ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2024 року
м. Київ
справа №160/22252/21
адміністративне провадження № К/990/24759/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (суддя - Дєєв М.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Ясенова Т.І., Сафронова С.В.)
у справі № 160/22252/21
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення коштів, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про заміну підстав позову шляхом їх доповнення) до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати за період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року, а саме різницю між посадовим окладом і надбавкою за вислугу років, які повинні були виплачуватись згідно вимог Закону України "Про прокуратуру" та фактично виплаченими коштами у сумі 196 765,73 грн (сто дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень 73 копійки);
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1, вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 8 093,03 грн;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25 жовтня 2021 року і по день фактичного розрахунку;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної прокуратури витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень) та судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виведення позивача з 15 березня 2021 року поза штат осіб, які в межах Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закону №113-ІХ) не отримали рішення про успішне проходження атестації, та тим самим зменшення їм заробітної плати, напряму суперечить вимогам ст. 6 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони та підриває принципи стабільності і дієвості демократичних інституцій, верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод.
Позивач вказує, що в період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року йому нараховувалась заробітна платна у меншому розмірі, ніж це передбачено ч.1 ст.81 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовим актами.
Також не виплачено вихідну допомогу при звільненні, як це передбачено ст. 44 КЗпП України, та не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивач стверджує, що частиною 5 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року в порядку та у розмірах, передбачених ч.ч. 2-5 та 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
- зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату позивачу з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року в порядку та у спосіб, визначені ч.ч. 2-5 та 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати;
- визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні;
- зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 8093,03 грн (вісім тисяч дев`яносто три гривні три копійки);
- зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з 25 жовтня 2021 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного розміру 376,42 грн (триста сімдесят шість гривень сорок дві копійки). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначена постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 року та№ 1013 від 09 грудня 2015 року.
Оскільки зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, Законами України про Державний бюджет України на відповідні періоди видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачались, таким чином, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, до 26 березня 2020 року.
Судом першої інстанції установлено, що після втрати чинності окремими положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України внаслідок визнання таких положень неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) (з 26 березня 2020 року) позивачу заробітна плата нараховувалась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а не відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VІІ.
Ураховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26 березня 2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи із визначеного законом розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26 березня 2020 року.
Суд першої інстанції зауважив, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання оплати праці прокурорів (справа № 1-223/2018(2840/18)), виходив з того, що заробітна плата, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. У свою чергу, спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України "Про прокуратуру".
Таким чином, враховуючи те, що до Закону України "Про прокуратуру" не вносилися зміни (у тому числі Законом №113-ІХ) щодо умов оплати праці прокурорів до їх переведення до обласної, окружної прокуратури у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно нараховував та виплачував позивачу заробітну плату із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №505, а не виходячи із положень Закону України "Про прокуратуру".
Разом з тим, суд зазначив, що розрахунок неотриманої частини заробітної плати є компетенцією (дискреційною функцією) відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і отримував грошове забезпечення. Тобто, саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу неотриману частину заробітної плати за період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року.
Таким чином, суд знайшов передчасними вимоги позивача про стягнення з відповідача неотриманої частини заробітної плати, оскільки стягненню підлягають вже нараховані суми, але невиплачені.
Щодо позовних вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 8 093,03 грн, суд першої інстанції зазначив, що у день фактичного звільнення із займаної посади позивача належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку, незалежно від причин і підстав звільнення, відповідач повинен був дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом із виплатою всіх гарантованих законодавством коштів, у тому числі і вихідної допомоги. Суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25 жовтня 2021 року і по день фактичного розрахунку, суд зазначив наступне.
Відповідно до довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-605-20 від 13 грудня 2021 року розмір середньої місячної заробітної плати позивача, обчисленої виходячи із виплат, отриманих позивачем за серпень, вересень 2021 року, становить - 8093,03 грн., а середньоденна заробітна плата - 376,42 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивачу підлягає виплаті вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати - 8093,03 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні повинен враховуватись з урахуванням середньоденного розміру - 376,42 грн.
При цьому, щодо позовних вимог в частині стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначив, що стягненню підлягають лише нараховані виплати, у зв`язку з чим у вказаній частині позов задоволенню не підлягає.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року змінено, викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Визнати неправомірними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року, виходячи із розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року, виходячи із розміру заробітної плати, встановленої ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла станом на 24 вересня 2019 року - до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" 19 вересня 2019 року № 113-IX, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та інших виплат, передбачених законодавством, та виплатити вказану заробітну плату з урахуванням фактично виплаченої суми за вказаний період."
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року щодо зобов`язання Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з 25 жовтня 2021 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного розміру 376,42 грн (триста сімдесят шість гривень сорок дві копійки) - скасовано та прийнято нову постанову в цій частині, якою відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог.
У решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року - залишено без змін.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 26 березня 2020 року прокурори мають право на заробітну плату у розмірах, які визначені ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", а не постановою Кабінету Міністрів України, оскільки підґрунтя застосування постанови Кабінету Міністрів України втратило чинність.
