ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 910/698/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.
секретар судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Наїдко Л.В. (адвокат);
відповідача - Золотарьова Ю. А. (самопредставництво);
третьої особи - Васильєва С. М. (самопредставництво);
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (у складі колегії суддів: Козир Т. П. (головуючий), Мальченко А. О., Скрипка І. М.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 (суддя Плотницька Н.Б.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Акціонерного товариства "Гідромеханізація."
до Київської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
про визнання укладеною додаткової угоди до договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У січні 2023 року Акціонерне товариство "Гідромеханізація." (далі - Товариство, Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада, Відповідач, Скаржник) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007.
1.2. Позов обґрунтований тим, що Товариство добросовісно виконувало умови договору упродовж всього строку його дії та у передбачений термін подало Раді лист-повідомлення про поновлення договору з наданням всіх необхідних документів.
1.3. У свою чергу Рада відмовляється укладати додаткову угоду, вказуючи на те, що Товариство не реалізувало своє право на поновлення договору оренди землі шляхом звернення до орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди з повідомленням про його поновлення, а надані Товариством докази не підтверджують такого звернення до Ради.
1.4. Товариство продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату та для врегулювання існуючих орендних відносин у судовому порядку просить визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/698/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, позов задоволено повністю, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки укладеного між Радою та Товариством.
2.2. За висновками судів, Позивач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підтвердив звернення до Відповідача у визначений строк щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, тому відповіді, надіслані Позивачу, про пропуск ним строку для укладення додаткової угоди до договору оренди, та висновки Відповідача про те, що Позивач втратив переважне право на продовження орендних правовідносин, не відповідають дійсним обставинам справи та порушують права Позивача.
2.3. Крім того, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Відповідача 100 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу обґрунтовано тим, що заявлений розмір таких витрат є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також не відповідає критерію розумності та пропорційності щодо предмета спору.
2.4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, заяву Позивача задоволено. Відмовляючи в задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат, суд зазначив про його необґрунтованість та ненадання доказів, які б свідчили про неспівмірність та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.
2.5. Залишаючи в силі додаткове рішення від 01.06.2023, апеляційний суд погодився з тим, що суд першої інстанції надав правову оцінку клопотанню про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та, діючи в межах своїх повноважень, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви Позивача про стягнення таких витрат у розмірі, зазначеному в заяві.
2.6. У подальшому додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 частково задоволено заяву Позивача про винесення додаткового рішення та стягнуто з Відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
2.7. Частково задовольняючи вказану заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн, погодившись з доводами Відповідача про те, що заявлений розмір витрат у сумі 100 000,00 грн є необґрунтованим та неспівмірним з реальними витратами, оскільки частина тексту відзиву на апеляційну скаргу співпадає з доводами відповіді на відзив на позовну заяву, і між сторонами також розглядався аналогічний спір щодо суміжної земельної ділянки (справа №910/743/23).
2.8. Непогоджуючись із зазначеними рішеннями, Відповідач скористався правом на їх касаційне оскарження та просить Суд у касаційній скарзі скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 910/698/23 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, скасувати додаткове рішення про розподіл судових витрат та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, судові витрати покласти на Позивача.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
3.2. Підставою для подання скарги Відповідач зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Щодо пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України Відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема:
- статтю 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків сформованих у постановах від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (щодо дотримання алгоритму дій обома сторонами договору за наявності наміру поновити договір оренди земельної ділянки);
- статтю 3 Цивільного кодексу України та статтю 33 Закону України "Про оренду землі" без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19 (щодо дотримання презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин);
- статтю 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків Верховного Суду України, викладених: у постанові від 20.11.2012 у справі № 44/69, від 20.05.2008 у справі № 30/234, від 11.11.2014 № 3-161гс14 у справі № 912/1552/13 (щодо того, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, у разі відсутності заперечень сторін, можлива лише за наявності відповідного рішення орендодавця, за відсутності такого рішення зобов`язання укласти договір у судовому порядку суперечитиме вимогам законодавства);
- статтю 129 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених: у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (про те, що суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, мав врахувати критерій розумності та обґрунтованості розміру заявлених витрат, а також зазначає про необов`язковість для суду зобов`язань, які склалися між адвокатом та клієнтом).
