ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 128/285/18
провадження № 61-15740св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Саєнко О. Б., та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог мотивована тим, що з 1995 року ОСОБА_3 є їхнім сусідом, у них з ним тривалий час існують неприязні сусідські відносини, оскільки він постійно поширює відносно них неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності і порушує їх право на повагу до честі та гідності.
ОСОБА_3 у своїх зверненнях до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24 і 25 жовтня 2017 року та від 06 листопада 2017 року зазначив неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 самочинно збудував будинок, сарай, літню кухню на сусідній з ним земельній ділянці. Також ОСОБА_3 вказав неправдиву інформацію, що нібито ОСОБА_1 спускає водостічну воду на земельну ділянку ОСОБА_3, посадив на АДРЕСА_1, які не дають проїхати і дряпають автомобіль, викопав вигрібну яму біля самої криниці, чим забруднює водні ресурси.
25 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області (далі - Вінницьке РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області) із заявами, в яких звинуватив ОСОБА_1 в крадіжці у нього металевої арматури, встановлення ними спеціальної апаратури для підслуховування всіх розмов у його сім`ї, звинувачення ними його в крадіжці електроенергії. В цих заявах ОСОБА_3 також вказав, що вони (ОСОБА_1) працюють на КДБ, ФСБ, путіна, звинуватив їх у державній зраді.
Однак, наведена в цих письмових зверненнях ОСОБА_3 інформація є неправдивою і такою, що принижує їх честь та гідність, оскільки не відповідає дійсності.
Зазначені письмові звернення ОСОБА_3 містять конкретні факти, висловлювання, тобто інформацію, що не відповідає дійсності, принижує їх честь та гідність в громадській думці з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, тому підлягає спростуванню.
Крім того, 16 лютого 2018 року ОСОБА_3 розмістив на огорожі між їхніми земельними ділянками АДРЕСА_2 плакат з написами принижуючого змісту таким чином, що написи на плакаті проглядаються з їхнього двору та з вулиці.
Для розміщення плаката у ОСОБА_3 не було жодних підстав і плакат з написами принижуючого змісту він розмістив на огорожі, щоб опорочити їх честь та гідність, порушити їх особисті немайнові права, а саме: права на повагу до їх честі та гідності, на недоторканість їхніх особистих прав.
Негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Законодавством встановлена презумпція недостовірності негативної інформації про особу. На ОСОБА_3 покладається обов`язок надання доказів достовірності поширеної ним негативної інформації. Саме він повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності, а на них покладається обов`язок довести лише факт поширення відомостей, які ганьблять, особою, до якої пред`явлений позов.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що вони є громадянами України, дотримуються законів України, не допускають їх порушень, є вірними нашій державі і народу, а звинувачення їх в тому, що вони працюють на КДБ, ФСБ і путіна та звинувачення їх у державній зраді порушують їх честь та гідність і завдають їм моральної шкоди.
У зв`язку із поширенням зазначеної недостовірної інформації вони не можуть нормально працювати і відпочивати, що завдає їм моральних страждань. Після звернень ОСОБА_3 порушився звичайний спосіб їх життя, в результаті морального стресу та переживань значно погіршився стан їх здоров`я, порушився сон, їх постійно переслідує відчуття пригніченості та тривоги. Вони вимушені витрачати кошти, свій вільний час і здоров`я на здійснення дій по відновленню своїх порушених прав.
