ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1577/20(925/295/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 15.05.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024
у справі №925/1577/20(925/295/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни
до 1) Приватного підприємства "Автоком центр", 2) ОСОБА_1,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", 2) Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича, 3) Приватного підприємства (далі - ПП) "Іріда",
про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (далі - ТОВ "Олімп") відкрито провадження у справі № 925/1577/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС 14" (далі - ТОВ "КОЛОС 14", боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), введено процедуру розпорядження майном товариства строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна ТОВ "КОЛОС 14" арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.
2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 визнано ТОВ "КОЛОС 14" банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Носань Наталію Сергіївну.
3. Від ТОВ "КОЛОС 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни до суду надійшла позовна заява про визнання недійсними договору комісії № 7721 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020 та застосування наслідків недійсності правочинів.
4. У позовній заяві ліквідатор посилається на те, що:
-оспорювані договір комісії та договір купівлі-продажу було укладено в період існування в ТОВ "КОЛОС 14" непогашеної заборгованості перед ТОВ "ОЛІМП" у розмірі 5264589,98 грн., яка підтверджена судовими рішеннями, що свідчить про виведення транспортного засобу зі складу майнових активів товариства для ухилення від звернення стягнення на нього;
-відсутні будь-які докази, які надають можливість стверджувати, що укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу є оплатним, оскільки станом на дату укладення договору, всупереч його положенням про те, що оплата за транспортний засіб здійснюється в момент підписання договору, будь-яких коштів на рахунок ТОВ "КОЛОС 14" не надходило;
- у ОСОБА_1 були відсутні повноваження на укладення оспорюваних правочинів в силу того, що торгівля автомобільними засобами не являється звичайною господарською діяльністю ТОВ "КОЛОС 14", та не є виправданою з економічної точки зору, а тому загальними зборами товариства мало бути прийнято рішення про надання згоди на укладення даних правочинів;
- наявний у матеріалах справи протокол-рішення Зборів Учасників ТОВ "КОЛОС 14" без номера та без дати, яким уповноважено генерального директора ТОВ "КОЛОС 14" - Срібного Ігоря Миколайовича провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та вчинення всіх необхідних процесуальних дій для продажу спірного транспортного засобу не містить будь-яких посилань на оспорювані договори, що у свою чергу не дає можливості ідентифікувати це рішення як таке, що стосується продажу спірного транспортного засобу та не може вважатись згодою в розумінні положень п. 8.3.16 Статуту ТОВ "КОЛОС 14";
-відсутність дат на протоколі-рішенні ТОВ "КОЛОС 14" та довіреності наданій ОСОБА_1 від ТОВ "КОЛОС 14" не дають можливості встановити момент їх складення, а тому свідчать про відсутність повноважень у ОСОБА_1 на вчинення відповідних дій щодо перереєстрації та продажу транспортного засобу від імені ТОВ "КОЛОС 14";
-оспорювані правочини є фраудаторними, оскільки вчинені в момент існування перед ТОВ "ОЛІМП" непогашеної кредиторської заборгованості, а договір купівлі-продажу складений із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - ОСОБА_1, засновником ТОВ "КОЛОС 14" станом на сьогодні і на дату укладення договору.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/295/23), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, позов задоволено повністю; визнано недійсним договір комісії №7721 від 17.10.2020, укладений між ТОВ "КОЛОС 14" та ПП "Автоком центр"; визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020, укладений між ПП "Автоком центр" та ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повернути ТОВ "Колос 14" транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN седан-В, 2019 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Колос 14" 8983,49 грн витрат зі сплати судового збору та 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Судові рішення обґрунтовані тим, що:
- спірні договір комісії №7721 від 17.10.2020р. та договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020р. був укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14");
- договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020р., укладений між пов`язаними особами, оскільки покупцем за Договором купівлі-продажу був ОСОБА_1 - засновник ТОВ "Колос 14";
- достатніх доказів, які б могли підтвердити оплатність укладеного Договору купівлі-продажу - немає, а надані відповідачем-2 документи не свідчать про належне виконання ним свого обов`язку щодо оплати транспортного засобу, оскільки дії щодо оплати вживались відповідачем-2 до виникнення правовідносин купівлі-продажу спірного транспортного засобу;
- на момент укладення Договору комісії та Договору купівлі-продажу у ТОВ "Колос 14" існувала непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ "Олімп" у загальному розмірі 5 264 589,98 грн., яка підтверджена рішеннями господарського суду Черкаської області від 10.09.2020р. по справі №925/651/20 та від 21.09.2020р. по справі №925/692/20, що набрали законної сили, у зв`язку із чим вчинення правочинів, предметом яких є відчуження майна ТОВ "Колос 14" завдає шкоду кредитору, перед яким у боржника наявна заборгованість.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №925/1577/20(925/295/23) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції:
-порушено норми матеріального права (ст. ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 42 КУзПБ) та не перевірено належним чином доводи відповідача щодо невідповідності спірного договору ознакам фраудаторності;
-порушено норми процесуального права - ст.ст. 126, 236 ГПК України;
-не враховано висновки, які були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц, від 04.10.2023 у справі № 291/1450/21, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
Також скаржник посилається на правові висновки щодо фраудаторності правочинів, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. ТОВ "Олімп", ліквідатором ТОВ "Колос 14" подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення.
Провадження у Верховному Суді
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/1577/20(925/295/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.02.2024.
9. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №925/1577/20(925/295/23).
Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №925/1577/20(925/295/23) на 15 травня 2024 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Предметом касаційного перегляду у цій справі є дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо визнання недійсними договору комісії № 7721 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020 та застосування наслідків недійсності правочинів.
13. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
14. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).
15. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
16. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.
17. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
18. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
19. Ліквідатор ТОВ "КОЛОС 14" арбітражний керуючий Носань Н.С., на виконання повноважень ліквідатора, відповідно до вимог ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, звернулась до Господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство боржника із позовною заявою про недійсними укладених боржником правочинів - договору комісії № 7721 від 17.10.2020 та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020, застосування наслідків недійсності цих правочинів.
20. У позовній заяві ліквідатор вказує, серед іншого на те, що спірний договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним на підставі статей 215, 227 ЦК України, частини 2 статті 42 КУзПБ, як такий, що укладений боржником із заінтересованою особою, внаслідок якого майнових активів ТОВ "КОЛОС 14" стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, та за своєю природою є фраудаторним правочином, укладеним в порушення статей 3, 13, 92, 203 ЦК України, положень п. 8.3.16 Статуту ТОВ "КОЛОС 14".
21. Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
22. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
23. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
24. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).
25. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
26. Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
27. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).
28. Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
29. На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
30. З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.
31. Оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень про визнання недійсними оспорюваних правочинів, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
32. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків.
-Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
-Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
-Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
33. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
34. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
35. У контексті цього спору, слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
36. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).
37. Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
38. У справі, що розглядається, заяву про визнання недійсними договору комісії № 7721 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020 та застосування наслідків недійсності правочинів, подано з підстав наведених вище у пункті 4 цієї Постанови.
39. Суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи доводи позивача встановили:
-17.10.2020р. між ПП "Автоком центр" та ТОВ "Колос 14" було укладено договір комісії №7721 від 17.10.2020р. (далі - Договір комісії), відповідно до якого Комісіонер (ПП "Автоком центр") зобов`язується за дорученням Комітента (ТОВ "Колос 14") за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка RENAULT, модель LOGAN седан-В, 2019 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_4 зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 17.09.2019р. за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме 241 032,51 грн.
-Відповідно до п. 1.2. Договору комісії, належним виконанням Комісіонером своїх обов`язків за цим Договором вважатиметься вчинення Комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу транспортного засобу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
-Згідно п. 1.3. Договору комісії, за виконання Комісіонером його безпосередніх обов`язків за цим Договором Комітент зобов`язується сплатити Комісіонеру комісійну плату у розмірі 100,00 грн в строк до 3 робочих днів.
-17.10.2020р. між ПП "Автоком центр", яке діяло в інтересах ТОВ "Колос 14" на підставі договору комісії №7721 від 17.10.2020р., та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020р. (далі - Договір купівлі-продажу), за яким ТОВ "Колос 14" продало, а ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN седан-В, 2019 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_4 .
-Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.
-Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу, Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.
-Згідно п. 3.1. Договору купівлі-продажу за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 241032, 51грн.
-17.10.2020р. між ПП "Автоком центр", ТОВ "Колос 14" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору комісії №7721 від 17.10.2020р. та договору купівлі-продажу №7721 від 17.10.2020р. (далі - Додаткова угода).
-Відповідно до п. 1. Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору купівлі-продажу №7721 від 17.10.2020р. п. 3.2., та викласти його в наступній редакції: "Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем".
-Пунктом 2 Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору комісїі №7720 від 17.10.2020 п. 1.8., та викласти його в наступній редакції: "Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем".