ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/2548/17 (911/1478/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 15.05.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус Схід"
на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус Схід"
до 1) Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича
2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Агроплюс"
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус Схід", смт Ворзель Київської області (далі за текстом - ТОВ "Агробонус Схід"), звернулось до Господарського суду Київської області з позовом від 09.05.2023 №488 до відповідачів Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича, м. Київ (далі за текстом - ФОП Ярошенко Б.О.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Агроплюс", смт Ворзель Київської області (далі за текстом - ТОВ "Маяк Агроплюс"), в якому просить суд визнати недійсним договір про переведення боргу б/н від 31.08.2016, укладений між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ "Маяк Агроплюс".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Господарського суду Київської області від 19.12.2017 у справі №911/2548/17 ТОВ "Агробонус Схід" визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шмуйло А.Д.
3. За результатами проведеної ліквідатором оцінки фінансово-господарського стану підприємства, в діях керівництва банкрута виявлено ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості.
4. В результаті опрацювання виписок по банківських рахунках було встановлено, що поміж інших, дебітором банкрута є ФОП Ярошенко Б.О., а сума неповернутої фінансової допомоги складає 981 350,00 грн, у зв`язку з чим ліквідатор звернувся до суду з позовом про стягнення її у судовому порядку.
5. Під час апеляційного перегляду справи №911/2548/17(911/1029/22) ФОП Ярошенко Б.О. повідомив, що його борг перед ТОВ "Агробонус Схід" у розмірі 981 350,00 грн за Договором №01/07-16 від 01.07.2016 за згодою кредитора було переведено на ТОВ "Маяк Агроплюс", на підтвердження чого надав копію договору б/н від 31.08.2016 про переведення боргу.
5.1. Так, 31.08.2016р. між ФОП Ярошенком Б.О. (первісний боржник) та ТОВ "Маяк Агроплюс" (новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу за умовами якого:
- первісний боржник переводить свій борг у сумі 981 350,00 грн. (далі - борг), за Договором №01/07-16 від 01.07.2016р., укладеним між первісним боржником та ТОВ "Агробонус Схід" (далі - кредитор), а новий боржник приймає на себе зобов`язання за вищевказаним у цьому пункті договором (далі - основний договір) (п. 1.1 Договору переведення боргу);
- цей Договір укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням від 31.08.2016р., яке вручене новому та первісному боржнику (п. 1.2 Договору переведення боргу);
- первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі (п. 1.3 Договору переведення боргу);
- борг вважається переведеним на нового боржника, а останній набуває статусу зобов`язаної особи перед кредитором з моменту підписання цього Договору (п. 1.4 Договору переведення боргу);
- первісний боржник сплачує новому боржнику за прийняття на себе боргу винагороду в розмірі 981 350,00 грн. (п. 2.1 Договору переведення боргу);
- борг нового боржника повинен бути погашений кредитору в порядку та строки, визначені основним договором (п. 3.1 Договору переведення боргу);
- новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору (п. 4.1 Договору переведення боргу);
- цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.1 Договору переведення боргу).
Відносно заміни боржника у зобовязанні за Договором №01/07-16 від 01.07.2016р., керівником ТОВ "Агробонус Схід" Паламарчук А.А. 31.08.2016р. було підписано Повідомлення про згоду на переведення боргу, відповідно до якого ТОВ "Агробонус Схід" надає свою згоду на переведення боргу в сумі 981 350,00 грн., що виник на підставі Договору безвідсоткової фінансової допомоги №01/07-16 від 01.07.2016р., укладеного між ТОВ "Агробонус Схід" та ФОП Ярошенком Б.О., від первісного боржника, яким є ФОП Ярошенко Б.О., до нового боржника, яким є ТОВ "Маяк Агроплюс".
6. ТОВ "Агробонус Схід" вважає, що цей Договір б/н від 31.08.2016 про переведення боргу та додані до нього документи складені виключно з переслідуванням неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань перед ТОВ "Агробонус Схід" та погіршення його фінансового становища, і, як результат, завдання шкоди кредиторам ТОВ "Агробонус Схід".
7. На переконання ТОВ "Агробонус Схід" про недійсність даного правочину свідчать такі обставини:
новий боржник - ТОВ "Маяк Агроплюс" вже був по відношенню до ТОВ "Агробонус Схід" боржником за іншим договором позики та не провів жодних розрахунків;
укладення спірного договору мало наслідком лише штучне збільшення дебіторської заборгованості ТОВ "Маяк Агроплюс" перед ТОВ "Агробонус Схід" та не мало на меті реального виконання взятих на себе зобов`язань та погашення заборгованості;
відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, відсутність розрахунків між первісним та новим боржником;
пов`язаність осіб, які є учасниками цього спірного правочину, а також незаконність дій керівника ТОВ "Агробонус Схід";
уклавши спірний договір про переведення боргу, сторони розуміли неможливість виконання новим боржником грошових зобов`язань перед позивачем;
ТОВ "Агробонус Схід" внаслідок укладення спірного договору, фактично відмовилось від власних майнових вимог.
