ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 340/2722/22
адміністративне провадження № К/990/2286/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року (ухвалене суддею-доповідачем Науменком В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів: Білак С.В., Юрко І.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - скаржник, відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), у зв`язку із встановленням групи інвалідності та більшого відсотка втрати працездатності після первинного встановлення ступеня втрати працездатності;
- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 13 протоколу № 13 від 27 січня 2022 року, затвердженого Міністром оборони України 1 лютого 2022 року;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), у зв`язку із встановленням групи інвалідності після первинного встановлення ступеня втрати працездатності;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуване рішення Міністерства оборони України вважає протиправними, оскільки хоча звернення до органу МСЕК ним було вчинено не у межах дворічного строку з дня встановлення втрати професійної працездатності, проте впливу на терміни проведення огляду та встановлення йому групи інвалідності МСЕК він не мав, а тому обставини, що спричинили встановлення вищої групи інвалідності поза межами дворічного строку після встановлення факту втрати працездатності вперше, не залежали від його волевиявлення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 13 від 27 січня 2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та прийняти відповідне рішення з врахуванням правового висновку суду. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що наявність інвалідності згідно з результатами лікарсько-консультативної комісії була виявлена у позивача до спливу дворічного строку, наслідком чого позивача було направлено на огляд до Кіровоградського обласного бюро МСЕК відповідно до направлення від 4 серпня 2021 року № 80. Тобто, суди попередніх інстанцій виходили з того, що група інвалідності позивачеві могла бути встановлена в межах дворічного терміну та не була встановлена у зазначений строк з причин, що не залежали від позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону № 2011-XII.
7. Скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та від 21 березня 2023 року у справі № 240/7411/21.
8. Так, у висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 240/7411/21, Суд вважав за необхідне відступити від правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 295/3091/17), 21 червня 2018 року (справа № 760/11440/17), 30 вересня 2019 року (справа № 825/1380/18) та інших, де її застосовано, та дійшов наступного висновку щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком, після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після).
9. На думку Міністерства оборони України, на позивача поширювалося обмеження дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до Суду 17 січня 2024 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 340/2722/22 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення дії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року задоволено.
13. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 24 травня 2024 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. 26 лютого 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 (правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_1 ; далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України. Вказаний відзив мотивований наявністю актуальної практики Верховного Суду з аналогічних зі спірними правовідносинами, а саме: Верховний Суд у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957 дійшов висновку про обмеження дворічним строком виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з погіршенням стану здоров`я (встановлення вищого відсотку втрати працездатності або ступеня інвалідності) особам, яким уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і виплачено таку допомогу вперше.
16. Таким чином, оскільки інвалідність позивачу в цій справі була встановлена зі спливом двох років після встановлення ступеня втрати працездатності, ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає правомірним рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, а висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності скасування вказаних рішень, необґрунтованими.
17. 1 березня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, де зазначається про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Вказаний відзив позивач мотивує порушенням відповідачем принципу пропорційності при прийнятті рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, з огляду на наявність рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)2022 (далі - рішення КСУ № 1-р(ІІ)2022), яким з 6 квітня 2022 року визнано неконституційним положення Закону № 2011-ХІІ щодо обмеження виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років.
18. 12 березня 2024 року від позивача також надійшло заперечення на відзив ІНФОРМАЦІЯ_5, яке аналогічно до відзиву на касаційну скаргу мотивоване порушенням скаржником при прийнятті оскаржуваного рішення принципу пропорційності з огляду на ухвалене КСУ рішення № 1-р(ІІ)2022.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
19. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що в 2014 році позивач під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання на території Донецької області, отримав вибухові травми, які відповідно до довідки від 9 вересня 2014 року № 471 військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України спричинили захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.
20. 6 серпня 2019 року органами МСЕК позивачу було встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, про що видано довідку серії 12 ААА № 007920 від 6 серпня 2019 року.
21. Надалі позивач через отримані травми періодично перебував на лікуванні у медичних закладах, а саме у період з 14 листопада по 23 листопада 2019 року, з 26 лютого по 6 березня 2020 року, з 28 січня по 8 лютого 2021 року, з 14 квітня по 19 квітня 2021 року, з 18 червня по 12 липня 2021 року з діагнозом: наслідок перенесеної повторної черепно-мозкової травми (13 липня 2014 року та 7 вересня 2014 року); контузії головного мозку від вибуху боєприпасів; посттравматична енцефалопатія II ступеня з розсіяною неврологічною симптоматикою; лікворно-венозна дистензія з стійкою цефалгією С-м ВСД з пароксизмальними станами; виражений астенічний, мозжечковий та мнестичний синдроми; ДЦЗХ, остеохондроз хребта з переважним ураженням ПВХ; антелістез 5 ст.; хронічна попереково-крижова радікулопатія; стійкий больовий синдром, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 листопада 2019 року № 3366, від 6 березня 2020 року № 668, від 08 лютого 2021 року № 321, від 19 квітня 2021 року № 1088, від12 липня 2021 року № 1907.
22. За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 10 серпня 2021 року (причиною інвалідності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини), встановлено 30 % (тридцять відсотків) з урахуванням 20% (двадцяти відсотків) втрати працездатності, причиною втрати працездатності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серія 12 ААБ № 574445 від 31 серпня 2021 року.
23. Позивач через ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 8 Порядку № 975.
24. 16 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав лист ОСОБА_1 про результати розгляду комісією Міністерства оборони України документів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та надав копію витягу з протоколу засідання комісії № 13 від 27 січня 2022 року, зі змісту якого вбачається, що у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено, оскільки зміна ступеня втрати працездатності відбулась більше, ніж через два роки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
31. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
33. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
34. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
35. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
36. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
37. Так Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
38. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:
військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;
військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
39. Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
40. Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
41. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
42. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.
43. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
44. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що саме дата, яка зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, є моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2024 року у справі № 280/8617/21, від 8 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23, від 8 травня 2024 року у справі № 240/17749/20.
45. Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 серпня 2019 року органами МСЕК позивачу було встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, про що видано довідку серії 12 ААА № 007920 від 6 серпня 2019 року.
46. Надалі, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 574445 від 31 серпня 2021 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 10 серпня 2021 року (причиною інвалідності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини) та 30 % з урахуванням 20 % втрати працездатності (причиною втрати працездатності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини).
47. Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України, керуючись положеннями чинної на момент винесення рішення частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, вказало, що зміна ступеня втрати працездатності відбулась пізніше, ніж через два роки.
48. Аналізуючи правомірність та обґрунтованість вказаного рішення Міністерства оборони України колегія суддів виходить із такого.
49. Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.