травня 2023 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд постанови Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Острик С. Ю., на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року.

Листом Верховного Суду від 21 грудня 2023 року вих. № 41589/0/222-23 повторно витребувано справу з Новомиколаївського районного суду Запорізької області.

У грудні 2023 року справу № 322/232/21 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2323685900:10:006:0017 площею 7,2327 га, з кадастровим номером 2323685900:10:006:0016 площею 7,2328 га, які розташовані на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області

(т. 1, а. с. 5, 6, 9, 10, 28).

25 грудня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 7,2327 га, кадастровий номер 2323685900:10:006:0017, для сільськогосподарського товарного виробництва, яка належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗП

№ 030307, виданого головою Новомиколаївської РДА 30 липня 2004 року

(т. 1, а. с. 83, 84). Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновим О. В.

Договір зареєстровано у ЗРФ центр ДЗК 23 лютого 2010 року, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а. с. 5, 6).

За змістом пунктів 8, 9, 10 договору оренди земельної ділянки від 25 грудня

2009 року договір укладено на 49 років, орендна плата вноситься орендарем щорічно з 01 жовтня до 25 грудня поточного року у грошовій формі та розмірі 3 % від нормативної вартості і становить 2 630,00 грн.

Відповідно до пункту 28 договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2009 року орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 38 договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2009 року передбачено можливість його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

25 грудня 2009 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_3 довіреність, якою уповноважив її бути представником позивача з питань управління належною йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗП № 030307, виданого головою Новомиколаївської РДА 30 липня

2004 року, земельною ділянкою площею 7,23 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, в тому числі, укладення договорів оренди від імені довірителя з будь-якою фізичною чи юридичною особою, для чого представникові надано право, в тому числі, на одержання зазначеної в договорі орендної плати або натуральної оплати за надану в оренду земельну ділянку (т. 1, а. с. 29).

01 лютого 2010 року ОСОБА_1 видав довіреність ОСОБА_3, якою уповноважив її бути представником позивача з питань виготовлення, отримання та реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку площею 7,23 га (кадастровий номер 2323685900:10:006:0016), яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області у відповідних уповноважених на це органах, а також здійснювати управління цією земельною ділянкою, в тому числі укладення договорів оренди від імені довірителя з будь-якою фізичною чи юридичною особою, для чого представникові надано право, в тому числі, на одержання зазначеної в договорі орендної плати або натуральної оплати за надану в оренду земельну ділянку (т. 1, а. с. 30).

27 лютого 2012 року між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (т. 1, а. с. 79-81), згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею

7,2328 га, кадастровий номер 2323685900:10:006:0016, для сільськогосподарського товарного виробництва, яка належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯК № 835104, виданого відділом Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 14 квітня 2010 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновим О. В. (т. 1, а. с. 79-81).

Вказаний договір було зареєстровано у ЗРФ центр ДЗК 08 жовтня 2013 року, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а. с. 82).

За змістом пунктів 8, 9, 10 договору оренди земельної ділянки 27 лютого

2012 року договір укладено на 49 років, орендна плата вноситься орендарем щорічно до 31 грудня поточного року у грошовій формі та розмірі 3 % від нормативної вартості і становить 4 891,73 грн. Орендна плата може вноситися авансом за декілька років дії договору, про що орендодавець складає розписку або інший документ.

Відповідно до пункту 28 договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2012 року орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 38 договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2012 року передбачено можливість його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Судами також установлено, що відповідно до розписки про отримання орендної плати від 25 грудня 2009 року ОСОБА_3, діючи від імені

ОСОБА_1, отримала від орендаря ОСОБА_2 орендну плату за користування земельною ділянкою площею 7,23 га з кадастровим номером 2323685900:10:006:0016 згідно з умовами договору оренди від 25 грудня

2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2267, у повному обсязі за весь час дії договору оренди у розмірі 128 870,00 грн за строк 49 років (т. 1, а. с. 68).

