ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/39719/21-ц
провадження № 61-1900св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Тузової Владислави Олександрівни на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 14 лютого 2022 року в складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року в складі колегії суддів Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон", про захист прав споживача, стягнення коштів, що знаходяться на депозитних рахунках, та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") на його користь кошти за договорами банківського вкладу в загальному розмірі 2 136 643,30 грн.
Указував, що з листопада 2012 року до грудня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено ряд депозитних договорів.
У кінці лютого 2014 року його рахунки було заблоковано у зв`язку з окупацією Автономної республіки Крим (далі - АР Крим).
15 травня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" ухвалив рішення про припинення діяльності відокремлених підрозділів філії "Кримське регіональне управління "ПАТ КБ "ПриватБанк". Вклади йому не повернуті.
Зазначив, що він неодноразово звертався до банку з вимогою розблокувати рахунки, розірвати договір та виплатити банківські вклади, однак банк відмовляв у зв`язку з припиненням діяльності на території АР Крим.
Оскільки банк на першу вимогу позивача вклади не повернув, на підставі статті 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України він повинен сплатити інфляційні втрати та 3 % річних за порушення невиконання зобов`язання за період з 15 травня 2014 року до 14 липня 2021 року (день, що передує зверненню до суду).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
14 лютого 2022 року рішенням Печерського районного суду міста Києва позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 :
- за договором від 16 листопада 2013 року № SAMDN01000730680949, вклад "Приват-вклад 12 міс" у сумі 20 дол. США, проценти в сумі 6,93 дол. США та 0,64 дол. США 3 % річних;
- за договором від 11 липня 2013 року № SAMDN25000736399238, вклад "Стандарт на 12 міс" у сумі 24 000,00 грн, 33 759,13 грн процентів, 2532,82 грн
3 % річних та 1 148,70 грн інфляційних втрат;
- за договором від 11 грудня 2013 року № SAMDNWFD00700332777600, вклад "Стандарт" у сумі 4 000,00 грн, 6 073,42 грн процентів, 469,04 грн 3 % річних та 191,45 грн інфляційних втрат;
- за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037900400, вклад "Стандарт" у сумі 8 000,00 дол. США, 4 848,22 дол. США процентів,
469,04 дол. США 3 % річних;
- за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037899200, вклад "Стандарт" у сумі 15 000,00 дол. США, 11 363,01 дол. США процентів та
703,56 дол. США 3 % річних;
- за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037900100, вклад "Стандарт" у сумі 15 000,00 дол. США, 11 363,01 дол. США процентів та
879,45 дол. США 3 % річних.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за умовами укладених сторонами договорів у випадку, якщо за закінченням строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. Також за укладеними сторонами договорами вони мають право достроково розірвати договір відповідно з вимогами чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до розірвання договору. Під час повернення вкладу за ініціативою клієнта до спливу мінімального строку вкладу з дати початку/продовження строку клієнту повертається сума вкладу та виплачуються проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою. ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про повернення банківських вкладів та повернення коштів 02 липня 2021 року. Однак позивач не надав доказів отримання відповідачем цієї заяви, в зв`язку з чим у суду відсутня можливість розрахувати строк для розрахунку процентів за укладеними сторонами договорами банківських вкладів. Отже, строком вимоги позивача є дата, що передувала дню звернення до суду з цим позовом, а саме 14 липня 2021 року. Саме з моменту звернення до суду із вказаним позовом слід обраховувати 3 % річних та інфляційні втрати згідно статті 625 ЦК України.
Суд визнав за можливе прийняти розрахунок позивача щодо процентів за договорами банківських вкладів.
Стосовно заявлених сум за статтею 625 ЦК України суд вказав, що договори банківського вкладу вважаються розірваними з дати отримання банком заяви позивача про розірвання договору банківського вкладу або позовної заяви про стягнення коштів за договорами банківських вкладів, плюс два банківські дні, тому лише з цієї дати у позивача виникає право на отримання 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України щодо невиплати основних сум вкладів за договорами, оскільки прострочення виконання зобов`язань за договорами банківського вкладу почалось з дати розірвання договорів. Позивач не надав суду належні та допустимі докази того, що він звертався до відповідача з вимогою про розірвання договорів банківського вкладу та повернення коштів за цими вкладами, а тому не відбулось прострочення банком виплати суми вкладу до дати подання позову, тому 3 % річних слід розраховувати з дати подання цього позову до суду. Вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з 15 травня 2014 року не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, за договорами, предметом яких є іноземна валюта, інфляційні втрати стягненню не підлягають.
