ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 450/1703/19
провадження № 61-11253 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєва Ольга Ярославівна, державний реєстратор комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Труба Оксана Михайлівна,
треті особи: Звенигородська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2023 року у складі судді Даниліва Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу
Моісєєвої О. Я., державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Труби О. М., треті особи: Звенигородська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява мотивована тим, що він є співвласником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, а іншим співвласником 1/2 чистки є ОСОБА_3 .
Він набув право власності на вказане майно у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 серпня 2016 року № 1-1020. Його батько набув право власності на вказаний вище будинок на підставі рішення виконавчого комітету Звенигородської сільської ради від 19 серпня 1994 року № 3, що підтверджується свідоцтвом на право особистої приватної власності на житловий будинок
від 07 липня 1995 року.
Відповідно до реєстру прав на нерухоме майно вище зазначений будинок складається із п`яти житлових кімнат та кухні, загальною площею 136,8 кв. м,
і до нього також відносяться такі господарські будівлі та споруди: гараж літ. "Б", сарай літ. "В", сарай літ. "Г", підвал літ. "Д", сарай літ. "Е", підвал літ. "Пд", вбиральня літ. "Ж", ворота № 2, хвіртка № 3, огорожа № 4, замощення І, колодязь літ. "К". Крім того, він має у користуванні 0,20 га земельної ділянки, на якій розташовано будинковолодіння.
ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27 листопада 2013 року.
Належний йому сарай літ. "Е" є тим самим об`єктом, що належить відповідачці, а саме сарай літ. "В", який зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Труби О. М. від 01 вересня 2017 року № 224186146236.
Вважав, що реєстрація за відповідачкою спірного сараю порушує його право власності, унаслідок чого підлягає скасуванню вищевказане рішення державного реєстратора.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Труби О. М. від 01 вересня 2017 року
№ 224186146236 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, у частині реєстрації права власності
на сарай літ. "В".
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у матеріалах спадкової справи наявна довідка від 17 квітня 2013 року обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", згідно з якою станом на 17 квітня 2013 року будинок
АДРЕСА_1, який прийняла у спадщину відповідачка, складався з двох житлових кімнат та кухні, житловою площею 38,6 кв. м, загальна площа будинку 63,4 кв. м. Відповідно до зведеного акту спадкової справи № 61/2012 у власності спадкодавця відповідачки - ОСОБА_6 перебував житловий будинок, вбиральня та огорожа. Іншого майна, в тому числі сарай літ. "В", спадкодавець не мав.
На підставі довідки обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 29 серпня 2017 року приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу
Моісєєва О. Я. внесла зміни до об`єкту нерухомості № 224186146236 про державну реєстрацію прав власності, унаслідок чого зареєструвала сарай (підвал) літ. "В"
за відповідачем. Проте законом не передбачено можливості набуття права власності на майно на підставі інвентаризаційної довідки. Вказана реєстраційна дія не відповідає вимогам закону, оскільки відповідна довідка бюро технічної інвентаризації не може бути правовою підставою виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна, який належить позивачу. Будь-яких документів, у тому числі рішень виконавчого комітету сільської ради, про передачу спірного сараю у власність спадкодавця відповідача, чи самої ОСОБА_2 не приймалося.
Разом з тим, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу"
Труби О. М. від 01 вересня 2017 року № 224186146236 про реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у частині реєстрації права власності на сарай літ. "В", є неефективним способом захисту прав позивача, оскільки не призведе до поновлення його порушених прав, належним способом захисту прав є подання віндикаційного позову.
Суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого
2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач всуді апеляційної інстанції визнав, що сарай літ. "Е", який зазначений у реєстрі прав на нерухоме майно, як належна до будинку позивача господарська будівля, був збудований батьком позивача - ОСОБА_5 на місці іншої господарської будівлі, яка належала до будинку, який у 1992 році повернуто у власність спадкодавця відповідача - ОСОБА_6, проте ця господарська будівля, зі слів позивача, на той час вже не була придатною до експлуатації.
Також апеляційним судом установлено, що вказаний сарай літ. "Е" з часу його будівництва перебуває у фактичному користуванні позивача. Таким чином, позов
у цій справі спрямований на перегляд раніше ухвалених рішень органу місцевого самоврядування та відповідних судових рішень, якими вирішувався спір між суміжними землекористувачами, тобто спадкодавцями позивача і відповідача,
а потім між самими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, вказані обставини свідчать про те, що цей спір містить ознаки зловживання правом.
Згідно з висновком експерта товариства з обмеженою відповідальністю "Судово-експертне бюро України" від 24 грудня 2020 року № 17, здійсненого на виконання ухвали суду першої інстанції, об`єкт нерухомості під літ. "ПД" (підвал), який належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та об`єкт нерухомості - сарай літ. "В", який належить ОСОБА_2 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є однією і тією самою будівлею. Будівля сараю літ. "Е", яка була розташована над підвалом літ. "ПД", належала ОСОБА_1 на праві часткової власності та знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували вищевказаний висновок експерта.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 450/1703/19 з Пустомитівського районного суду Львівської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 19 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачеві - Русинчуку М. М., судді, які входять до складу колегії: Антоненко Н. О., Дундар І. О.
У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_8 на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Касаційного цивільного суду Червинської М. Є., розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року
№ 585/0/226-24 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачеві
Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково не зверну уваги на висновок суду першої інстанції про те, що законом не передбачено можливості набуття права власності на майно на підставі інвентаризаційної довідки, така довідка не може бути підставою виникнення права власності на об`єкт нерухомості, який належить позивачу. Отже, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстрацію за відповідачкою права власності на спірний сарай. Крім того, відсутні відповідні рішення виконавчого комітету сільської ради про передачу сараю у власність відповідачки.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки спірний сарай зареєстрований за ним, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27 серпня 2016 року індексний номер: 31115463. Тобто спірне майно не вибувало з його власності.
Проте оспорюваним рішенням державного реєстратора 01 вересня 2017 року також зареєстровано за відповідачкою право власності на спірний сарай.
Ураховуючи викладене, районний суд дійшов помилкового висновку про те, що права позивача підлягають захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову, оскільки саме скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно є ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 листопада 1992 року рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих громадян Звенигородської сільської ради № 26 спадкодавцю відповідачки - ОСОБА_6 повернуто житловий будинок, розташований у с. Відники Пустомитівського району Львівської області, з якого її разом з родиною у 1947 році було виселено на спецпоселення у Казахстан: як реабілітованій на підставі статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"
(а.с. 191-194, т. 1).
Станом на час повернення родині Пліхівських вказаного житлового будинку
у с. Відники Пустомитівського району Львівської області частину земельної ділянки, на якій він розташований, займав батько позивача - ОСОБА_5
18 серпня 1994 року Звенигородська сільська рада прийняла рішення № 7 "Про розподіл присадибної ділянки між жителем с. Відники ОСОБА_5 та реабілітованою ОСОБА_6", яким доручила земельно-погоджувальній комісії разом із землевпорядником та головою Звенигородської сільської ради скласти акт обстеження, абрис земельної ділянки та схему розподілу. Такий розподіл було здійснено із врахуванням належних ОСОБА_6 та
ОСОБА_5 будинків із приналежними до них господарськими спорудами, про що свідчать їх підписи на акті та абрисі.
Складеним 26 серпня 1994 року актом було встановлено, що площа присадибної ділянки ОСОБА_6 становить 0,14 га, а ОСОБА_5 0,06 га.
23 березня 2012 року рішенням Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 272 погоджено технічну документацію із землеустрою та надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку, площею 0,20 га, у с. Відники Пустомитівського району Львівської області та 13 листопада 2012 року видано на підставі цього рішення державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії ЯМ №158742.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, належний їй будинок
АДРЕСА_1 успадкувала ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом
від 27 листопада 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, належний йому будинок
АДРЕСА_1 у рівних частках успадкували його діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 серпня 2016 року № 1-1020.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)
від 27 серпня 2016 року індексний номер: 31115463 зареєстровано за позивачем право власності на 1/2 частку житлового будинку
АДРЕСА_1, до вказаного будинку, у тому числі відноситься сарай літ. "Е", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 травня 2019 року
(а.с. 75-76, т. 1).
Рішенням державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Труби О. М. від 01 вересня 2017 року № 224186146236 здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі на сарай літ. "В".
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 липня
2018 року у справі № 450/3198/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, позов ОСОБА_2 частково задоволено. Визнано незаконними та скасовано рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 23 березня
2012 року № 272 у частині погодження технічної документації та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,20 га у селі Відники Пустомитівського району Львівської області, та виданий 13 листопада 2012 року на підставі цього рішення державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №158742 на ім`я ОСОБА_5, кадастровий номер земельної ділянки 4623683100:03:002:0204; скасовано реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку, яка знаходиться у с. Відники Пустомитівського району Львівської області, площею 0,20 га, кадастровий номер земельної ділянки 4623683100:03:002:0204, за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 450/3198/17 (провадження № 61-6380 св 20) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області