ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/140/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.) та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2023 (суддя Нечай О.В.) про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі №921/140/21
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України
про стягнення 75 450 574,61 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1.Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі також - АТ "ДПЗКУ") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (далі також - ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів") про стягнення 75 450 574,61 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
1.2.Господарський суд Тернопільської області рішенням від 23.07.2021 у справі №921/140/21 позовні вимоги задовольнив. Стягнув з ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" на користь АТ "ДПЗКУ" 75 450 574,61 грн ринкової вартості втраченого та зіпсованого зерна, з яких вартість: пшениці 2 класу в кількості 1564,169 т - 12 435 143,55 грн; пшениці 3 класу в кількості 593,892 т - 4 679 868,96 грн; пшениці 4 (6) класу в кількості 983,516т - 7 720 600,60 грн; кукурудзи 3 класу в кількості 6 981,374 т - 50 614 961,50 грн та 794 500 грн судового збору.
1.3.02.09.2021 Господарський суд Тернопільської області на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2021, яке набрало законної сили 02.09.2021, видав судовий наказ.
1.4.10.08.2023 АТ "ДПЗКУ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило визнати протиправною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668; зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича або іншу посадову особу, у провадженні якої перебуватиме виконавче провадження №67474668, скасувати постанову від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668.
1.5.Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 01.09.2023 у справі №921/140/21, яку Західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 20.02.2024, у задоволенні скарги АТ "ДПЗКУ" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовив.
1.6.Ухвала суду мотивована тим, що, враховуючи те, що АТ "ДПЗКУ" є державним підприємством та належить до категорії стягувачів, на яких поширюється дія частини другої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", державним виконавцем при винесенні постанови від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу було вчинено дії в рамках чинного законодавства.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників провадження
2.1.АТ "ДПЗКУ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2023 у цій справі і прийняти нове рішення, яким скаргу АТ "ДПЗКУ" задовольнити, а саме: (1) визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668; (2) зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича або іншу посадову особу, у провадженні якої перебуватиме виконавче провадження №67474668, скасувати постанову від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668.
2.2.Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень частини другої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) Державна казначейська служба України протиправно повернула виконавчий документ органу ДВС, позаяк таке формулювання категорії стягувачів як державна власність не міститься у переліку частини другої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
(2) приймаючи оскаржувану постанову про повернення виконавчого документу стягувачу державний виконавець не перевірив інформацію, викладену у листі Державної казначейської служби, та не врахував, що частина друга статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" містить вичерпний перелік стягувачів, на яких не поширюється дія вказаного Закону. Серед цих суб`єктів відсутній суб`єкт господарювання державного сектора економіки або господарське товариство (суб`єкт господарювання), яке є державною власністю;
(3) АТ "ДПЗКУ" не є державним підприємством, на яке поширюється дія вказаної норми, адже відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України" від 11.08.2010 №764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" замість державного підприємства шляхом перетворення було утворене акціонерне товариство;
(4) апеляційний суд неправильно застосував частину другу статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме безпідставно надав їй розширене тлумачення та помилково відніс АТ "ДПЗКУ" до державного підприємства;
(5) АТ "ДПЗКУ" не є підприємством, оскільки в силу норм статті 80 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 113 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" відноситься до господарських товариств, а саме державного акціонерного товариства. При цьому до переліку суб`єктів згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на яких не поширюється дія цього Закону, господарські товариства не відносяться.
2.4.Міністерство юстиції України (далі - Мінюст) подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2.5.За твердженнями Мінюсту:
(1) державними підприємствами відповідно до норм статей 22, 63 ГК є підприємства, що діють на основі державної власності;
(2) державні акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок державного майна і 100% акцій яких перебуває у державній власності, форма власності - державна, також є державними підприємствами;
(3) згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.09.2023 у справі №920/640/22, державним підприємством є створений компетентним органом державної влади суб`єкт господарювання, що діє на основі державної власності. Тобто, акціонерні товариства, 100% акцій яких належать державі та які діють на основі державної власності, є державними підприємствами;
(4) згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, організаційно-правова форма позивача (стягувача) - акціонерне товариство, форма власності державна, частка держави в підприємстві згідно з реєстром Фонду держмайна України - 100 %, орган управління юридичної особи - Міністерство економіки України;
(4) АТ "ДПЗКУ" є державним підприємством, а тому воно належить до категорії стягувачів, на яких поширюється дія частини другої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
(5) державний виконавець вчинив дії, зокрема виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в рамках чинного законодавства, а скаржник, у свою чергу, ані в скарзі, ані в касаційній скарзі не навів належних та достатніх аргументів, які б вказували на протилежне. Наведені ним твердження є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджуються відповідними доказами.
3.Позиція Верховного Суду
3.1.Під час розгляду касаційної скарги у цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо поширення на АТ "ДПЗКУ", яке є стягувачем за рішенням суду, норми частини другої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка передбачає, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
3.2.Доводи скаржника в цій частині зводяться до того, що частина друга статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" містить вичерпний перелік стягувачів, на яких не поширюється дія вказаного Закону. Серед цих суб`єктів відсутній суб`єкт господарювання державного сектора економіки або господарське товариство (суб`єкт господарювання), яке є державною власністю.
3.3.Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно надали розширене тлумачення вказаній нормі та помилково віднесли АТ "ДПЗКУ" до державного підприємства, адже АТ "ДПЗКУ" не є підприємством, оскільки в силу норм статті 80 ГК, статті 113 ЦК та статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" відноситься до господарських товариств, а саме державним акціонерним товариством.