ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2024 року
Київ
справа №380/5557/22
адміністративне провадження №К/990/35298/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.,
учасники судового процесу:
представник позивача: Пащинська А. О. (в режимі відеоконференції),
представник відповідача: Кельбас Р. А. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу №380/5557/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДЕРМЕТ" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року (суддя Кравців О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року (головуючий суддя - Нос С.П., судді: Коваль Р.Й., Шевчук С.М.),
ВСТАНОВИВ:
У березні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АНДЕРМЕТ" (далі - позивач, ТОВ "АНДЕРМЕТ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило (том 1 а.с.1-8):
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2022 року №1715/13-01-07-01, №1716/13-01-07-01;
- зобов`язати ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "АНДЕРМЕТ" за жовтень 2021 року.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначило, що підставою виникнення від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) стало придбання товарів (текстильних виробів та інших товарів) у іноземних контрагентів: WERDATA FZE LLC, NELIA TEKSTIL AKSESUAR, відповідно до укладених з ними контрактів. Сплата ПДВ відбулась у повному обсязі при розмитненні товару, поставленого указаного контрагентами. Твердження податкового органу, що задекларований позивачем показник у рядку 11 "Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою" у сумі 10462825 грн не підтверджений первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансовою звітністю та іншими документами, не відповідає дійсності.
Позивач наголосив, що ГУ ДПС, оформлюючи акт перевірки, не дотрималось вимог, зокрема підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі - Порядок №727). Зазначив, що усі документи, які підтверджують вчинення господарських операцій і правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування, були додані до перевірки. Поряд з цим звернув увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18), від 22 серпня 2019 року (справа №805/1690/16-а) щодо можливості подання документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, що не були надані після початку проведення податкової перевірки. Зауважив, що про можливість подавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на їх підтвердження як на усіх стадіях податкового контролю, так і на усіх стадіях судового процесу вказував Верховний Суд у постановах від 12 листопада 2018 року (справа №806/434/16), від 24 січня 2019 року (справа №820/12113/15), від 12 лютого 2019 року (справа №820/6512/16).
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07 липня 2022 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2022 року №1715/13-01-07-01, №1716/13-01-07-01. Зобов`язав ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "АНДЕРМЕТ" за жовтень 2021 року. Здійснив розподіл судових витрат (том 2 а.с.156-161).
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2022 року задовольнив апеляційну скаргу ГУ ДПС. Скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та прийняв нове, яким в позові відмовив (том 2 а.с.210-214).
Постановою від 12 липня 2023 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "АНДЕРМЕТ". Скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 3 а.с.114-117).
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позову ґрунтуються виключно на обставинах ненадання платником податків первинних документів до перевірки. Водночас судом не було з`ясовано, з урахуванням відомостей, що містяться у Додатку 4 до акта перевірки, які ж саме документи були надані відповідачу і чи співпадає їх перелік із документами, наданими ТОВ "АНДЕРМЕТ" до суду. Крім того, в постанові суду апеляційної інстанції відсутні також дослідження і оцінка наданих до суду документів, а також оцінка доводів позивача, що витребувані контролюючим органом документи не впливають на показники бюджетного відшкодування. Окрему увагу Верховний Суд звернув на відсутність в матеріалах адміністративної справи акта від 05 січня 2022 року №6/13-01-07001/44325433, на який посилається відповідач як на доказ ненадання платником податків фінансово-господарських документів.
За результатами нового апеляційного розгляду справи Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2023 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ГУ ДПС, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року - без змін (том 3 а.с.173-179).
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Посадові особи ГУ ДПС у період з 29 грудня 2021 року по 05 січня 2022 року провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АНДЕРМЕТ" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №418/13-01-07-01/44325433 від 13 січня 2022 року (том 1 а.с.9-19, 20; далі - Акт перевірки від 13 січня 2022 року).
Перевіркою встановлено порушення:
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягає у завищенні суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 1227624 грн;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, що полягає у завищенні від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на 9235201 грн.
Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року від 15 листопада 2021 року №9347626611 (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 21 грудня 2021 року №9389271630) ТОВ "АНДЕРМЕТ" задекларувало у рядку 19 "Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" суму у розмірі 10462825 грн і заявило до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) суму у розмірі 1227624 грн. Податковий орган встановив, що на формування означеного показника вплинуло виключно декларування у рядку 11 "Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою" коштів у розмірі 10462825 грн. В акті перевірки податковий орган вказав, що станом на 05 січня 2022 року посадові особи ТОВ "АНДЕРМЕТ" не надали оригінали первинних документів за жовтень 2021 року, про що було складено акт про ненадання документів від 05 січня 2022 року №6/13-01-07-01/44325433 (далі - Акт від 05 січня 2022 року). Враховуючи викладене та керуючись приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України, податковий орган виснував, що ТОВ "АНДЕРМЕТ" безпідставно задекларувало означені суми, адже показник у рядку 11 податкової декларації з ПДВ не підтверджений первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансовою звітністю та іншими документами. Крім того, до перевірки не надано документів щодо транспортування, навантаження (розвантаження), оприбуткування на склад та використання в господарській діяльності підприємства імпортованих товарно-матеріальних цінностей, а також документи про сплату ПДВ при імпорті.
