ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 202/16597/23
провадження № 61-2159св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі -ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Дениса Володимировича на ухвалу Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 20 листопада 2023 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лопатіної М. Ю.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 50 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на час звернення до суду, в еквіваленті 1 825 000,00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду. Надіслано учасникам справи копію скарги, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
10 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д. В. подав до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду, у якій також просив повернути сплачений ОСОБА_1 при подані позовної заяви судовий збір.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 31 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Черненка Д. Ю, про повернення судового збору відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що право позивача на залишення поданого ним позову без розгляду передбачено пунктом 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду. Водночас, оскільки позовна заява залишена без розгляду за заявою позивача, то у розумінні положень пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений позивачем судовий збір не підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви про повернення судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заяву про повернення судового збору.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами порушено норми процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року касаційне провадження
у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська.
16 квітня 2024 року справа № 202/16597/23 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Д. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про повернення судового збору не врахували положення пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)), а тому дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для повернення судового збору.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 50 000 доларів США, що за курсом Національного банку України в еквіваленті 1 825 000, 00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня
2023 року відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
10 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д. В. звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду та повернення сплачення сплаченого судового збору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Д. В. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.