Постанова
Іменем України
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 464/8276/21
провадження № 61-16890св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді" до ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації
за касаційною скаргою Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року у складі суддіБойко О. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді" (далі - КЗ "ЛОЦЕНТУМ") звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недостовірною інформацію, яка поширена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці у соціальній мережі "Facebook", а саме пост під назвою "Коли постукали з дна…" такого змісту: "…у Львові КЗ "ЛОЦЕНТУМ" організовує курс "Юних мисливцезнавців" орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства. Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?" та зобов`язати відповідача після набрання рішенням законної сили спростувати зазначену неправдиву, недостовірну та наклепницьку інформацію шляхом публікації на тій самій сторінці соціальної мережі "Facebook" резолютивної частини рішення.
Як на обґрунтування заявлених вимог КЗ ЛОР "ЛОЦЕНТУМ" посилався на те, що 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі "Facebook" розмістила зазначений пост, який не видалила. При цьому ОСОБА_1 не звернулася до закладу для з`ясування достовірності цих "відомостей", натомість опублікувала та поширила в соціальні мережі відверту брехню.
Вказана відповідачем інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, оскільки в закладі не прививають і не збираються прививати дітям любов до вбивства. Жодних уроків вбивства в закладі не проводилось і не проводиться; жоден відвідувач, учень, працівник закладу такого не бачив. Програмою гуртка "Юні мисливцезнавці" ніяких мисливських дій не передбачено, йдеться виключно про мисливствознавство як науку. Згідно з навчальною програмою гуртка "Юні мисливцезнавці" знання, уміння і навички, отримані під час занять у гуртку, сприятимуть вихованню в учнів усвідомлення необхідності охорони та вивчення довкілля, формуванню в них екологічної культури, екоголічно доцільної поведінки. Таким чином, допис відповідача є наклепом на заклад і його колектив. Унаслідок зазначеної публікації принижено ділову репутацію освітнього закладу, принижено його авторитет та престиж, спричинено моральної шкоди. Публікація відповідача не ґрунтується на фактах, не підтверджена доказами, а тому є недостовірною і підлягає спростуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Сихівський районний суд м. Львова рішенням від 20 березня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Стягнув з КЗ ЛОР "ЛОЦЕНТУМ" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 16 500,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоінформація, поширена відповідачем 27 вересня 2021 року у публікації в соціальній мережі "Facebook" під назвою "Коли постукали з дна…", не містить фактичних тверджень, а є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, її критичною оцінкою діяльності та програми гуртка, організованого позивачем, тобто є оціночним судженням, тому не підлягає спростуванню та доведенню на предмет правдивості.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника КЗ ЛОР "ЛОЦЕНТУМ" - ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Характер використаних відповідачем у поширеній інформації мовно-стилістичних засобів унеможливлює визначення цієї інформації як установлених фактів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, КЗ ЛОР "ЛОЦЕНТУМ" просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і справу передати на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19, від 25 жовтня 2022 року у справі № 761/31995/18, від 22 серпня 2022 року у справі № 761/9413/20, від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16, від 17 серпня 2022 року у справі № 758/6758/19, від 11 липня 2019 року у справі № 757/29455/16; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Так, надати пояснення щодо роботи закладу, його завдань і цілей, програм і методик навчання та виховання в судовому засіданні мав його представник, співавтор освітньої програми "Юні мисливствознавці" - директор закладу, кандидат сільськогосподарських наук ОСОБА_3, який 14 березня 2022 року був мобілізований до ЗСУ та 10 травня 2023 року звільнений із ЗСУ у відставку за станом здоров`я. Однак суд у задоволення клопотанняпро зупинення провадження у справі на час мобілізації ОСОБА_3 відмовив, позбавивши освітній заклад можливості належно захистити свої права.
Суд не врахував в рішенні наданого позивачем уточнення позовних вимог: риторичне запитання "Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?" позивач зняв з вимоги, тому запитання не потребує спростування. Однак суд підтягнув риторичне запитання до оспорюваного речення, зв`язав твердження і запитання та розглянув разом. Суд не з`ясував, що не існує гуртка "Юних мисливцезнавців", натомість є гурток "Юні мисливствознавці", програмою якого жодних мисливських дій не передбачено, йдеться суто про мисливствознавство як прикладну біологічну науку: надано схвальні позитивні рецензії вчених, науковців.
Суд не перевірив доказів правдивості інформації, не обґрунтував і не надав оцінки, а поклав в основу рішення неналежні висновки експертів без аналізу та перевірки їх на допустимість та потребу в них. Суд не вирішив клопотання позивача про визнання недопустимим доказу - висновку експерта Фраймович Л. В. від 03 травня 2022 року № 52/22, яка є недержавним (приватним) експертом. Також суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити позивачу у призначенні експертизи, оскільки спеціальних знань у тлумаченні цього речення не потрібно; у висновку експерта це зазначено: широковживана, високочастотна, публіцистична мова.
01 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Костюка І. І. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Висловлювання зоозахисниці ОСОБА_1 є її власним оціночним судженням, що і встановили суди. Позивач не надав доказів на підтвердження позиції про фактологічний зміст висловлювання ОСОБА_1 . На противагу цьому надані відповідачем докази, а також проведена на підставі ухвали суду експертиза підтверджують, що висловлювання є оціночними судженнями. Директор КЗ "ЛОЦЕНТУМ" ОСОБА_3 не є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не має відповідного процесуального статусу, тому суд обґрунтовано та законно відмовив у зупиненні провадження у справі.Всі доводи щодо висновку експерта є нелогічними, безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу.Оспорювана інформація не містить фактичних тверджень, а є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, тобто є оціночним судженням.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 27 вересня 2021 року оприлюднила на власній сторінці у соціальній мережі "Facebook" публікацію під назвою "Коли постукали з дна…" такого змісту: "…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді" організовує курс "Юних мисливцезнавців" орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства. Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?".
Згідно з висновком судового експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз Київського відділення від 12 грудня 2022 року № 3070-Е за результатами лінгвістичної експертизи мовлення, висловлювання "…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді" організовує курс "Юних мисливцезнавців", орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства" є оціночним (оцінним) судженням.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.