ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 749/19/22
провадження № 51-7469км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020270000000025, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2 ) раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК та виправдано.
Цивільні позови прокурора в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради та в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Сновська центральна районна лікарня" Сновської міської ради Чернігівської області про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину і цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення завданої злочином матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Вироком Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки.
На підставі ст. 54 КК ОСОБА_7 позбавлено спеціального звання "капітан поліції".
Також указаним вироком задоволено цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради і Комунального некомерційного підприємства "Сновська центральна районна лікарня" Сновської міської ради Чернігівської області витрати на стаціонарне лікування хворого ОСОБА_9 в сумі 6327,49 грн і 12564,18 грн відповідно.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 2 ст. 365 КК у перевищенні влади та службових повноважень, тобто у вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями. Так, ОСОБА_7, будучи працівником правоохоронного органу та виконуючи свої обов`язки, 14 січня 2021 року близько 22:00, застосувавши насильство й болісні та такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії, за відсутності ознак катування, які явно виходять за межі наданих йому Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію", Положенням про Національну поліцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 (у редакції від 16 вересня 2021 року) та посадовою інструкцією прав
і повноважень, завдав ОСОБА_9 тілесні ушкодження, котрі в сукупності як єдине багатокомпонентне ушкодження належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, а також тілесні ушкодження, які належать до категорії легких та середнього ступеня тяжкості.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисник ОСОБА_8 у касаційній скарзі ставить вимогу про скасування вироку Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Рішення апеляційного суду вважає таким, що не відповідає приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки, на його думку, суд не оцінив усіх доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК. Підкреслює, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які ті давали в суді першої інстанції.
Також указує про недотримання апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів та акцентує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7, дослідив меншу сукупність доказів, ніж було досліджено місцевим судом, обмежився лише вибірковим дослідженням письмових доказів,не допитав свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати вирок Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з допущеними, на його думку, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що суд дав неправильну правову оцінку обставинам кримінального провадження, не правильно зазначив про спеціальне звання "сержант поліції" обвинуваченого. На його переконання, висновки апеляційного суду зроблено з грубим порушенням вимог ст. 94 КПК, вони ґрунтуються на припущеннях, суперечливих доказах, і не просто не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а прямо суперечать їм.
Також захисник указує про порушення апеляційним судом положень ст. 23 КПК, оскільки всіх доказів, які було покладено в основу обвинувальноговироку, суд апеляційної інстанції не дослідив. При цьому дослідження письмових доказів апеляційним судом вважає формальним, позбавленим детального їх вивчення.
На переконання захисника ОСОБА_6, висновок суду про те, що показання потерпілого узгоджуються з його поясненнями під час слідчого експерименту є безпідставним з огляду на висновки експертів від 13 січня 2021 року № 626 та від 06 вересня 2021 року № 415.
Захисник наводить доводи з яких вбачається посилання на недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого з підстав проведення слідчої у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки та обставин подій.
Стверджує, що обвинувальний акт було передано до суду з порушенням строку досудового розслідування, що унеможливлює розгляд кримінального провадження по суті та тягне за собою його закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. На переконання захисника, з тих підстав, що в матеріалах провадження відсутнє належне підтвердження про доведення до відома захисника ОСОБА_12 (від якого ОСОБА_7, за версією сторони захисту, під примусом слідчого відмовився 04 січня 2022 року о 16:41) інформації про завершення досудового розслідування і відкриття для ознайомлення матеріалів досудового розслідування, досудове розслідування формально не є завершеним, відповідно строки, передбачені ст. 219 КПК, не зупинялися, з огляду на що, передача обвинувального акта до суду після 03 січня 2022 року відбулася поза межами строку досудового розслідування.
Крім того, захисник зазначає про упередженість колегії суддів апеляційного суду.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 було засуджено в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022270000000025, а не за № 42020270000000025, як вказано в обвинувальному акті.
Зазначає, серед іншого, що клопотання прокурора про повторне дослідження доказів головуючий суддя задовольнила, не порадившись із членами колегії.
Захисник вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не містить належних мотивів до скасування обґрунтованого, на його переконання, вироку місцевого суду.