3.4. Також в якості підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України Відповідач наголошує на відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо повідомлення орендаря про намір продовжити строк дії договору оренди не було доставлено орендодавцю. При цьому зазначає, що у справі № 910/743/23 Верховний Суд у пункті 5.53 постанови від 13.02.2024 зазначив про відсутність необхідності формування висновку з приводу застосування вказаної статті в контексті обставин, на які посилається Відповідач.
3.5. Товариство у відзиві на касаційну скаргу проти задоволення скарги заперечує та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2024 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 910/698/23 та призначено її розгляд на 15.05.2024.
4.2. Представник Відповідача у судовому засіданні касаційну скаргу підтримав у повному обсязі та просить Суд її задовольнити.
4.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти задоволення скарги заперечує та просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також Позивач просить Суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду заяви про винесення додаткової постанови суду касаційної інстанції. Згідно з орієнтовним розрахунком, наведеним у відзиві, розмір таких витрат становить 140 000,00 грн.
5. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Рішенням Ради від 28.12.2006 № 572/629 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано Товариству у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 84,30 га для розробки кар`єру піску № 7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі ділянку № 1 площею 81,32 га, ділянку № 2 площею 2,98 га (спір щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди зазначеної земельної ділянки вирішено у справі № 910/743/23).
5.2. Між Позивачем (орендарем) та Відповідачем (орендодавцем) 06.07.2007 укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), який посвідчено державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1902, 23.07.2007 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за записом № 66-6-00422.
5.3. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка, розташована у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі м. Києва, з такими характеристиками:
- розмір - 81,3223 га;
- цільове призначення - для розробки кар`єру піску № 7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів;
- кадастровий номер - 8000000000:90:283:0033;
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до довідки
№ Ю-20354/2016 від 16.02.2016, становить 200 559 191,73 грн.
5.4. Договір оренди укладено на 15 (п`ятнадцять) років (п. 3.1. договору оренди). Строк дії договору оренди до 23.07.2022.
5.5. Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (п. 8.3 договору оренди).
5.6. Згідно з пунктом 11.7 договору оренди після закінчення строку, на який укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
5.7. Суди встановили, що 01.04.2022, тобто більше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, Позивач на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", засобами поштового зв`язку направив Відповідачу лист-повідомлення № 01-04/22-1 про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди про його поновлення, довідкою органів Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості з орендної плати та копіями установчих документів.
5.8. Вказане поштове відправлення не було отримано Відповідачем та 01.06.2022 було повернуто відправникові у зв`язку із закінченням встановленого строку його зберігання, що підтверджується довідкою ф. 20.
5.9. Окрім того, суди встановили, що Позивач зазначив, що у додатковий (альтернативний) спосіб повідомлення, у квітні 2022 року подав до Ради аналогічний пакет документів (лист-повідомлення №01-04/22-1 від 01.04.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди про поновлення такого договору) через скриньку для прийняття вхідної кореспонденції.
5.10. У відповідь на вказаний лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) листом від 10.08.2022 за № 05716-9910 повідомив про необхідність надання додаткових відомостей/матеріалів для подальшого опрацювання питання, зокрема щодо виконання зобов`язань з розробки кар`єру, відшкодування відновлювальної вартості зелених насаджень, внесення орендної плати в повному обсязі.
5.11. Позивач 26.10.2022 листом № 26-10/22 надав Департаменту зазначені відомості та копії документів, у тому числі лист Головного управління Державної податкової служби в місті Києві від 17.10.2022 № 59370/6/26-15-19-08-09, у якому зазначено про сплату Позивачем необхідних платежів із орендної плати з юридичних осіб у Дарницькому районі м. Києва, копії рішення Ради від 15.04.2022 № 4569/4610 (щодо звільнення орендарів комунального майна від сплати орендної плати на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення), спеціального дозволу на користування надрами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 14.06.2010, спеціального дозволу на користування надрами Державної служби геології та надр України від 11.03.2013 на видобування корисних копали (видобування піску) зі строком дії до 11.03.2031; робочого проекту розробки та гірничо-технічної рекультивації Бортницького родовища піску.