Ураховуючи викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:
- зобов`язати ОСОБА_3 протягом тижня після вступу в законну силу рішення суду спростувати недостовірну інформацію, яка міститься у його письмових зверненнях до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24 і 25 жовтня 2017 року та від 06 листопада 2017 року про те, що ОСОБА_1 самочинно збудував будинок, сарай, літню кухню, спускає водостічну воду на земельну ділянку ОСОБА_3, посадив на АДРЕСА_1, які не дають проїхати та дряпають автомобіль, викопав вигрібну яму біля самої криниці та забруднює водні ресурси, та двох письмових заявах від 25 грудня 2017 року до Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області про звинувачення їх у крадіжці у нього металевої арматури, встановлення ними спеціальної апаратури для підслуховування всіх розмов у його сім`ї, звинувачення ними його в крадіжці електроенергії, звинуваченню їх в роботі на КДБ, ФСБ, путіна та у державній зраді, шляхом подачі письмових звернень до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та до Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області з відповідними спростуваннями;
- стягнути з ОСОБА_3 на їх користь по 100 000,00 грн кожному у відшкодування моральної шкоди, а також витрати із надання правничої допомоги по 500,00 грн кожному;
- демонтувати розміщений ОСОБА_3 на огорожі між їхніми земельними ділянками АДРЕСА_2 плакат з написами принижуючого змісту та принести їм свої вибачення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди, кожному по 5 000,00 грн.
У інший частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що, дослідивши зміст тексту, слів та розмір літер, написаних червоним кольором на плакаті, зробленому із плівки чорного кольору, суд прийшов до висновку, що такі слова є оціночними судженнями, однак висловлені в брутальній та принизливій формі, тому принижують честь та гідність позивачів.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Оскільки на час винесення оскаржуваного рішення суду цього плаката вже не існує, так як його зірвало вітром і відповідач використовує його у своїх господарських цілях, тому ефективним способом захисту прав позивачів буде стягнення із відповідача на користь кожного з позивачів моральної шкоди, та з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру і обсягу страждань позивачів, їх тривалості, визначив розмір моральної шкоди по 5 000,00 грн кожному.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 липня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з нього моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, вийшли за межі позовних вимог, у зв`язку із зазначенням судами того, що завдана моральна шкода полягала у розміщенні ним плакату з написами навпроти будинку позивачів. Однак позивачі свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не обґрунтовували зазначеними діями.
Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що подана позивачами заява про збільшення позовних вимог не була такою по суті, оскільки не містила збільшення кількісних показників за вимогою, яка була заявлена в позовні заяві, а містила ще одну вимогу, додатково до викладених у позовній заяві.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій в своїх рішеннях не вказали конкретних обставин, які б вказували на розмір завданої позивачам моральної шкоди, а саме: які саме страждання понесли позивачі, в чому це проявилось та протягом якого часу позивачі вказані страждання відчували.
Підставою касаційного оскарження рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 липня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в якому просили суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У листопаді 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сусідами з 1995 року, належні їм земельні ділянки із розташованими на них будинками межують між собою.
Між сторонами існують довготривалі неприязні відносини із різних побутових питань, у тому числі і земельних спорів.
24 та 25 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області із заявами, в яких зазначив, що ОСОБА_1 самочинно збудував будинок, сарай, літню кухню, спускає водостічну воду на його земельну ділянку, посадив дерева, які не дають проїхати та дряпають автомобіль, викопав вигрібну яму біля криниці та забруднює воду, що підтверджується копіями заяв, які містяться в матеріалах даної цивільної справи (т. 1, а. с. 15-18).
Відповідно до матеріалів перевірок за зверненнями ОСОБА_3 до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, за результатами розгляду заяв ОСОБА_3 щодо порушення правил добросусідства з боку сусіда ОСОБА_1, комісія в складі начальника сектора земельних відносин ОСОБА_4 та начальника сектору ДАБК ОСОБА_5 на місцевості в присутності ОСОБА_3, склала акт від 16 листопада 2017 року про наступне: комісія не мала змоги потрапити на земельну ділянку ОСОБА_1 у зв`язку з його відсутністю та усною незгодою ОСОБА_2 ; на земельній ділянці ОСОБА_1 побудована вигрібна яма, яка фактично знаходиться на відстані 9 м від криниці суміжного землекористувача ОСОБА_6 ; на місцевості встановлено, що гілля черешні, яка росте на земельній ділянці ОСОБА_1 перетинає лінію межі. Щодо самовільного будівництва навісу для сіна на земельній ділянці ОСОБА_1, то він побудований у відповідності до будівельного паспорту № НОМЕР_1 та декларації про початок виконання будівельних робіт від 07 травня 2014 року. Також при проведені обміру огорожі з боку земельної ділянки ОСОБА_3 висота її в загальному склала від 1,8 м до 2,1 м (у зв`язку з нахилом ґрунту) з розривом до 2 см між фундаментом та металопрофілем (який має висоту 1,78 м). Щодо відведення стічних вод з будинку ОСОБА_1, то на момент обстеження зазначений будинок обладнаний водостічною системою та вода спрямована під дальню від дороги межу зі сторони межі земельної ділянки ОСОБА_3 . Щодо затінення земельної ділянки огорожею, яку облаштував ОСОБА_3 на спільній межі, то під час роботи комісії (о 9 ранку) такого затінення виявлено не було (т. 1, а. с. 74-84).
