ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 568/1612/18
провадження № 61-3292св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструк С. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просило:
визнати недійсним правочином довіреність від 13 листопада 2015 року, видану від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна", якою уповноважено ОСОБА_1 зняти з обліку та продати автомобіль Volkswagen Polo, кузов № НОМЕР_1 ;
визнати недійсним правочином наказ від 13 листопада 2015 року № 139, виданий від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна", про продаж автомобіля Volkswagen Polo, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2014 року випуску;
визнати недійсним договір комісії транспортних засобів та номерних агрегатів, з видачею довідки-рахунку від 13 листопада 2015 року, укладений ОСОБА_1 від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна", та ОСОБА_2 .
На обґрунтування позову зазначало, що 13 листопада 2015 року ОСОБА_1, який діяв від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна", уклав з ОСОБА_2 договір комісії транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 придбав транспортний засіб Volkswagen Polo, 2014 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, який належав позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацією транспортного засобу НОМЕР_3 .
Вказаний договір ОСОБА_1 підписав від імені позивача на підставі довіреності від 13 листопада 2015 року, якою директор товариства ОСОБА_4 уповноважив його зняти з обліку та продати вказаний автомобіль згідно наказу № 139 від 13 листопада 2015 року.
Разом з тим, директор ТОВ "Порше Лізинг Україна" ОСОБА_5 не видавав вищевказані довіреність та наказ.
Висновком спеціаліста № 23 від 23 жовтня 2018 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 у довіреності ТОВ "Порше Лізинг Україна" від 13 листопада 2015 року про уповноваження ОСОБА_1 зняти з обліку та продати автомобіль Volkswagen Polo та наказі № 139 від 13 листопада 2015 року про продаж автомобіля виконані не ОСОБА_7
Довіреність і наказ виконані не на фірмовому бланку ТОВ "Порше Лізинг Україна", а ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з товариством.
ТОВ "Порше Лізинг Україна" не виражало волевиявлення на відчуження вказаного транспортного засобу.
З урахуванням наведеного, ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Заочним рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2021 року позов задоволено.
Визнано недійсною довіреність від 13 листопада 2015 року, видану від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна", якою уповноважено ОСОБА_1 зняти з обліку та продати автомобіль Volkswagen Polo, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2014 року випуску.
Визнано недійсним наказ від 13 листопада 2015 року № 139, виданий від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна", про продаж автомобіля Volkswagen Polo, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2014 року випуску.
Визнано недійсним договір комісії транспортних засобів та номерних агрегатів, з видачею довідки-рахунку від 13 листопада 2015 року, укладений ОСОБА_1 від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з відсутності волевиявлення власника транспортного засобу ТОВ "Порше Лізинг Україна" на видачу ОСОБА_1 довіреності та наказу про продаж транспортного засобу, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було права на укладення від імені позивача правочину щодо розпорядження автомобілем
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участь у справі, - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2021 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент розгляду справи судом першої інстанції власником транспортного засобу Volkswagen Polo, кузов № НОМЕР_1, 2014 року випуску була ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 09 червня 2018 року.
Згідно свідоцтва про шлюб від 15 червня 2019 року ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 та змінила прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції не з`ясував суб`єктний склад спірних правовідносин, вирішивши питання про права та обов`язки ОСОБА_3 як власника майна, не залучив її до участі у справі.
Оскільки суд першої інстанції не вирішив питання щодо складу осіб, які повинні брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки, відповідно до вимог статті 376 цього кодексу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року та залишити в силі заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2021 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року в справі № 524/9350/16-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 366/1133/17, від 07 серпня 2019 року в справі № 179/1367/17, від 08 квітня 2020 року в справі № 524/8300/18, від 13 січня 2021 року в справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 201/751/14-ц, від 12 січня 2022 року в справі № 761/41876/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Вказувало на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржило судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судове рішення, яке оскаржується особою, не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обовʼязків цієї особи.
В рішення суду першої інстанції відсутні висновки про порушення прав та обовʼязків ОСОБА_3, вона не є стороною жодного оспорюваного правочину, тому апеляційний суд повинен був закрити апеляційне провадження у справі, а не переглядати справу в апеляційному порядку.
Апеляційний суд неправильно застосував статтю 376 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Радивилівського районного суду Рівненської області.
27 квітня 2023 року справа № 568/1612/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_3 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.