5.12. Департамент листом-відповіддю від 09.11.2022 за № 05716-13621 повідомив Позивача про ненадання документів що підтверджують сплату орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:283:0033 у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки, у зв`язку з чим зазначив про відсутність підстав для опрацювання питання щодо поновлення договору, а також зазначив що Товариство не звільнено від сплати орендної плати за земельні ділянки, які були об`єктами оренди у договорах від 23.07.2007.
5.13. Листом від 28.12.2022 за вих. № 05708-15509 Департамент на адвокатський запит представника Позивача повідомив, що не володіє відомостями щодо задекларованих Товариством сум та наявності/відсутності заборгованості зі сплати орендної плати щодо запитуваних земельних ділянок станом на 12.12.2022, у зв`язку із чим така інформація Позивачу надана не була.
5.14. Відповідачем до апеляційної скарги додано копії: листа Департаменту від 08.06.2023, листа-повідомлення від 01.04.2022 про поновлення договору оренди (з відміткою про його реєстрацію Департаментом 20.06.2022), адвокатського запиту № 12-12 від 12.12.2022.
Позивач заперечував проти долучення додаткових доказів, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідач та Департамент були обізнані з фактом існування цих документів і не були позбавлені можливості надати їх суду першої інстанції.
5.15. Апеляційний суд нові докази не прийняв, посилаючись на те, що Відповідач не зазначив жодних поважних причин, які перешкоджали йому подати вказані докази суду першої інстанції.
5.16. За результатами звернення Позивача до Відповідача з листом щодо поновлення договору оренди на той самий строк (15 років) на тих самих умовах та укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди, Позивачем від Відповідача, у строк, встановлений законодавством, не одержано згоди на поновлення спірного договору оренди землі або листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, що і стало причиною виникнення спору.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. Згідно зі статтею 791 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
6.3. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".
6.4. 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
6.5. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України). Положення частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.
6.6. При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини шосту - восьму, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.
6.7. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
6.8. При цьому колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи № 906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку суд, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, повинен застосовувати у подібних правовідносинах.
6.9. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі, у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
6.10. Відповідно до абзацу четвертого розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України, щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
6.11. При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
6.12. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті спору, встановив, що, більш як за три місяці до спливу строку договору оренди, Позивач із дотриманням порядку, встановленого цим договором та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди та повідомив Відповідача про свій намір скористатися таким правом на поновлення договору на новий строк шляхом направлення 01.04.2022 листа-повідомлення разом з проектом додаткової угоди до нього. Натомість Рада вимоги Закону України "Про оренду землі" щодо розгляду листа-повідомлення від 01.04.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом укладення відповідної додаткової угоди або заперечення проти її укладення не виконала. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог Позивача.
6.13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що Позивач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підтвердив звернення до Відповідача у визначений строк щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, тому зазначив, що відповіді, надіслані Позивачу, про пропуск ним строку для укладення додаткової угоди до договору оренди та висновки Відповідача про те, що Позивач втратив переважне право на продовження орендних правовідносин, не відповідають дійсним обставинам справи та порушують права Позивача.
6.14. Рада, не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6.15. Щодо підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаргу мотивовано тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано статтю 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, а саме щодо дотримання алгоритму дій обома сторонами договору за наявності наміру поновити договір оренди земельної ділянки.
6.16. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не були враховані висновки про застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", що викладені у подібних правовідносинах, у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21 (п. 5.12.), від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 (п. 35), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (п. 34 - 36), з таких підстав.
6.17. Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідних редакціях) неодноразово було предметом розгляду Верховного Суд. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19 та постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 суди зазначили, що стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар".
6.18.При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону № 161-XIV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19).
6.19. Базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:
- якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;
- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;
- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";
- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах" (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі 926/2720/21).
6.20. Для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону № 161-XIV строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди" (подібна правова позиція є усталеною та міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20).
6.21. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що орендар своєчасно, у строки, погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект додаткової угоди, а орендодавець у встановлений законом термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги Позивача у відповідності до висновків зазначених постанов Верховного Суду.
6.22. При цьому скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на наведені правові висновки Верховного Суду, а отже його доводи в цій частині фактично зводяться саме до спонукання суду касаційної інстанції на переоцінку доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, та встановлення обставин справи відмінних від встановлених ними.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, додатково перевіряти докази. Тобто суд касаційної інстанції не може здійснювати переоцінку доказів у справі.