ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 804/1573/18
адміністративне провадження № К/9901/2227/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Вакант" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 (суддя Кальник В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді Білак С.В., Юрко І.В.) у справі №804/1573/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вакант" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Вакант" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі-Управління, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.10.2017 № 0016431420, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 207710,00 грн, та №0016451420, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 319357,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про невмотивованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 28.08.2017 №9932/04-36-14-20/24227180, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Імперія Груп" (далі - ТОВ "Буд Імперія Груп") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Україна" (далі - ТОВ "Гарант Україна").
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, визнали обґрунтованими доводи контролюючого органу, що фактичне здійснення операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Буд Імперія Груп" та ТОВ "Гарант Україна", про які вказується у акті перевірки, щодо виконання робіт (надання послуг), не підтверджено належним чином складеними первинними документами та, як наслідок, визнали податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0016431420 та №0016451420 такими, що прийняті Управлінням за наявності правових підстав.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; Підприємство наголошувало на тому, що господарські операції з ТОВ "Буд Імперія Груп" та ТОВ "Гарант Україна" були фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у той час, як судами в основу висновків покладено припущення податкового органу; крім того відзначило, що обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути враховані судом в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами; водночас вказав, що договір №КР 197/1/1с було укладено 02.11.2015, 21.09.2015 його датою вказано помилково.
Управління у письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача проти доводів та вимог останнього заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними; крім того зазначило, що зафіксовані під час перевірки обставини свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, на підставі яких формувався податковий облік позивача, а також про непідтвердження товарності таких належними і допустимими доказами.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами, в період з 24.07.2017 по 18.08.2017 Управленням проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України та дотримання законодавства щодо правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 28.08.2017 №9932/04-36-14-20/24227180, яким, зокрема, зафіксовано порушення підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на 207710,00 грн; пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, у зв`язку з чим допущено заниження податку на додану вартість на загальну суму 255486,00 грн.
Висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах, пов`язаних з оформленням фінансово - господарських операцій з метою штучного формування податкових вигод без їх фактичного здійснення.
Так, у акті перевірки податковий орган вказав, що ТОВ "Буд Імперія Груп" та ТОВ "Гарант Україна" не мають достатньої кількості трудових та виробничих ресурсів; згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання робіт (послуг), наданих позивачу; засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ "Буд Імперія Груп" ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2015, надала пояснення щодо непричетності до реєстрації та діяльності підприємства; вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 у справі № 522/16836/16-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частинами 1 та 2 статті 205 Кримінального кодексу України, що виразилося у фіктивному підприємництві, а саме створенні суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "Гарант Україна" з метою прикриття незаконної діяльності.
На підставі зазначених висновків акту від 28.08.2017 №9932/04-36-14-20/24227180 прийняті податкові повідомлення - рішення від 06.10.2017 №0016431420, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 207710,00 грн та №0016451420, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 319458,50 грн., у тому числі за основним платежем - 255486,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63871,50 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.
В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом України №71-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, слова "з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку" з 01.07.2015 виключено.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними - згідно із внесеними змінами Законом України №71-VIII) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.