До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 подав клопотання про зміну вимог касаційної скарги, де просить закрити кримінальне провадження за найбільш сприятливою для ОСОБА_7 підставою - за п. 3 або за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а за відсутності таких підстав - скасувати вирок Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує знову, що обвинувальний акт було передано до суду після спливу строку досудового розслідування, який, на думку захисника, закінчився 03 січня 2022 року, що у матеріалах провадження відсутні дані щодо повідомлення захисника ОСОБА_12 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів в порядку ст. 290 КПК, що призвело до порушення прав цього захисника і, на думку захисника ОСОБА_6 є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Засуджений ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає висунуте йому обвинувачення неконкретним, наводить доводи за якими викладає власну версію розвитку подій і заперечує правильність оцінки доказів судами попередніх інстанцій на предмет їх достовірності, зокрема заперечує встановлений судами факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Також уважає, що стороною обвинувачення не доведені об`єктивна та суб`єктивна сторони інкримінованого йому за ч. 2 ст. 365 КК кримінального правопорушення, вказує на те, що, на його переконання, він перебував у стані крайньої необхідності і діяв із дотриманням умов її правомірності.
Зазначає, що суд неправильно зазначив про те, що на час інкримінованих дії він мав спеціальне звання "сержант поліції". Як і його захисник ОСОБА_6, засуджений уважає, що в основу вироку покладено суперечливі докази. Ставить під сумнів показання потерпілого, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, показання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 уважає неналежними, оскільки ті не бачили самого моменту падіння потерпілого.
Вказує, що слідчий примусив його відмовитися від захисника ОСОБА_12 на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК, вважає свою відмову від захисника на досудовому розслідуванні такою, що суперечить його інтересам та особистим домовленостям із захисником.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі, а вимоги касаційних скарг іншого захисника та засудженого - частково, просив скасувати вирок апеляційного суду з мотивів, викладених у скаргах сторони захисту, закрити кримінальне провадження за найбільш сприятливою підставою - за п. 3 або за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а за відсутності таких підстав - скасувати оскаржений вирок та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Засуджений підтримав касаційні скарги сторони захисту і просив їх задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення вимог касаційних скарг засудженого та його захисників, навела мотиви щодо їх безпідставності.
Від прокурора, який приймав участь у розгляді провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, надійшли заперечення на клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну вимог касаційної скарги, де наведені мотиви незгоди сторони обвинувачення із доводами захисника.
Захисник ОСОБА_8 повідомив про зупинення адвокатської діяльності, справу просив розглянути за його відсутності.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів виходить із наступного.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що в касаційній скарзі вказує ОСОБА_7 . Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами попередніх інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 370, ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів суду касаційної інстанції, оскаржений вирок відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону.
Щодо доводів про недоведеність об`єктивної та суб`єктивної сторін, складу злочину в діянні засудженого.
За висновками про застосування норми права Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к, провадження № 13-57кс18), об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, складається із вчинення дій, передбачених диспозицією кримінально-правової норми, тобто умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та відповідних наслідків. При цьому, у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, наслідки, на які вказано в ч. 1 цієї статті в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК, заміщуються іншою ознакою - застосування насильства, погроза його застосування, застосування зброї чи спеціальних засобів, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії.
Колегія суддів звертає увагу, що в кримінально-правовому аспекті поняттям насильства, зокрема і як способу вчинення кримінального правопорушення, охоплюється сам протиправний вплив на особисту недоторканість, здоров`я чи життя потерпілої особи, а також наслідки такого впливу у виді завдання фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень або смерті. Отже поняття "насильство" поширюється на спосіб вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, та на обумовлені його застосуванням наслідки.
Із суб`єктивної сторони злочин, інкримінований ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365 КК, характеризується умисною формою вини. Службова особа усвідомлює, що дії, які вона вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень, бажає їх вчинити шляхом застосування насильства, з огляду на що бажає чи свідомо припускає наслідки його застосування, до деяких з яких не виключається необережне ставлення. Мотив і мета насильницьких дій можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Доказування суб`єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) ознак суб`єктивної сторони.
