ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 761/30032/18
провадження № 51-1895 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12018100100006542 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Рига Литовської Республіки, жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано, у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася у внесенні до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей за наступних обставин.
ОСОБА_7, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ "Гарант-Бетон", виготовила та підписала довідку про середню заробітну плату (дохід) № 103 від 26 січня 2010 року, у якій вказала про нарахування ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі 144 000 грн за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, та яку передала ОСОБА_8 .
У подальшому 26 січня 2010 року ОСОБА_8, для створення хибного враження у працівника кредитного відділу ВАТ "ВТБ Банк" про отримання ним доходів за період з липня по грудень 2009 року, передав зазначену довідку із завідомо неправдивими відомостями.
Крім того, ОСОБА_7, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ "Украгромашсервіс2", виготовила та підписала довідку про середню заробітну плату (дохід) № 155 від 26 січня 2010 року, у якій вказала про нарахування ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі 96 000 грн за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, та яку передала ОСОБА_8 .
У подальшому 26 січня 2010 року ОСОБА_8, для створення хибного враження у працівника кредитного відділу ВАТ "ВТБ Банк" про отримання ним доходів за період з липня по грудень 2009 року, передав зазначену довідку із завідомо неправдивими відомостями.
Крім того, ОСОБА_7, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ "Гарант-житло", виготовила та підписала довідку про середню заробітну плату (дохід) № 367 від 26 січня 2010 року, у якій вказала про нарахування ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі 180 000 грн за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, та яку передала ОСОБА_8 .
У подальшому 26 січня 2010 року ОСОБА_8, для створення хибного враження у працівника кредитного відділу ВАТ "ВТБ Банк" про отримання ним доходів за період з липня по грудень 2009 року, передав зазначену довідку із завідомо неправдивими відомостями.
Однак, відповідно до офіційної відповіді ГУ ДФС у Київській області за вих. № 4414/9810-36-01-16 від 24 травня 2018 року ОСОБА_8 у період часу з 01 квітня 2008 року по 01 липня 2011 року жодних доходів не отримував.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не перевірено доводи прокурора про не надання місцевим судом належної оцінки доказам сторони обвинувачення, таким як довідки про середню заробітну плату (дохід) № 103, № 155, № 367 від 26 січня 2010 року, висновку почеркознавчої експертизи № 8-4/1147 від 11 червня 2018 року. Крім того, зазначає, що апеляційний суд послався на показання свідка ОСОБА_10, які переписав з вироку місцевого суду, однак якого у порушення ст. 23 КПК безпосередньо у судовому засіданні не допитував.
Стверджує, що ОСОБА_8 був засновником підприємств, про які йдеться у обвинуваченні, однак в них не працював, а тому не міг отримувати заробітну плату, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про отримання ОСОБА_8 з кас зазначених підприємств (за касовими ордерами або без таких) грошових коштів, як і не містять відомостей про сплату з вказаного доходу податків, що, на переконання прокурора, підтверджує факт внесення ОСОБА_7 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Наголошує, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, обмежився лише зазначенням загальних формулювань, не надав кожному доказу, а також їх сукупності, оцінки з точки зору належності та допустимості.
Крім того, за результатом апеляційного розгляду, апеляційний суд належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора, та не надав на них вичерпної відповіді, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У письмових запереченнях виправдана ОСОБА_7 вказує про безпідставність доводів касаційної прокурора, у зв`язку з чим просить таку скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтовуючи свої вимоги, окрім іншого, прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи апеляційної скарги прокурора в частині надання неправильної оцінки доказам сторони обвинувачення, та відсутність у рішенні апеляційного суду вичерпних відповідей на ці доводи.
Наведені доводи прокурора колегія суддів вважає слушними та такими, які знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Положеннями статей 370, 419 КПК передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Статтею 372 КПК встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Тобто, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).