Згідно з листом заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 30 листопада 2010 року № 03-Г-346-2 головним державним інспектором відділу інспекції Держархбудкрнтролю у Вінницькій області по Центральному регіону встановлено, що відповідно до технічного паспорту від 03 вересня 2010 року № 702 ОСОБА_1 без дозволу на виконання будівельних робіт збудував прибудову до житлового будинку, тамбур, вхід в підвал, три сараї, душ, погріб та убиральню за адресою: АДРЕСА_3, у зв`язку з чим інспекцією складено протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (т. 1, а. с. 70).
Приписом головного державного санітарного лікаря Вінницького району Вінницької області від 16 липня 2012 року № 1005 зобов`язано ОСОБА_1 перенести вигрібну яму на відстань не менше 20 м від джерел водопостачання та 15 м від житлових будинків, строк виконання до 16 вересня 2012 року (т. 1, а. с. 72).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 802/653/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Вінницького районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області Браніцького О. О. про визнання протиправними та скасування приписів задоволено.
Визнано протиправними та скасовано приписи головного державного санітарного лікаря Вінницького району від 16 липня 2012 року № 1005 та від 30 листопада 2012 року № 1652, якими зобов`язано ОСОБА_1 перенести вигрібну яму не менше 20 м від джерел водопостачання та 15 м від житлових будинків. Постанова набрала законної сили (т. 1, а. с. 56, 57).
Згідно з листом начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, адресованого ОСОБА_1, працівниками Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області було проведено перевірки за заявами ОСОБА_3, з якими він звертався 25 грудня 2017 року до Вінницького РВП ВВП ГУНП щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за наслідками розгляду яких прийнято рішення про припинення розгляду повідомлення у зв`язку з відсутністю в матеріалах перевірки ознак кримінального правопорушення (т. 1, а. с. 20).
16 лютого 2018 року ОСОБА_3 розмістив на огорожі між його і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельними ділянками АДРЕСА_2 плакат із написами нецензурної лайки та принижуючого змісту, таким чином, що надписи на плакаті розміщені в сторону двору сім`ї ОСОБА_1, що підтверджується фотознімками плаката, письмовими поясненнями ОСОБА_1, наданими патрульній поліції Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, довідкою від 20 лютого 2018 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1, поданої 16 лютого 2018 року, та заяви ОСОБА_3, поданої 17 лютого 2018 року (т. 1, а. с. 91, 93, 94).
Із досліджених матеріалів № 499 Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області про результати розгляду заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_3, зареєстрованих в журналі ЄО Вінницького РВП ВВП за № 1084 від 16 лютого 2018 року та за № 1101 від 17 лютого 2018 року, встановлено наступне:
16 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до правоохоронних органів, в якій просить прийняти міри до його сусіда ОСОБА_3, який через неприязні відносини повісив навпроти його будинку плакат із написом нецензурної лайки, що принижує його гідність.
17 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до правоохоронних органів, в якій просить скласти протокол за хибний виклик ОСОБА_1 та притягнути того до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, оскільки він повісив плакат, щоб ОСОБА_1 не слідкував за ним і його сім`єю за допомогою камер відеоспостереження.
Під час перевірки встановлено, що в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбачені статтею 183 КУпАП.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.