Відповідно до розписки про отримання орендної плати від 19 вересня

2013 року ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_1, отримала від орендаря ОСОБА_2 орендну плату за користування земельною ділянкою, загальною площею 7,2328 га, кадастровий номер 2323685900:10:006:0016, достроково за період із 19 вересня 2013 року до 18 червня 2062 року у розмірі 239 694,77 грн (т. 1, а. с. 69).

Згідно з висновком експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту експертиз від 29 жовтня 2021 року № 4158/4159/4160/4161-21 судово-технічної експертизи документів у цивільній справі № 322/232/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 встановити, чи виконаний текст в оригіналах розрахунку орендної плати від 19 вересня 2013 року, розписках про отримання орендної плати від 25 грудня 2009 року та 19 вересня

2013 року у той час, яким датовані документи; у який період часу були виконані рукописні тексти в оригіналах розрахунку орендної плати

від 19 вересня 2013 року, розписках про отримання орендної плати

від 25 грудня 2009 року та 19 вересня 2013 року; в один чи різні періоди часу виконано рукописні тексти у наданих документах, не видається можливим

у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних гелевим та рідким чорнилами (т. 1, а. с. 165-174).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення фізико-хімічної експертизи від 06 лютого 2023 року № 3358 на підставі ухвали апеляційного суду, розписки про отримання орендної плати від 25 грудня 2009 року

і 19 вересня 2013 року піддавались штучному старінню та виконані у

2021 році, що не відповідає зазначеним у них датам. Встановити абсолютну давність виконання рукописного тексту в розрахунку орендної плати

від 19 вересня 2013 року не видається можливим із причин, зазначених

у синтезуючий частині. Розписки про отримання орендної плати від 25 грудня 2009 року і 19 вересня 2013 року виготовлені в один період часу (т. 2, а. с. 215-234).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційних скарг з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат

Острик С. Ю., на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року (по суті спору)

Предметом спору у справі, що переглядається, є розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею

7,2327 га, кадастровий номер 2323685900:10:006:0017, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладеного 25 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

а також договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,2328 га, кадастровий номер 2323685900:10:006:0016, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладеного 27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та повернення земельних ділянок власнику.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (стаття 21 Закону України "Про оренду землі").

Положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі"визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 31 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25 грудня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 7,2327 га, кадастровий номер 2323685900:10:006:0017. Договір посвідчено приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновим О. В. та зареєстровано у ЗРФ центр ДЗК 23 лютого

2010 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до погоджених сторонами угод договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2009 року (щодо земельної ділянки площею 7,2327 га з кадастровим номером 2323685900:10:006:0017) орендна плата вноситься орендарем щорічно

з 01 жовтня до 25 грудня поточного року у грошовій формі та розмірі 3 % від нормативної вартості і становить 2 630,00 грн. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

При цьому умов щодо можливості внесення орендної плати авансом за декілька років або за весь визначений термін договору вказаний правочин не містить.

2004 року, земельною ділянкою площею 7,23 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, в тому числі укладення договорів оренди від імені довірителя з будь-якою фізичною чи юридичною особою, для чого представникові надано право, зокрема, на одержання зазначеної в договорі орендної плати або натуральної оплати за надану в оренду земельну ділянку.

01 лютого 2010 року ОСОБА_1 видав довіреність ОСОБА_3, якою уповноважив її бути представником позивача з питань виготовлення, отримання та реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку площею 7,23 га (кадастровий номер 2323685900:10:006:0016), яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області у відповідних уповноважених на це органах, а також здійснювати управління цією земельною ділянкою, в тому числі укладення договорів оренди від імені довірителя з будь-якою фізичною чи юридичною особою, для чого представникові надано право, зокрема, на одержання зазначеної в договорі орендної плати або натуральної оплати за надану в оренду земельну ділянку. Факт видачі довіреностей та їх дійсність позивач не заперечував.

................

Перейти до повного тексту