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
Разом з тим, наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №3326к від 19 жовтня 2021 року позивача звільнено з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури") з 22 жовтня 2021 року.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірний період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року позивач не мав статусу прокурора ані Офісу Генерального прокурора, ані обласної, ані окружної прокуратури, тому на нього не поширювалося положення норм частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону № 113-ІХ щодо розмірів посадових окладів прокурора окружної чи обласної прокуратури.
З огляду на те, що вищезазначеною нормою розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прямо передбачено збереження відповідного правового статусу, який прокурори мали до набрання чинності цим Законом, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що застосуванню підлягає редакція ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", що діяла до внесення змін Законом № 113- ІХ та згідно з якою посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а прокурора Генеральної прокуратури України встановлювався пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом 1,3.
Колегія суддів зауважила, що саме виходячи з цієї величини, підлягає розрахунку заробітна плата позивача за період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року з урахування відповідних надбавок та виплат.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача конкретну суму неотриманої частини заробітної плати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки матеріали справи не містять доказів нарахування позивачу відповідних сум, на підставі яких суд мав би можливість визначити конкретну суму стягнення, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а позовні вимоги частковому задоволенню - в частині визнання неправомірними дій Дніпропетровської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року виходячи із розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а також в частині зобов`язання Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 березня 2021 по 22 жовтня 2021, виходячи із розміру заробітної плати, встановленої ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла станом на 24 вересня 2019 року - до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" 19 вересня 2019 року № 113-IX, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та інших виплат, передбачених законодавством, та виплати вказаної заробітної плати з урахуванням фактично виплаченої суми за вказаний період.
Щодо правовідносин з приводу ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку колегія суддів зазначила таке.
Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Суд зауважив, що внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19 вересня 2019 року до Закону України "Про прокуратуру" та до Кодексу законів про працю України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув право на виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, яка згідно з довідкою Дніпропетровської обласної прокуратури від 13 грудня 2021 року № 21-605-21 складає 8093,03 грн.
Щодо вимог позивача про непроведення з ним остаточного розрахунку при звільненні із органів прокуратури та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку колегія суддів зазначила таке.
З урахуванням приписів статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ці вимоги є передчасними, оскільки фактично остаточний розрахунок при звільненні позивача з органів прокуратури з ним відповідач не провів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати.
На обґрунтування позиції скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та зазначає про те, що судом апеляційної інстанції застосовано абзац 3 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, статтю 81 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №320/1874/19, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/154/20, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20, а також у постановах від 14 липня 2022 року у справі №600/3960/21-а, від 21 липня 2022 року у справі №280/1992/21, від 28 липня 2022 року у справі №160/8181/21, від 28 липня 2022 року у справі №620/1338/21, від 18 серпня 2022 року у справі №240/18457/20.
Так, скаржник зазначає, що на правовідносини щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу, як прокурору місцевої прокуратури, у період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) не поширюється, оскільки ці правовідносини з 25 вересня 2019 року врегульовано іншим нормативно-правовим актом, а саме Законом України № 113-ІХ, який є чинним та неконституційним не визнано.
Так само є чинними і положення Постанови Кабінету Міністрів України № 505, а тому підстави для її незастосування до 15 березня 2021 року відсутні.
На думку відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано та не надано належної оцінки тому, що за загальним правилом конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які, на думку законодавця, на даному етапі розвитку суспільства є більш доцільними.
Скаржник також зазначає, що позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію та переведений на посаду прокурора окружної прокуратури, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту З розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, зі змісту якого вбачається, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, якими не спростовано законності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій, а тому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року - без змін.
Позивач вказує, що з огляду на висновки Конституційного Суду України в Рішенні № 6- р/2020 від 26 березня 2020 року убачається, що приписи Закону № 113-ІХ в частині надання Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати оплату праці працівників органів прокуратури мають ознаки суперечності приписам статті 131-1 Конституції України, а відповідно в силу частини четвертої статті 7 КАС України не повинні застосовуватися.
Ураховуючи, що дія статті 81 Закон №1697-VІІ, яка регулює заробітну плату прокурорів не зупинялася, то саме норми цієї статті належать до застосування при вирішенні спору у цій справі відповідно до редакції цієї статті чинної на момент виникнення спірних правовідносин.
Також позивач просить передати справу № 160/22252/21 на розгляд Верховного Суду у складі палати Касаційного адміністративного суду, у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів у справах № 600/3960/21-а, № 280/1992/21, № 160/8181/21, № 620/1338/21, № 240/18457/20.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями (у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В. та у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у відставку) визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Білак М.В., Губська О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 24 травня 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 24 березня 2010 року по 22 жовтня 2021 року працював у органах прокуратури України, з 15 грудня 2015 року на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області.
З 15 березня 2021 року Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №707к від 15 березня 2021 року визначено робоче місце ОСОБА_1 - прокурору Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в Криворізькій південній окружній прокуратурі Дніпропетровської області.
З 22 жовтня 2021 року Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3326к від 19 жовтня 2021 року, керуючись пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України "Про прокуратуру", позивача звільнено з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури").