ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 750/695/23
провадження № 61-9537св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,відповідачі: Міністерство економіки України, Приватне акціонерне товариство "Експертно-кредитне агентство",розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 березня 2023 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Міністерства економіки України, Приватного акціонерного товариства "Експертно-кредитне агентство" (далі - ПрАТ "Експертно-кредитне агентство") про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, визнання недійсними записів у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 квітня 2021 року на позачерговому засіданні наглядової ради ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" ОСОБА_1 обрано на посаду тимчасово виконуючої обов`язки члена правління ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" з 15 квітня 2021 року.
15 квітня між ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" та позивачем укладено контракт терміном до 14 квітня 2024 року з можливістю припинення його дії раніше відповідно до пункту 5.4 контракту за рішенням наглядової ради.
13 грудня 2022 року ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" звернулося з листом до Міністерства економіки України, у якому ініціювало питання про припинення повноважень тимчасово виконуючої обов`язки члена правління ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" ОСОБА_1 з метою забезпечення належного функціонування правління товариства на виконання вимог постанови Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153 "Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з наданням фінансових послуг".
Наказом Міністерства економіки України від 22 грудня 2022 року № 139-П звільнено ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до пунктів 34, 70, підпункту 14 пункту 91, пункту 112 Статуту ПрАТ "Експертно-кредитне агентство", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2018 року № 65 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 874), з підстав, передбачених контрактом, а саме: підпункт 5.4.3.1 пункту 5.4 контракту № 15/04/21, пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України, та припинено дію контракту від 15 квітня 2021 року № 15/04/21.
На думку позивача, звільнення є незаконним, оскільки згідно з пунктом 112 Статуту ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" повноваження голови та членів правління припиняються рішенням наглядової ради, а відповідно до пункту 92 Статуту ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" питання, які належать до компетенції наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів акціонерів.
В оспорюваному наказі від 22 грудня 2022 року зазначено, що ОСОБА_1 звільнено на підставі підпункту 5.4.3.1 пункту 5.4 контракту, тобто за рішенням загальних зборів товариства, проте на загальних зборах ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" рішення про припинення її повноважень не приймалося. Наказ про звільнення позивача підписаний міністром економіки України, до повноважень якого не належить прийняття рішення про звільнення членів правління ПрАТ "Експертно-кредитне агентство". Зазначала, що оскільки її роботодавцем є ПрАТ "Експертно-кредитне агентство", правом на звільнення наділене лише товариство в особі уповноважених органів чи осіб.
Відповідачі порушили гарантії працівника, передбачені частиною третьою статті 40 КЗпП України, оскільки звільнення відбулося під час її тимчасової непрацездатності, яка тривала з 22 грудня до 30 грудня 2022 року. Крім того, наказ від 02 січня 2023 року про розрахунок у зв`язку зі звільненням видано ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" без належного розпорядчого документа уповноваженого органу управління товариства, оскільки дата звільнення згідно з наказом Мінекономіки від 22 грудня 2022 року та дата фактичного припинення трудових відносин, повного розрахунку та видачі трудової книжки
не співпадають, чим не дотримано частини першої статті 47 та статті 116 КЗпП України.
У зв`язку з тим, що робота у ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" була єдиним джерелом доходу родини позивача, на її утриманні перебувають мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та батько, який є пенсіонером за віком, зважаючи на складну економічну ситуацію, рівень безробіття, які склалися у країні через воєнну агресію російської федерації, незаконне звільнення та втрата єдиного джерела доходу спричинили їй сильні душевні хвилювання та стрес, чим завдано моральної шкоди.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд:
визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економіки України
від 22 грудня 2022року № 139-П "Про звільнення ОСОБА_1";
визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" від 02 січня 2023 року № 1/К "Про розрахунок ОСОБА_1
у зв`язку зі звільненням";
визнати недійсними записи від 02 січня 2023 року № 50 та № 51 у трудовій книжці;
поновити ОСОБА_1 на посаді тимчасово виконуючої обов`язки члена правління ПрАТ "Експертно-кредитне агентство";
стягнути з ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 березня
2023 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, визнання недійсними записів у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до компетенції господарського суду.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що визначальним при вирішенні юрисдикційності цього спору є надання правової оцінки наказу Міністерства економіки України з особового складу від 22 грудня 2022 року № 139-П "Про звільнення ОСОБА_1", а не лише зазначеним підставам звільнення.
