ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 521/12195/19
провадження № 61-8791св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство юстиції України, юридичний департамент Одеської міської ради, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року в складі судді Коблової О. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня 2023 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_2 та з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав щодо обʼєкта нерухомого майна за реєстраційним АДРЕСА_1, загальною площею 234,4 кв. м, житловою площею 91,9 кв. м, за ОСОБА_2 .
На обґрунтування позову зазначав, що йому та ОСОБА_4 належала частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 16 березня 2006 року. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2007 року у справі № 2-70/07 було задоволено позов ОСОБА_2 до нього та ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_2 право власності на 37/50 часток спірного домоволодіння.
Через вказане судове рішення виникла плутанина, яка виразилася в реєстрації домоволодіння за вищевказаною адресою за ОСОБА_1 в розмірі частки, за ОСОБА_3 в розмірі частки, та за ОСОБА_2 в розмірі 37/50 часток. 11 вересня 2017 року державний реєстратор Махортов І. О. провів державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 234,4 кв. м, житловою площею 91,9 кв. м, на підставі технічного паспорту від 05 вересня 2017 року, виданого ТОВ "Південьжитлобуд", висновку ТОВ "Південьжитлобуд" щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкту нерухомого майна № 05-12 від 07 вересня 2017 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2007 року у справі № 2-70/07.
Таким чином виникає суперечлива ситуація, що з будинку загальною площею 143,5 кв. м згідно висновку ТОВ "Південьжитлобуд" була виділена в натурі частка у самостійний об`єкт загальною площею 234,4 кв. м. При цьому з реєстру не були вилучені записи щодо права власності ОСОБА_2 на частину спірної нерухомості.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 обрав неправильний спосіб захисту своїх прав. Він вправі пред`являти вимоги про скасування рішення державного реєстратора щодо майна, яке належить йому на праві власності, однак спірне майно належить на праві власності ОСОБА_2 та внаслідок державної реєстрації права власності на нього права ОСОБА_1 не порушуються.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 826/19262/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Він є власником частини домоволодіння на АДРЕСА_2 .
11 вересня 2017 року державним реєстратором Махортовим І. О. було проведено реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_3 загальною площею 234,4 кв. м за ОСОБА_2 .
Вказане рішення державного реєстратора порушує його права та інтереси, оскільки будинок АДРЕСА_3 був виділений в натурі як частка домоволодіння АДРЕСА_2, співвласником якого він є.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
24 липня 2023 року справа № 521/12195/19 надійшла до Верховного Суду.
Міністерство юстиції України та ОСОБА_2 направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 05 листопада 1957 року ОСОБА_5, та ОСОБА_6 придбали в рівних частках будинок АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці загальною площею 549 кв. м та в подальшому провели його реконструкцію шляхом самовільного будівництва.
Рішенням виконавчого комітету Малиновської районної ради м. Одеси № 629 від 04 вересня 1987 року узаконено самовільне будівництво ОСОБА_5 .
Рішенням виконавчого комітету Малиновської районної ради № 328 від 08 травня 1987 року самовільне будівництво ОСОБА_6 також узаконено.
16 березня 2006 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування подарувала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних долях кожному частину належної їй частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2007 року у цивільній справі № 2-70/07, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 37/50 частин домоволодіння АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 .
Цим рішенням встановлено, що відповідно до архівних даних відбувся перерахунок часток домоволодіння. Внаслідок цього ідеальна частка ОСОБА_5 у праві власності на спірне домоволодіння склала 37/50 частин, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить по 13/50 ідеальних частин домоволодіння.
У червні 2010 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування площею 64 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов`язання відповідачів знести об`єкт самочинного будівництва.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області рішенням від 20 січня 2015 року, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належною йому частиною будинку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування земельною ділянкою, а також позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати за власний рахунок огородження за лінією забудови (червоною лінією) з металевої сітки "рабиці", а також металеві конструкції перед фасадною частиною будинку у вигляді арки зі стійок та балок з металевих труб, що перешкоджають проїзду до фасадної частини будинку АДРЕСА_2 .