ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 307/3572/21
провадження № 61-12266св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 2124456200:03:003:0059, що полягають у порушенні правил добросусідства, порушенні норм для безпечного життя і здоров`я довкілля, шляхом заборони Тересвянській селищній раді Тячівського району Закарпатської області (далі - Тересвянська селищна рада) розміщувати кладовище на земельних ділянках, суміжних із земельною ділянкою, кадастровий номер 2124456200:03:003:0059, та здійснення поховання на вказаній території.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0642 га з кадастровим номером 2124456200:03:003:0059 на АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці розташований житловий будинок.
Сусідніми земельними ділянками є землі селищної ради: від В до Г - землі селищної ради (кладовище), від Б до В - землі селищної ради.
На час подання позову розпочато облаштування території суміжної земельної ділянки від Б до В, на якій вирішено розташувати кладовище.
Водночас розміщення кладовища на цій земельній ділянці, генеральним планом не передбачене, будь-якої проектної документації немає ( не розроблялася).
Відповідач порушує правила добросусідства, адже на належній їй земельній ділянці розташований колодязь з питною водою, а санітарна норма в 300 метрів не дотримана.
У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Тячівський районний суд Закарпатської області рішенням від 17 серпня 2022 року позов задовольнив. Усунув перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 2124456200:03:003:0059, шляхом заборони Тересвянській селищній раді розміщувати кладовище на земельних ділянках, суміжних із земельною ділянкою, кадастровий номер 2124456200:03:003:0059, та здійснювати поховання на відстані, яка передбачена санітарними нормами в 300 метрів, від її земельної ділянки.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки позивачка має документи, які підтверджують її право власності на земельну ділянку, що межує зі старим кладовищем 1900 року, так і на житловий будинок, що знаходиться на цій земельній ділянці. Відповідач не має права розміщувати нове кладовище на вільних земельних ділянках, суміжних із земельною ділянкою позивачки, та здійснювати поховання без дотримання відстані у 300 метрів, передбаченої санітарними нормами, від земельної ділянки позивачки.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов слід задовольнити саме шляхом усунення позивачці перешкод у користуванні її земельною ділянкою через заборону відповідачеві використовувати належну йому земельну ділянку у певний спосіб.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Закарпатський апеляційний суд постановою від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу Тересвянської селищної ради задовольнив. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки належних та достатніх доказів того, що Тересвянська селищна рада має намір розмістити по сусідству з позивачкою кладовище, в матеріалах справи немає. При цьому суд дослідив додані до позовної заяви фотографії, на яких зображено будинок, старе кладовище та сліди від обрізки дерев і кущів. Фотографії зроблені без прив`язки до місцевості чи координат конкретних земельних ділянок. Доказів облаштування нового кладовища на них немає. Доказів нових поховань чи висновків контролюючих органів та служб про порушення санітарних норм, в матеріалах справи також не має.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 червня 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначила те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15204/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 361/8977/15; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують початок виконання відповідачем робіт із розміщення кладовища без дозвільних документів, які давали б право на таке розміщення. У спірному випадку відповідач порушує правила добросусідства, вчиняє позивачці перешкоди у користуванні земельною ділянкою, порушує умови для безпечного життя, оскільки на її земельній ділянці розташований колодязь із питною водою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0642 га, кадастровий номер 2124456200:03:003:0059, на АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 20 грудня 2007 року серії ЯД № 539912. На цій земельній ділянці розташований житловий будинок.
Сусідніми земельними ділянками є землі селищної ради: від В до Г - землі селищної ради (кладовище), від Б до В - землі селищної ради.
Листом від 24 вересня 2021 року № 05-26/1054 на адвокатський запит Тересвянська селищна рада повідомила, що проекти із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під кладовище не розроблялися та не погоджувалися, не розроблялася і містобудівна документація, з цього приводу немає будь-яких дозволів або висновків контролюючих органів. У цьому листі також зазначено, що згідно з генеральним планом смт Тересва місце розташування кладовища, передбачено в іншій місцевості. Копія генерального плану додається.
Апеляційний суд дослідив додані до позовної заяви фотокопії, на яких зображено будинок, старе кладовище та сліди від обрізки дерев і кущів. Фотографії зроблені без прив`язки до місцевості чи координат конкретних земельних ділянок. Доказів облаштування нового кладовища на них немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.