Апеляційний суд дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вихід ОСОБА_7 за межі наданих йому прав та повноважень був очевидним для обвинуваченого, адже за відсутності в діях потерпілого правопорушення він безпідставно намагався затримати останнього, застосовуючи фізичне насильство, спричинив йому тілесні ушкодження.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, повторно дослідивши обставини кримінального провадження і докази, які в подальшому поклав в основу обвинувального вироку, серед яких показання ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, письмові докази, серед яких: медична документація потерпілого, висновки судово-медичної експертизи від 13 січня 2021 року № 626 та судово-медичної експертизи від 06 вересня 2021 року № 415 (додаткової до висновку від 13 січня 2021 року № 626), протокол проведення слідчого експерименту від 07 липня 2021 року, висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, поліцейському відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Городня) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 та інші.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що показання потерпілого в повній мірі узгоджуються з даними слідчого експерименту від 07 липня 2021 року, є послідовними та достовірними, а певні розбіжності колегія суддів апеляційного суду визнала такими, що не спростовують його показань, не змінюють їхньої суті, логіки та послідовності.
За приписами ч. 1 ст. 240 КПК слідчий експеримент проводиться з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення слідчого експерименту, на відміну від допиту, передбачає відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримані під час цієї слідчої (розшукової) дії відомості не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає відповідний протокол, який у розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом. Показання і протокол слідчого експерименту, за висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), на яку у своїй касаційній скарзі акцентує ОСОБА_6, є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.
Усупереч твердженням захисника, матеріали провадження свідчать, що слідчу дію було проведено з дотриманням приписів ст. 240 КПК, потерпілий детально показав, де саме, яким чином йому було завдано тілесних ушкоджень, а тому підстави стверджувати, що під час слідчого експерименту було проведено допит, відсутні.
Посилання захисника ОСОБА_6 на неналежне дослідження письмових доказів без їх детального вивчення не знайшли свого підтвердження.
За приписами ст. 358 КПК протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред`явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.
Із журналів, аудіо- та відеозаписів судового засідання убачається, що апеляційний суд безпосередньо досліджував докази в судовому засіданні 09 та 31 серпня і 15 листопада 2023 року, зміст письмових доказів оголошувався учасникам судового провадження, які не були позбавлені права звернути увагу суду на обставини, засвідчені відповідними доказами, надати свої пояснення. Суд належним чином забезпечив реалізацію положень ст. 26 КПК у взаємозв`язку з приписами статей 22, 23, 358 вказаного Кодексу, враховуючи обсяг і зміст досліджених доказів.
Досліджені апеляційним судом докази, які були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, оголошені в судовому засіданні в обсязі, визначеному за приписами ст. 349 КПК. Зміст оголошених доказів суд та учасники судового провадження сприймали безпосередньо. Сторона захисту не вказувала, що зміст яких-небудь доказів їй не зрозумілий, і клопотань про повторне оголошення доказів не заявляла. У касаційній скарзі не йдеться про перекручення в оскарженому судовому рішенні відомостей, відображених у письмових доказах, чи про невідповідність даних, зафіксованих у процесуальних джерелах доказів, тим, які були відтворені в судовому засіданні. Про невідповідність змісту доказів, відкритих у порядку ст. 290 КПК, змістові тих доказів, які дослідив суд, сторона захисту також не вказує, з огляду на що, на думку колегії суддів, відсутні підстави стверджувати про порушення принципу безпосередності дослідження доказів чи положень ст. 358 КПК як про істотні порушення кримінального процесуального закону в цьому кримінальному провадженні.
Досліджені докази апеляційний суд оцінив відповідно до вимог ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їхню сукупність - з точки зору достатності і взаємозв`язку, навів належні мотиви свого висновку та спростував висновки місцевого суду, які були предметом його детальної перевірки.
Спираючись на приписи ст. 89 КПК, за якими суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи сторони захисту про те, що судом не дотримано вимог ст. 94 КПК в цій частині.
За висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження № 51-1747кмо22), в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості й законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою з яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження та оцінки доказів. У тій ситуації, коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційній скарзі сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, він таку перевірку здійснює шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з метою перевірки доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність питання про повторне дослідження обставин кримінального провадження в апеляційній скарзі порушив прокурор.
У судовому засіданні 09 серпня 2023 року, дотримуючись приписів ст. 405 КПК, доповівши зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах, зокрема і доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, його клопотання про повторне дослідження доказів, суд після допиту обвинуваченого та потерпілого ухвалив відкласти судовий розгляд на 31 серпня 2023 року о 15:00 для виклику свідків у наступне судове засідання щодо повторного дослідження обставин. В подальшому суд апеляційної інстанції повторно допитав свідків, про допит яких порушувалося питання стороною обвинувачення, та дослідив письмові докази, про дослідження яких клопотав прокурор.