Суд відхилив твердження представника відповідача, що належним відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), оскільки позивачем не ставилося питання про заміну неналежного відповідача на належного, а таке право надано лише позивачу. Крім того, суду не надано доказів згоди кредитора - позивача у справі на заміну боржника - АТ КБ "ПриватБанк" у зобов`язанні за депозитними договорами на ТОВ "ФК "Фінілон", що виключає здійснення заміни боржника у зобов`язанні відповідно до положень статті 520 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
23 грудня 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення вкладу та процентів за договором від 11 липня 2013 року № SAMDN25000736399238, вклад "Стандарт на 12 міс" змінено, зменшено суму вкладу, яка підлягає стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1, за тілом кредиту з 24 000,00 грн до
22 407,69 грн, за процентами за користування вкладом - з 33 759,13 грн до 31 008,23 грн.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасовано з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу і внесення позивачем грошових коштів підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, за договором від 11 грудня 2013 року № SAMDNWFD00700332777600, вклад "Стандарт" в сумі 4 000,00 грн, за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037900400, вклад "Стандарт" в сумі 8000 доларів США, за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037899200, вклад "Стандарт" в сумі 15 000,00 доларів США, за договором від 17 грудня 2013 року №SAMDNWFD0070037900100, вклад "Стандарт" в сумі 15 000,00 доларів США. Суд першої інстанції обґрунтовано виснував про доведеність позивачем як факту укладення з банком вищевказаних депозитних договорів, так і внесення грошових коштів у зазначених позивачем розмірах.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту внесення відповідачем коштів за договором від 11 липня 2013 року № SAMDN25000736399238, вклад "Стандарт на 12 міс" саме в сумі 24 000 грн, з підстав, що позивачем не доведено належними доказами факту внесення на вказаний рахунок грошових коштів саме в такому розмірі. Згідно з наданим банком витягом з електронного додатку до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, на рахунку позивача за договором банківського вкладу № SAMDN25000736399238 обліковувались кошти в розмірі 22 407,69 грн.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Оскільки банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі.
Апеляційний суд також зазначив, що, заперечуючи проти позову, банк посилався на те, що позивач не звертався із заявою про розірвання договору банківського вкладу. У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 зазначав, що він проживає на тимчасово окупованій території АР Крим. У зв`язку з відсутністю можливості виїхати за межі АР Крим він при особистій зустрічі з адвокатом передав останньому власноруч написану заяву про розірвання договорів та повернення вкладів з нарахованими процентами від 29 червня 2021 року, яка була направлена адвокатом засобами поштового зв`язку на адресу банку 02 липня 2021 року. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, банк наполягав на тому, що позивач не звертався у встановленому законом порядку із заявою про розірвання договорів банківського вкладу, підпис у його заяві не засвідчений у встановленому законом порядку ні підписом керівника банку, ні нотаріально. Отже, в банку були відсутні підстави для прийняття та розгляду вказаної заяви, оскільки з цієї заяви неможливо ідентифікувати та верифікувати клієнта. Суд виснував, що направлена представником позивача засобами поштового зв`язку заява від 29 червня 2021 року про розірвання договорів вкладів не відповідає вимогам законодавства, оскільки підпис ОСОБА_1 у ній не був засвідчений ні працівником банку, ні нотаріально, що не може вважатись належним зверненням до банку із вимогою про відмову від продовження строків вкладу та розірвання договорів. Однак вказані обставини не позбавляють позивача права на захист свого порушеного права в судовому порядку, тому саме позовна заява ОСОБА_1 вважається вимогою про розірвання договорів вкладу та повернення грошових коштів, як правильно вважав суд першої інстанції. Позовну заяву банк отримав 04 жовтня 2021 року. Отже, депозитні договори розірвані за заявою позивача із 06 жовтня 2021 року.
Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення процентів за договорами вкладу обраховані до дати звернення до суду із позовом, а саме до 14 липня 2021 року. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення процентів за договором від 11 грудня 2013 року № SAMDNWFD00700332777600 у розмірі 6073,42 грн, за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037900400 у розмірі 4848,22 доларів США, за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037899200 у розмірі 11 363,01 доларів США, за договором від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037900100 у розмірі 11 363,01 доларів США. Виходячи із встановлених у справі обставин щодо розміру внесених позивачем коштів за договором від 11 липня 2013 року № SAMDN25000736399238 у розмірі 22 407,69 грн, проценти за вказаним договором підлягають перерахунку.
Депозитні договори є розірваними з 06 жовтня 2021 року, тому саме з цієї дати права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не з дати подання позовної заяви, як помилково вважав суд першої інстанції.
Позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат позивачем розраховані за період з 15 травня 2014 року до 14 липня 2021 року, тобто до дати пред`явлення позову. Отже, обраховуючи 3 % річних та інфляційні втрати, починаючи з дати пред`явлення позову, суд першої інстанції фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 лютого 2024 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Тузова В. О. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Верховний Суд переглядає справу в частині задоволення позову судами з огляду на межі касаційного оскарження судових рішень.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправомірно встановив, що депозитні договори розірвані за заявою позивача із 06 жовтня 2021 року, адже ОСОБА_1 не звертався до банку із заявою про відмову від продовження строків вкладів та розірвання договорів, а заява про повернення банківських вкладів та повернення коштів від 02 липня 2021 року підписана не ОСОБА_1, а його адвокатом. Права позивача не порушені, позов заявлено передчасно.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Суди такі висновки не врахували.
Договір вважається розірваним з моменту отримання банком заяви / вимоги про розірвання договору. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 529/201/20 (провадження № 61-3820св21), від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20), від 20 липня 2022 року в справі № 132/4437/18 (провадження № 61-13187св19), від 23 лютого 2022 року в справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), від 21 грудня 2021 року в справі № 369/7118/18 (провадження № 61-19546св19), від 14 грудня 2021 року у справі № 757/51306/17 (провадження № 61-1582св21), стосовно порядку розірвання договору. Суди помилково ототожнюють позовну заяву із заявою вкладника про розірвання договору й повернення коштів.
17 листопада 2014 року за оспорюваними договорами банківського вкладу змінено боржника з ПАТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон". Позивач не надав письмових заперечень щодо переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", тому слід вважати, що переведення боргу здійснено за згодою кредитора. Форма вираження волі сторони через мовчання є певною альтернативою усній і письмовій формам. Згода кредитора не є необхідним елементом договору про переведення боргу та не може впливати на його дійсність. Така згода може як передувати, так і слідувати за моментом переведення боргу. У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18 (провадження № 61-2979св20)зазначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (частина третя статті 205 ЦК України). Закон передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 205 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20)вказано, що відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Договір про переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" є дійсним та підлягає виконанню.
За підсумками розгляду господарської справи № 904/1721/20 Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "ФК "Фінілон" про внесення змін до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року у зв`язку з істотною зміною обставин шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 10 січня 2020 року. Наведена постанова Верховного Суду підтверджує факт дійсності та чинності договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року та обов`язковість його виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20) сформульовано висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року в справі № 910/13/21 зазначено, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Банк не є належним відповідачем у справі. Відповідати за позовом має ТОВ "ФК "Фінілон".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи
16 листопада 2012 року ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ "ПриватБанк" заяву № SAMDN01000730680949 на оформлення вкладу "Приват-вклад на 12 міс" зі сплатою 4 % річних на суму 20 доларів США.
11 липня 2013 року ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ "ПриватБанк" заяву на оформлення банківського вкладу № SAMDN25000736399238, вклад "Стандарт на 12 міс" на суму 24 000 грн зі сплатою 18 % річних.
11 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу № SAMDNWFD 00700332777600, вклад "Стандарт" на суму 4 000 грн зі сплатою 20 % річних строком на 12 місяців.
17 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070037900400, вклад "Стандарт" на суму 8 000 доларів США зі сплатою 8 % річних строком на 12 місяців.
17 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070037899200, вклад "Стандарт" на суму 15 000 доларів США зі сплатою 10 % річних строком на 12 місяців.
17 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070037900100, вклад "Стандарт" на суму 15 000 доларів США зі сплатою 10 % річних строком на 12 місяців.
17 листопада 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" уклали договір про переведення боргу, відповідно до умов якого ПАТ КБ "ПриватБанк" відступило ТОВ "ФК "Фінілон" борг в об`ємі та на умовах, що існують в момент договору.
02 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до АТ КБ "ПриватБанк" заяву, в якій просив повернути йому всі кошти, розміщені на поточних та депозитних рахунках АТ КБ "ПриватБанк" на його ім`я.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише
у випадках, встановлених договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частини перша та п`ята статті 1061 ЦК України).
Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Банк у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд неправомірно встановив, що депозитні договори розірвані за заявою позивача із 06 жовтня 2021 року, адже ОСОБА_1 не звертався до банку із заявою про відмову від продовження строків вкладів та розірвання договорів, а заява про повернення банківських вкладів та повернення коштів від 02 липня 2021 року підписана не ОСОБА_1, а його адвокатом. Права позивача не порушені, позов заявлено передчасно.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), на яку посилається заявник, вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.