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2022 року:
1) №1715/13-01-07-01, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 9235201 грн (том 1 а.с.21-22);
2) №1716/13-01-07-01, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1227624 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 306906 грн (том 1 а.с.23-24).
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в акті перевірки жодним чином не стверджує про неправильність здійснених позивачем у податковій декларації розрахунків, а лише вказує про непідтвердження первинними документами господарських операцій з імпорту, які слугували підставою для формування відповідних показників. Суд першої інстанції дослідив долучені ТОВ "АНДЕРМЕТ" до матеріалів адміністративної справи копії контрактів, вантажно-митних декларацій, інвойсів, оборотно-сальдових відомостей, складених за результатами господарських операцій з компаніями WERDATA FZE LLC, NELIA TEKSTIL AKSESUAR. Суд також врахував відомості реєстру вантажно-митних декларацій з імпорту товарів від вказаних контрагентів та суму ПДВ, сплаченого з цих операцій, у розмірі 10462825,49 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що саме митна декларація підтверджує як суму податку на додану вартість, так і його сплату. При здійсненні імпорту товарів ТОВ "АНДЕРМЕТ" було виконано усі митні формальності та сплачено ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями. Відтак, підприємство має законне право на віднесення вказаних сум податку до податкового кредиту. Вказуючи про ненадання до перевірки документів щодо транспортування, навантаження (розвантаження), оприбуткування на склад та використання придбаного товару у господарській діяльності, відповідач не аргументував, яким чином такі документи впливають на показник бюджетного відшкодування, заявленого позивачем. Більше того, послуги із транспортування і навантаження охоплюються умовами контрактів. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень і, відповідно, наявності правових підстав для зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо відповідної суми бюджетного відшкодування.
За результатами нового апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції в повній мірі погодився із такими висновками суду першої інстанції. Додатково зазначив, що платник має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично ним сплачується у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат. Податковий орган не заперечує факту сплати податку на додану вартість за імпортований товар.
З приводу Акта від 05 січня 2022 року, наданого ГУ ДПС під час апеляційного розгляду справи, а також долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи первинних документів, суд апеляційної інстанції вказав, що не бере до уваги вказаний акт, оскільки запити відповідно до статті 85 ПК України ТОВ "АНДЕРМЕТ" не надсилались. При цьому 29 грудня 2021 року позивачу було вручено лист № 37693/6/13-01-07-01-16 про проведення інвентаризації активів, на виконання вимог якого до перевірки було представлено матеріали самостійно проведеної інвентаризації станом на 30 грудня 2021 року. Суд зауважив, що внаслідок проведення інвентаризації можливо встановити залишок товарно-матеріальних цінностей лише станом на день проведення інвентаризації. Дослідивши Додаток 4 до Акта перевірки від 13 січня 2022 року, суд апеляційної інстанції встановив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки податковий орган використав: податкову декларацію з ПДВ, додатки 1-7 до неї, розшифровку розрахунку бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ; отримані та надані податкові накладні. За результатами оцінки цих документів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "АНДЕРМЕТ" правильно відобразило спірні показники у податковій звітності. Їх обґрунтованість також підтверджена і долученими позивачем під час судового розгляду справи первинними документами. У розрізі таких висновків апеляційний суд також послався на постанови Верховного Суду від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18), від 22 серпня 2019 року (справа №805/1690/16-а).
Апеляційний суд також погодився із висновком суду першої інстанції, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "АНДЕРМЕТ" за жовтень 2021 року, має на меті відновлення та ефективний захист прав позивача.
Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС звернулось з цією касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі.
Скаржник вказує про застосування судами попередніх інстанцій норм статей 44, 85 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 серпня 2019 року (справи №160/8441/18, №520/8681/18), від 21 жовтня 2021 року (справа №802/1464/17-а), від 10 серпня 2022 року (справа №816/4677/15), від 03 серпня 2022 року (справа №640/20949/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 05 серпня 2020 року (справа №826/678/16).
На переконання скаржника, ненадання платником податків первинних документів до перевірки згідно з приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Долучення таких документів у суді не змінює їх статусу як таких, що були відсутні на час формування даних податкової звітності, та не може мати правових наслідків у вигляді підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період. У цій справі керівник ТОВ "АНДЕРМЕТ" не надала до перевірки регістрів податкового та бухгалтерського обліку, оригіналів первинних документів, про що складено Акт від 05 січня 2022 року. Досліджений судом апеляційної інстанції додаток 4 до Акта перевірки від 13 січня 2022 року також є свідченням того, що жодних первинних бухгалтерських документів до перевірки надано не було. Скаржник наголосив, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника податків, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний дохід на суму витрат при визначенні податку на прибуток.
Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Копія ухвали про відкриття касаційного провадження у справі була доставлена в Електронний кабінет представника позивача - адвоката Пащинської А. О. 21 лютого 2024 року о 18:28 год. У встановлений судом строк ні позивач, ні його представник правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.
21 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" представник позивача - адвокат Пащинська А. О. подала додаткові пояснення, за змістом яких наголосила, що всупереч статті 85 ПК України жодні запити про надання документів ГУ ДПС позивачу не надсилало. Поряд з цим під час здійснення імпорту товарів ТОВ "АНДЕРМЕТ" було виконано всі необхідні митні формальності з питань державної митної справи та сплачено податкові зобов`язання з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями. При цьому платник податків мав сподівання, що ГУ ДПС, маючи доступ до реєстрів митного органу, мало можливість перевірити відповідні митні декларації. Представник позивача зауважила, що під час перевірки відповідачу надавався перелік документів, що є ідентичним поданому до суду, проте, посадова особа ГУ ДПС вибірково надала оцінку документам, зазначеним у Додатку № 4 до Акта перевірки від 13 січня 2022 року. Звернула увагу суду, що використаний у підпункті 44.6 статті 44 ПК України наслідок, що документи вважаються такими, що були відсутні, у разі їх ненадання до перевірки, не свідчить, що такі документи дійсно були відсутні.
У судовому засіданні, яке відбулось 16 травня 2024 року, Кельбас Р. А., яка діяла в порядку самопредставництва ГУ ДПС у Львівській області, підтримала вимоги касаційної скарги з підстав, викладених у ній. Додатково акцентувала увагу на тому, що обов`язку платника податків надати під час перевірки усі первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, кореспондує право податкового органу запитувати додаткові документи. Звернула увагу на те, що ТОВ "АНДЕРМЕТ" не скористалось можливістю подати заперечення на акт перевірки та долучити до них відповідні митні декларації.
У судовому засіданні, яке відбулось 23 травня 2024 року, представник позивача - адвокат Пащинська А. О. заперечувала проти задоволення касаційної скарги, а судові рішення просила залишити без змін як законні та обґрунтовані. Підтримала доводи, викладені у додаткових поясненнях, і звернула увагу на те, що ГУ ДПС в ході проведення податкової перевірки надало тільки запит про проведення інвентаризації, яка і була проведена позивачем. Представник позивача пояснила, що платник податків не скористався можливістю подати заперечення на акт перевірки з долученням до них митних декларацій та інших первинних документів, оскільки прийняв рішення про оскарження висновків Акта перевірки від 13 січня 2022 року в суді.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зміст спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із ввезення в Україну товару, придбаного у компаній WERDATA FZE LLC, NELIA TEKSTIL AKSESUAR, за наслідками яких позивач відніс до складу податкового кредиту 10462825 грн, з яких 1227624 грн заявив у жовтні 2021 року до бюджетного відшкодування ПДВ.
Колегія суддів встановила, що фактичною підставою відмови ТОВ "АНДЕРМЕТ" у бюджетному відшкодуванні ПДВ у зазначеному вище розмірі та зменшенні від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2021 року на 9235201 грн стало, за позицією податкового органу, ненадання позивачем до перевірки первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість задекларованих показників податкової звітності.
Натомість, позивач вважає, що він не позбавлений права надати відповідні документи до суду і вони мають бути належним чином досліджені та оцінені, на що неодноразово вказував і Верховний Суд. Долучені до матеріалів адміністративної справи митні декларації, інвойси та платіжні доручення, відповідно до яких ПДВ було сплачено до бюджету, є достатнім доказом правомірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість та задекларованого за жовтень 2021 року показника від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, спірним питанням, яке належало вирішити судам та в межах якого було відкрито касаційне провадження у цій справі, було застосування норм пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України в частині прийнятності первинних документів, наданих на підтвердження факту сплати податкових зобов`язань з ПДВ при ввезенні товарів в Україну, лише під час розгляду справи в суді.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
За правилами підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України.
Згідно із пунктом 187.8 пункту 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
За правилами абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).
Пункт 200.8 статті 200 ПК України встановлює, що до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
В свою чергу, пункт 201.12 статті 200 ПК України передбачає, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
У постанові від 03 жовтня 2023 року (справа №640/16289/22) Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.
Суд касаційної інстанції у цій справі погоджується із таким висновком, не вбачає підстав відступу від нього та зазначає, що пункт 198.6 статті 198, пункт 201.12 статті 201 ПК України у своєму взаємозв`язку імперативно вказують на те, що задекларовані платником податків показники податкового кредиту, сформованого за наслідками ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України, мають бути підтверджені саме шляхом надання до перевірки відповідних митних декларацій, на підставі яких були здійснені такі операції.
Процедура підтвердження платником податку даних, визначених у податковій звітності, передбачена статтею 44 ПК України.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.