ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2024 року
м. Київ
справа №440/4843/23
адміністративне провадження № К/990/40692/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №440/4843/23
за позовом ОСОБА_1
до Полтавської обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року (головуючий суддя: Ясиновський І.Г.)
і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року (головуючий суддя: Спаскін О.А., судді: Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Полтавської обласної прокуратури, у якому просила суд:
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 3 вересня 2021 року до 11 квітня 2023 року включно;
стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 3 вересня 2021 року до 11 квітня 2023 року включно, з відрахуванням податків та зборів.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена з органів прокуратури. У подальшому, позивачка була поновлена на посаді за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі №440/1398/21.
Проте, рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді фактично виконане відповідачем лише 12 квітня 2023 року.
Одночасно, позиваці не був виплачений середній заробіток за час невиконання рішення суду, тож вона звернулась до суду із цим позовом задля захисту свого порушеного права на його отримання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року, позов задоволено:
визнано протиправною бездіяльність Полтавської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 3 вересня 2021 року до 11 квітня 2023 року включно;
стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 3 вересня 2021 року до 11 квітня 2023 року включно у розмірі: 12553,38 грн (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні тридцять вісім копійок) з відрахуванням податків та зборів.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі №440/1398/21 позивачку суд поновив на посаді як незаконно звільненого працівника, проте наказ про поновлення позивачки на посаді на виконання вказаного рішення суду відповідач видав лише 12 квітня 2023 року.
Тож, зважаючи на те, що доказів виплати позивачці середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідачем до суду не надано, суди задовольнили позов ОСОБА_1 і стягнули на її користь відповідну компенсацію з урахуванням принципу співмірності.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування принципу співмірності при обрахунку сум, які належить стягнути у цій справі, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року в частині нарахованих сум до виплати та застосованого принципу співмірності компенсації.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 8 листопада 2022 року у справі №460/15639/21, від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20, від 30 березня 2023 року у справі №340/1747/21, від 1 березня 2018 року у справі №818/149/17, а також Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.
Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Полтавська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі №440/1398/21, окрім іншого, стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 січня 2021 року до 2 вересня 2021 року у сумі: 42 139,57 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Проте, наказ про поновлення позивачки на посаді на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі №440/1398/21 відповідач видав лише 12 квітня 2023 року.
Цей наказ не містить положень щодо виплати позивачці середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Доказів виплати позивачці середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідачем не надано.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За частиною другою статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховним Судом ухвалою від 13 грудня 2023 року було відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.