ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 303/5807/17
провадження № 61-10875св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2020 року у складі судді Куцкіра Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ частки
в натурі.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 згідно з договором дарування
з 1998 року є власником квартири АДРЕСА_1 . Ця квартира розташована в одноповерховому будинку дворової системи, де, крім квартири позивача, розміщені ще три квартири: квартира № 1 належить
ОСОБА_3, а квартири № 23 (об`єднані) - ОСОБА_2 . За згодою всіх власників квартир було прийнято рішення про приватизацію земельної ділянки та складено відповідну заяву до Мукачівської міської ради. На підставі довідки БТІ та ЕО і рішення Мукачівської міської ради від 17 січня 2005 року визначено ідеальні частки на будинковолодіння, зокрема вказано частки земельної ділянки щодо кожної із квартир, а саме: за квартирою
№ 4 визначено 65/200, загальною площею 206,7 кв. м, за квартирами № 23 визначено 77/200, загальною площею 244,46 кв. м, за квартирою № 1 визначено 58/200, загальною площею 184,44 кв. м. Під час виготовлення геодезичного плану, виставлення координат і підрахунку площі земельної ділянки загальна площа земельної ділянки збільшилась на 50 кв. м - з 586 кв. м до 636 кв. м,
у зв`язку з чим прийнято нове рішення від 24 травня 2005 року, де частки вже не вказані, і відповідно до цього рішення виготовлено державний акт на земельну ділянку, до якого додається план меж ділянки та список співвласників. Факт користування та закріплення за позивачкою частки земельної ділянки підтверджується такими документами: квартира № 4 переобладнана та переведена в нежитлове приміщення, де на початку переобладнання був укладений договір сервітутного землекористування від 25 квітня 2005 року, невід`ємним додатком якого є акт відділу архітектури та містобудування № 347 від 13 квітня 2005 року, де вказана частка 65/200 загальної площі земельної ділянки та грошова оцінка. Крім цього, у позивачки постійно виникають непорозуміння з ДВС, оскільки за користування земельною ділянкою для підприємницької діяльності вона сплачує земельний податок як з комерційної земельної ділянки. У зв`язку з тим що частка позивачки не виділена, постійно від ДВС надходять рахунки на всю земельну ділянку, включаючи ділянки, що рахуються за квартирами № 1, 2, 3 . Також позивачка зазначала, що вона зверталася до фахівця із земельних питань, який надав їй варіанти плану виділу її частки земельної ділянки в натурі, де вказані координати та межі, однак співвласники будівлі з таким поділом не погоджуються.
ОСОБА_1 просила виділити в натурі частину земельної ділянки - 65/200, що становить 206,7 кв. м згідно з проєктом виділу земельної ділянки із загальної земельної ділянки 0,636 га, яка перебуває у спільній сумісній власності.
Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від
10 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачка та її представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які
давали б суду підстави для виділення в натурі частки земельної ділянки. Зокрема, не надали суду проєктної документації щодо визначення для кожної
з осіб розмірів часток ділянки, що виділяється, і план, який відтворював би порядок розмежування часток земельної ділянки з метою можливих варіантів реального виділу земельної ділянки в натурі із зазначенням меж та
з урахуванням законних інтересів інших співвласників. Крім цього, на момент виникнення у співвласників права приватної власності на житловий будинок розмір ідеальної частки за квартирою № 4 становив 45/200, а не 65/200, як зазначала позивачка.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від
10 вересня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глагола Г. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 травня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої і апеляційної інстанції є неправильними, оскільки до позовної зави позивачка додала копію плану виділу частки земельної ділянки, який було виготовлено сертифікованим інженером - землеупорядником ОСОБА_8, щодо якого немає оцінки судів. Сторона позивача заявляла клопотання про призначення експертизи,
у задоволенні якого було відмовлено. Мотиви відмови апеляційний суд
у постанові не навів.
Доводи інших учасників справи
31 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Когут М. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що погодження часток між співвласниками спільної сумісної земельної ділянки не узгоджено. Рішення суду про виділення часток на земельні ділянки та/або на площу квартир у будинку немає, таке питання позивачка не ставила. Рішення суду про виділення в натурі земельної ділянки, без виділення часток співвласникам будинку в спільній сумісній власності на земельну ділянку буде передчасним. Сторона позивача в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи не заявляла.
07 листопада 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що поділ земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Частки співвласників
у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку на момент ухвалення рішення визначені не були. Вказує, що між співвласниками будинку
АДРЕСА_1 існує спір щодо розміру їхніх часток у праві власності на спірну земельну ділянку. Із клопотанням про проведення експертизи сторона позивача до суду першої інстанції не зверталася.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
03 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії
ЗК № 057227 від 27 жовтня 2005 року співвласниками земельної ділянки площею 0,0636 га на АДРЕСА_9 є ОСОБА_1,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2,
ОСОБА_13, ОСОБА_14
03 листопада 2010 року між ОСОБА_11, ОСОБА_12,
ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір дарування часток квартири, згідно з яким обдарована прийняла в дар належні дарувальникам кожному в рівній частці 5/6 частки квартири
АДРЕСА_10 .
З інформаційної довідки від 27 лютого 2019 року № 331, виданої КП "Мукачівське МБТІ та ЕО", відомо, що на момент виникнення у співвласників права приватної власності на житловий будинок на АДРЕСА_8 розмір ідеальних часток співвласників будинку становив: загальна площа по будинковолодінню - 163,00 кв. м, загальна площа квартири № 1 - 54,00 кв. м, ідеальна частка 66/200, загальна площа квартири
№ 2 - 72,30 кв. м, ідеальна частка 89/200, загальна площа квартири № 4 -
36,70 кв. м, ідеальна частка 45/200.
З архівного витягу з рішення Мукачівської міської ради від 11 вересня
2003 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" відомо, що передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), садівництва, гаражного будівництва на
АДРЕСА_9, загальною площею 0,0586 га, у тому числі: ОСОБА_9, ОСОБА_10 - 66/200 частки загальної площі, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14 - 89/200 частки загальної площі,
ОСОБА_1 - 45/200 частки загальної площі.
З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня
2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року (справа № 303/3617/19-ц), в задоволенні позову ОСОБА_16 відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за
ОСОБА_17 право приватної власності на 66/200 частини земельної ділянки загальною площею 0,0636 га на АДРЕСА_8, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як співвласники будинку
АДРЕСА_8, що розташований на земельній ділянці, яка належала їм на праві спільної сумісної власності, відчужили належну їм квартиру № 1 ОСОБА_3, а тому відповідно до принципу слідування землі за будівлею, положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України, у редакції яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, до ОСОБА_3 перейшло також і право на частину земельної ділянки, на якій розташована квартира, пропорційно до її частки у праві власності на житловий будинок. На момент смерті ОСОБА_9 та
ОСОБА_10 вони вже не були співвласниками земельної ділянки, оскільки до ОСОБА_3 перейшло право власності на належні їм частки земельної ділянки, тому позов ОСОБА_16 задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_3 стала власником квартири
АДРЕСА_11 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 липня 2006 року між нею та ОСОБА_10 і ОСОБА_9 . Під час відчуження цієї квартири в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки. Отже, право попередніх власників на квартиру та земельну ділянку, що необхідна для обслуговування цієї квартири, відповідно припинилося. Оскільки при відчуженні квартири № 1 в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки, до нового власника перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та яка є необхідною для його обслуговування.