ПОСТАНОВА
24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/3943/17
провадження № 51- 2612 ск 24
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 розглянула касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року і
встановила:
до Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга від засудженого ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України
в редакції 1960 року (далі - КПК 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ч. 1 ст. 398, ст. 350 КПК 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування.
Одночасно ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року передбачено, що підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.
Тому, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 398 КПК 1960 року, що є підставою для зміни чи скасування судових рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.