ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/4707/23
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
за участю представника ОСОБА_1 - Нечитайленко Н. О., представників Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" - Чабан О. О. та Коваленка С. С., представника Національної академії аграрних наук України - Столяр О. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024
у справі № 916/4707/23
за заявою ОСОБА_1
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Кредитор) звернулись до Господарського суду Одеської області із спільною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" (далі - Підприємство, Боржник).
У подальшому ОСОБА_2 подав до господарського суду заяву про відкликання свого підпису в зазначеній заяві.
Відтак предметом судового розгляду була заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, мотивована наявністю у Підприємства непогашеної заборгованості перед заявником з виплати заробітної плати у сумі 68 952,35 грн, що підтверджується довідкою від 27.02.2023 вих. № 105 (далі - Довідка).
До підготовчого засідання Боржник подав відзив на заяву, у якому заперечив щодо відкриття провадження у справі про банкрутство, надав докази задоволення визнаної заборгованості перед Кредитором у сумі 36 521,38 грн та вказав про безпідставність іншої суми заборгованості, яка не підтверджена належними доказами, адже Довідка Підприємством не видавалась.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 16.11.2023 Господарський суд Одеської області відкрив провадження у справі № 916/4707/23 про банкрутство Підприємства, визнав грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до Боржника у сумі 32 430,97 грн, ввів процедуру розпорядження майном Боржника та призначив розпорядником його майна арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича, вирішив інші процедурні питання.
Ухвала суду мотивована обґрунтованістю грошових вимог Кредитора у сумі 32 430,97 грн (зважаючи на погашення іншої частини заборгованості у розмірі 36 521,38 грн) та наявністю підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника у порядку статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), оскільки Підприємством не надано первинної бухгалтерської документації, яка б підтверджувала відсутність заборгованості перед Кредитором, натомість наявність боргу підтверджена Довідкою.
Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Підприємство оскаржило її в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 27.02.2024 Південно-Західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу Боржника, скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі № 916/4707/23 та відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство Підприємства.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Підприємства, ураховуючи погашення підтвердженої частини вимог Кредитора у сумі 36521,38 грн до підготовчого засідання господарського суду та необґрунтованість грошових вимог ОСОБА_1 у іншій їх частині у розмірі 32430,97 грн, які свідчать про наявність між кредитором та Боржником спору про право.
У цих висновках апеляційний господарський суд керувався тим, що заборгованість у розмірі 32 430,97 грн не відображена в даних бухгалтерського обліку Боржника відповідно до оборотно-сальдової відомості, тоді як надана Кредитором Довідка була підписана в.о. директора ОСОБА_2 як заінтересованою особою, тому така заборгованість не підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні вимог процесуального закону.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 (далі також скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у цій справі скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 залишити в силі.
Касаційну скаргу Кредитор мотивує підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які (висновки) викладені у постановах від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 03.02.2021 у справі № 910/16246/18), від 07.07.2021 у справі №904/5819/20, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18); від 20.07.2022 у справі №904/6023/21 та від 26.10.2022 у справі № 911/299/21.
Скаржник також стверджує про ухвалення оскаржуваної постанови із порушенням норм процесуального закону з огляду на неповноту з`ясування судом апеляційної інстанції усіх обставин, що мають значення для справи.
Посилаючись на практику Верховного Суду (постанови у справах №910/4658/20, № 911/593/20, № 904/3074/20), скаржник зазначає, що у Боржника взагалі відсутні будь-які заперечення з приводу боргу, тому це свідчить про його визнання та, відповідно, відсутність спору про право між сторонами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Боржник подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Також, в обґрунтування своєї позиції, Боржник подав письмові пояснення.
Національна академія аграрних наук України (як засновник Боржника) подала до касаційного суду письмові пояснення, мотивовані нерелевантністю наведеної скаржником практики Верховного Суду обставинам цієї справи та ухваленням оскаржуваної постанови у відповідності до висновків Верховного Суду щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості і доведеності кредиторських вимог на підставі належних доказів.
Касаційне провадження
26.03.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Кредитора.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4707/23 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Васьковський О. В., Картере В. І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024.
Ухвалою від 15.04.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №916/4707/23, призначив її до розгляду на 22.05.2024 о 10:40 год.
У судове засідання 22.05.2024 з`явилися представники скаржника (Кредитора), Боржника та Національної академії аграрних наук України, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства за заявою Кредитора
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;
кредитором, серед іншого, є фізична чи юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
За частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається, серед інших, кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 915/535/17).
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 КУзПБ).
Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста статті 39 КУзПБ).
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.
Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у зазначених скаржником постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.06.2021 та від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18.
Крім того, колегія суддів керується й іншими усталеними висновками Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ, на які посилається скаржник та які полягають у такому.
Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора - заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (висновки Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду (висновки Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).