ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 443/1061/22
провадження № 51-410км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 січня 2024 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначено йому покаранняу виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року, більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 2 серпня 2022 року близько 15:30, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року) та продовженого Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затверджено Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затверджено Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затверджено Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), перебуваючи неподалік аварійного мосту, прокладеного через річку Стрий, що по АДРЕСА_2, побачив залишений під мостом без нагляду електросамокат, який належить ОСОБА_8 . У цей час у нього виник умисел на вчинення крадіжки.
Надалі ОСОБА_7, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконався, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, усвідомлюючи, що майно йому не належить, таємно викрав електросамокат торгової марки "Crosser" моделі Е-9-10 Inch, білого кольору, вартістю 10 000 грн, після чого покинув місце події та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Такими своїми умисними діями ОСОБА_7 завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 10 000 грн, чим скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК, тобто вчинив крадіжку в умовах воєнного стану.
Львівський апеляційний суд ухвалою 15 січня 2024 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник зазначає про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалені щодо підзахисного рішення змінити і застосувати до засудженого приписи ст. 75 КК та призначити йому покарання, яке б не було пов`язано з реальним позбавленням волі. Вказує, що його дії не містили ознак мародерства та були вчинені у Львівській області в умовах відносно спокійної обстановки. Крім того, посилається на те, що засуджений узяв електросамокат для того, щоб установити його власника і повернути, оскільки думав, що його вкрали, та, як тільки дізнався про те, що його шукають, одразу повернув, щиро шкодує про вчинене, справно виконував покарання, призначене вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року у виді громадських робіт на строк 240 годин за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК, а тому не схильний до злочинів проти власності, бере активну участь у здійсненні волонтерської діяльності, за місцем проживання скарг щодо нього не надходило, крім того, під час апеляційного розгляду потерпіла зазначила, що не хоче, щоб ОСОБА_7 призначали покарання у виді реального позбавлення волі на строк 5 років. Наголошує, що хочаОСОБА_7 перебуває на обліку в лікаря нарколога у зв`язку із залежністю від алкогольних напоїв, однак на цей час звернувся до медичного закладу з метою лікування та проходження відповідної реабілітації. Стверджує про визнання засудженим вини під час апеляційного розгляду кримінального провадження. Вказує на те, що, здійснюючи апеляційний розгляд, суд формально відкинув можливість застосування приписів ст. 75 КК щодо засудженого, при цьому в ухвалі послався на прізвище іншої особи.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений наполягали на задоволенні касаційної скарги.
Прокурор не підтримав доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, та просив залишити скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, прокурора та перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульованим у постанові від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22 (провадження № 51-3186кмо22), для настання кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК достатньою є наявність часового і територіального критеріїв - вчинення злочину в період дії воєнного стану на території, де він введений. Наявність чи відсутність зумовлених збройним конфліктом суттєвих змін обстановки, зокрема активних бойових дій у регіоні, що змушувало б людей масово полишати свої помешкання, рятуючись від війни, і сприяло би вчиненню злочинів проти власності, не впливає на кваліфікацію дій винного за ч. 4 ст. 185 КК.
Тому посилання захисника на те, що злочин було скоєно на території Львівської області в умовах відносно спокійної обстановки не заслуговують на увагу при вирішенні питання кваліфікації дій засудженого.
Крім цього, суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили доводи сторони захисту про відсутність у засудженого умислу на здійснення крадіжки,оскільки він вважав електросамокат знахідкою, яку планував повернути законному власнику.
Суди обґрунтовано вказали, що дії ОСОБА_7 свідчать про вчинення ним саме крадіжки чужого майна. Так він не вчинив жодних активних і належних дій для повернення пристрою законному володільцю і не розшукував його, у тому числі серед тих, хто відпочивав біля річки, не намагався дочекатися володільця на місці виявлення самоката. Також ОСОБА_7 не розміщував будь-яких оголошень про знайдення самоката і про намір повернути такий, не звертався щодо цього до органів поліції та міської ради, а натомість поїхав ним до себе додому, де зберігав його і повернув тільки після встановлення факту, що транспортний засіб знаходиться у нього.