8. Враховуючи викладене, ТОВ "Агробонус Схід" просить суд визнати недійсним договір про переведення боргу б/н від 31.08.2016, укладений між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ "Маяк Агроплюс".
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі №911/2548/17 (911/1478/23), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
9.1. Судові рішення обґрунтовано тим, що сам по собі факт заміни боржника у зобов`язанні не припиняє, а також не змінює обсягу та змісту зобов`язання, а лише замінює його сторону і не є втручанням у майнову сферу боржника.
Позивачем не було доведено у розумінні наведеної статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що при наданні згоди на укладення оспорюваного договору мали місце майнові дії боржника, в результаті яких він добровільно відмовився від власних майнових вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. До Верховного Суду від ТОВ "Агробонус Схід" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №911/2548/17 (911/1478/23), а справу направити на новий розгляд.
10.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статі 287 ГПК України та зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях судами першої та другої інстанцій застосовані норми права без урахування висновків щодо застосуваннях цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/896/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-6 (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (щодо визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство);
- у постановах від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20 (щодо фраудоторності правочинів);
- п. 45.8., 45.9. постанови від 02.02.2021 у справі № 910/12809/16, постановах від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі N 04/14-10/5026/2337/2011, в постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 (щодо "зловживання правом" та вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника);
- у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 (провадження № 6-1873цс1б), від 23.08.2017 у справі № 306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц (щодо застосування статті 234 ЦК України).
Крім того, позивач не погоджується із висновками суду, що позов про визнання недійсним договору подано особою, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа (боржник в особі ліквідатора) та посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 10.2 постанови від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Також скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки оспорюваному договору щодо "зловживання правом" та вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи за рахунок свого майна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. Представником Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення.
Провадження у Верховному Суді
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2548/17 (911/1478/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024.
13. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус Схід", яка подана на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №911/2548/17 (911/1478/23).
Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус Схід" у справі №911/2548/17 (911/1478/23) на 15 травня 2024 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
15. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
16. Предметом касаційного перегляду у цій справі є дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо визнання недійсними договору про переведення боргу б/н від 31.08.2016, укладеного між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ "Маяк Агроплюс".
17. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
18. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).
19. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
20. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.
21. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
22. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
23. Ліквідатор ТОВ "Агробонус Схід", на виконання своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, звернувся до Господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство боржника із позовною заявою про визнання недійсним укладеного договору про переведення боргу б/н від 31.08.2016, між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ "Маяк Агроплюс" та погодженого боржником, як кредитором ФОП Ярошенком Б.О.
24. У позовній заяві ліквідатор вказує, серед іншого і на те, що спірний договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним на підставі статей 13, 203, 215 ЦК України, як такий, що погоджений боржником та укладений із заінтересованою особою на шкоду майновим інтересам кредиторів боржника та є формою зловживання правом. Крім того, позивач посилається на фіктивність оспорюваного правочину.
25. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
26. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
27. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
28. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
29. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
30. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника (у цьому випадку правочину погодженого боржником) на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
31. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
32. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).
33. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
34. Частинами 1, 2 ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
35. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).
36. За результатом розгляду заявлених вимог, суди дійшли до висновків про відсутність зазначеної заявником підстави для застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також відсутності будь-яких інших підстав визначених у загальних нормах цивільного законодавства для визнання недійсним спірного правочину.
37. Так, відмовляючи у задоволенні позову ліквідатора, суди виходили з того, що провадження у справі №911/2548/17 про банкрутство ТОВ "Агробонус Схід" було відкрито 12.09.2017, а оспорюваний ліквідатором Договір про переведення боргу укладений 31.08.2016, тобто більше ніж за один рік до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував відкриттю провадження у справі №911/2548/17 про банкрутство) визначеного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак відсутні підстави для визнання оспорюваного договору про переведення боргу недійсним в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
38. Крім того, відхиляючи доводи позивача про те, що надавши згоду на переведення боргу на неплатоспроможного боржника ТОВ "Маяк Агроплюс", який не здійснював підприємницьку діяльність, керівництво ТОВ "Агробонус Схід" відмовилося від майнових вимог, свідомо погіршивши майновий стан Товариства, суди зазначили, що докази неплатоспроможності ТОВ "Маяк Агроплюс", станом на дату укладення договору про переведення боргу 31.08.2016, у матеріалах справи відсутні.
39. Також, суди зазначили, що сам по собі факт заміни боржника у зобов`язанні не припиняє, а також не змінює обсягу та змісту зобов`язання, а лише замінює його сторону і не є втручанням у майнову сферу боржника.
40. Проте, такі висновки колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними.
41. В кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
42. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
43. Так, правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.
44. Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.
45. Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.
46. Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.
47. Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
48. Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.
49. Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.
50. За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.