Оскільки за змістом заявлених вимог позивач вважає, що оскаржуваним наказом про звільнення її повноваження члена виконавчого органу у належний спосіб не припинено, а тому суть спору безпосередньо стосується реалізації учасником товариства корпоративних прав, що полягає у позбавленні його повноважень на управління товариством, у зв`язку з чим спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
26 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що:
суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 757/20430/21-ц, за змістом якого у порядку господарського судочинства розглядаються трудові спори стосовно керівника юридичної особи лише у разі, якщо такий спір стосується його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. В інших випадках трудові спори, у тому числі, спори, що виникають з трудових правовідносин, а також позови, спрямовані на захист порушених трудових прав і законних інтересів, повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства;
суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19, згідно з яким умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за статтею 41 КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення";
суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, відповідно до якого припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Нагальність такої норми права зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
У порушення норм процесуального права та релевантної практики Верховного Суду суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України чи статті 99 ЦК України, що свідчить про необхідність розгляду спору в порядку цивільного судочинства.
У липні 2023 року ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги та законність оскаржуваних судових рішень. З огляду на мотиви та обґрунтування позову ОСОБА_1 оскаржує наказ про звільнення члена виконавчого органу у зв`язку з тим, що оскаржуваний наказ не є протоколом загальних зборів, а його підписант не мав відповідних повноважень, що свідчить про правильність висновків судів щодо віднесення спору до господарської юрисдикції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Чернігова.
У липні 2023 року справа № 750/695/23 надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
від 12 січня 2024 року на підставі розпорядження Верховного Суду від 12 січня 2024 року № 65/0/226-24 справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 квітня 2021 року на позачерговому засіданні наглядової ради ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" ОСОБА_1 обрано на посаду тимчасово виконуючої обов`язки члена правління товариства з 15 квітня 2021 року з можливістю припинення її обов`язків за рішенням наглядової ради без визначення причин (т. 1, а. с. 17, 18).
15 квітня 2021 року ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" уклало з
ОСОБА_1 контракт, відповідно до пункту 1.2 якого остання зобов`язувалася безпосередньо та через правління товариства здійснювати управління поточною діяльністю товариства у межах компетенції правління товариства, забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за ним державного майна, а товариство зобов`язувалося створювати належні умови для матеріального забезпечення та організації праці тимчасово виконуючої обов`язки члена правління (т. 1, а. с. 19-21).
13 грудня 2022 року ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" звернулося з листом до Міністерства економіки України, в якому просило припинити повноваження тимчасово виконуючої обов`язки члена правління ОСОБА_1 з метою забезпечення належного функціонування правління товариства та виконання вимог постанови НБУ від 24 грудня 2021 року № 153 "Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з наданням фінансових послуг", недотримання яких унеможливить отримання ліцензії на провадження діяльності товариства (т. 1, а. с. 28, 29).
Наказом Міністерства економіки України з особового складу від 22 грудня
2022 року № 139-П ОСОБА_1, тимчасово виконуючу обов`язки
члена правління ПрАТ "Експертно-кредитне агентство", звільнено з 22 грудня 2022 року та припинено з 22 грудня 2022 року дію контракту від 15 квітня
2021 року № 15/04/21. Підстава: підпункт 5.4.3.1 пункту 5.4 контракту
№ 15/04/21, пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с. 24).
02 січня 2023 року ПрАТ "Експертно-кредитне агентство" видало наказ № 1/К "Про розрахунок ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням" (т. 1, а. с. 25).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, такі складові, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.