ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 199/955/23
провадження № 61-13039св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Дніпровська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Дніпровської обласної прокуратури, ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що прокуратурою міста Дніпропетровська відносно нього здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012040650000090 від 28 листопада 2012 року за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, а 12 червня 2013 року його було затримано в порядку статті 208 КК України та вручено підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
Крім того, 13 червня 2013 року йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 та частини другої статті 263-1 КК України.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2013 року відносно обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
06 вересня 2013 року прокурором м. Дніпропетровська складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040650003315 за його обвинувачення, справу направлено до суду.
29 січня 2014 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного Дніпропетровська, який ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року позивача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 263, частини другої статті 263-1 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислювати з 12 червня 2013 року. 05 березня 2015 року ухвалою Менського районного суду Чернігівської області відносно позивача застосовано вимоги статті 82 КК України та його звільнено від подальшого відбування покарання.
24 березня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 25 червня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 залишив без змін.
24 березня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
26 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року, який ухвалою Дніпровського апеляційного суд від 08 лютого 2022 року залишено без змін, позивача визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 263, частиною другої статті 263-1 КК України у зв`язку з недоведеністю у його діях складу кримінального правопорушення та виправдано.
Позивач стверджує, що безпідставне кримінальне переслідування, тривало з 12 червня 2013 року до 08 лютого 2022 року, тобто протягом 8 років 7 місяців 28 днів (103 місяці та 28 днів), що завдало йому моральної та матеріальної шкоди.
Із 14 червня 2013 року до 06 вересня 2014 року позивач утримувався під вартою у Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)". Тримання його в умовах указаної установи було таким, що принижує його гідність, що з ним поводились всупереч нормам статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 204/4295/18 (провадження № 61-12877св19), позивач указував, що його касаційну скаргу частково задоволено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовано, стягнуто з держави України шляхом списання з єдиного казначейського рахунка на його користь моральну шкоду у сумі 4 000,00 грн. Верховний Суд дійшов висновку, що у період з 14 червня 2013 року до 06 вересня 2014 року він тримався під вартою у Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" в умовах, що принижували гідність, а поводження з ним під час тримання під вартою було таким, що суперечило вимогам статті 3 Конвенції.
05 березня 2019 року він звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою, стверджуючи, що кримінальне провадження відносно нього розглядається поза розумним строком, тобто, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
06 лютого 2020 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Закутній проти України" (заява № 17843/19). У цій справі Європейський суд з прав людини констатував порушення його прав за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції у зв`язку з тим, що тривалість кримінального провадження відносно нього була несумісною з вимогою "розумного строку" і що він не мав ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим.
Крім того, згідно з висновком спеціаліста-психолога, складеного за результатами проведеної психологічної експертизи від 10 жовтня 2022 року, вартість моральної шкоди становить 3 500 000,00 грн, ураховуючи, що мінімальна заробітна плата відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" становила 6 700,00 грн, а грошовий вираз душевних страждань відповідно до експертного дослідження становить 500 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи викладене, посилаючись на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 500 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року, ухваленим у складі судді Демидової С. О., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 696 151,61 грн у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував глибину моральних і душевних страждань позивача, період його перебування під слідством та судом, а саме 103 місяці та 28 днів, врахував конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи, внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності та дійшов висновку про визначення розміру відшкодування моральної шкоди з розрахунку 103 мінімальних заробітних плат за кожен повний місяць і за 28 дні. При цьому суд не врахував розрахунки проведеної за його замовленням експертизи, оскільки експерт, який надав відповідний висновок та зробив відповідні розрахунки не мав достатніх повноважень для проведення судової експертизи, яку суд зміг прийняти до уваги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року у частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 696 151,61 грн змінено, збільшено її розмір до 800 000,00 грн.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погодився з її розміром. Не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем висновок експерта-психолога є необґрунтованим та не може бути взятий до уваги.
Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач довів і це підтверджено матеріалами справи, що очевидно порушено його нормальні життєві зв`язки, а також той факт, що було створено об`єктивні перешкоди в реалізації його особистих прав, свобод, інтересів, для відновлення яких потрібно докласти значні зусилля, тому суд дійшов висновку про те, що існують очевидні обставини для виходу за межі граничного мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного законодавством.
Керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, забезпечивши позивачу відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи фактичні обставини справи, застосувавши правило частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", суд апеляційної інстанції вважав за можливе збільшити розмір моральної шкоди з 696 151,61 грн до 800 000,00 грн.
Короткий зміст касаційних скарг
У вересні 2023 року Дніпровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року касаційну скаргу представника Дніпровської обласної прокуратури залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської обласної прокуратури, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2, справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Дніпровської обласної прокуратури мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21), від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18 (провадження № 61-13986св20), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 61-31839св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20), від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 61-12026св19).
Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги висновок, складений спеціалістом-психологом, який не є судовим експертом.
Звертає увагу, що на підставі судового рішення позивачу відшкодовано моральну шкоду.
Вказує, що обов`язок держави відшкодовувати громадянинові моральну шкоду у невиправдано великому розмірі не може стояти вище захисту незалежності та суверенітету держави від російської агресії.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд у оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 61-12026св19), від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 (провадження № 61-6127св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
Заявник фактично не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеним судом апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки наданим позивачем чисельним доказам з точки зору їх допустимості та достовірності. Суд апеляційної інстанції визнав належним та допустимим доказом висновок експерта-психолога, однак не взяв до уваги його розрахунки.
Суд не надав оцінку доводам позивача щодо його неналежного утримання в слідчому ізоляторі, перебування під час судових засідань у металевій клітці, умов його перевезень до суду під вартою в дні проведення засідань, необґрунтованого продовження тримання під вартою тощо.
Відзиви на касаційні скарги у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У рамках кримінального провадження № 12012040650000090 від 28 листопада 2012 року прокуратура м. Дніпропетровська здійснювала досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
12 червня 2013 року ОСОБА_1 вручено підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
12 червня 2013 року у рамках кримінального провадження № 12012040650000090 від 28 листопада 2012 року ОСОБА_1 затриманий у порядку статті 208 КК України.
13 червня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 та частиною другою статті 263-1 КК України.
13 червня 2013 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
03 вересня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною статті 263, частиною другою статті 263-1 КК України.
06 вересня 2014 року прокурор м. Дніпропетровська склав та затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040650003315 від 12 червня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною другої статті 263-1 КК України, та направив обвинувальний акт до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
29 січня 2014 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 263, частиною другою статті 263-1 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислювати з 12 червня 2013 року.
13 червня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок суду від 29 січня 2014 року залишено без змін.
05 березня 2015 року ухвалою Менського районного суду Чернігівської області відносно ОСОБА_1 застосовано вимоги статті 82 КК України та звільнено від подальшого відбування покарання.
24 березня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
25 червня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року залишено без змін.
24 березня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року та призначено новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
26 травня 2016 року Апеляційним судом Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 263, частиною другої статті 263-1 КК України у зв`язку з недоведеністю у його діях складу кримінального правопорушення та виправдано.
08 лютого 2022 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 06 лютого 2020 року у справі "Закутній проти України" (Заява № 17843/19) констатував порушення прав ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 6 і статтею 13 Конвенції у зв`язку з тим, що тривалість кримінального провадження відносно нього була несумісною з вимогою "розумного строку" і що він не мав ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим. Сума, що присуджена на користь заявника з держави Україна склала 900 Євро.
10 жовтня 2022 року, на підставі особистого звернення ОСОБА_1, спеціаліст-психолог провів його психологічне обстеження та надав висновок експерта про те, що:
- внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та кримінального переслідування органами досудового розслідування та прокуратури йому дійсно спричинені моральні страждання (моральна шкода);
- грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), спричинених ОСОБА_1 внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності органами досудового слідства та прокуратури, можна визначити у розмірі від 3 225 000,00 грн до 3 500 000,00 грн;
- як окрему обставину, важливу для повноти відповіді на поставлені питання, необхідно зазначити, що психотравмувальна ситуація ще себе не вичерпала і продовжує свою дію. Відповідно, перелік стрес-факторів, виявлений обсяг та глибина моральних страждань (моральної шкоди), а також грошовий еквівалент цих моральних страждань (моральної шкоди) не є остаточними і встановлені на дату проведення дослідження.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року у справі № 204/4295/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовано. Стягнуто з держави України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн (провадження № 61-12877св19).
Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку, що тримання позивача в умовах Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" було таким, що принижує його гідність протягом тривалого часу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Дніпровської обласної прокуратури задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.