ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 548/1887/21
провадження № 61-4306св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2021 року у складі судді Миркушіної Н. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтований тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважної причини, оскільки є особою з інвалідністю другої групи з дитинства і на момент смерті батька за станом здоров`я є підопічною Грабарівського психоневрологічного будинку інтернату. Про смерть батька дізналася нещодавно від працівників Вишняківського будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, підопічним якого був її батько ОСОБА_3 .
Просила визнати причини пропуску для прийняття спадщини поважними та визначити додатковий двомісячний строк для її прийняття в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2021 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 терміном 2 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач пропустила визначений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за умови відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 543/459/21, провадження № 61-30св22.
У матеріалах справи немає доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 . Він не надав відомості про прийняття спадщини і до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004, від 18 лютого 2019 року у справі № 596/820/17, від 24 вересня 2020 року у справі № 310/2327/18, від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17; суд першої інстанції не залучив його до участі у справі як спадкоємця, порушив правила підсудності.
Спірні правовідносини стосуються нерухомого майна, спадщина спадкодавця складається із земельних ділянок та будинку, що знаходяться у с. Слобода-Петрівка Гребінківського району Полтавської області, а не Хорольського району Полтавської області, тому застосуванню підлягають правила виключної підсудності, визначені частиною першою статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), щодо розгляду спору за місцезнаходженням майна або його основної частини і розгляд справ має здійснювати Гребінківський районний суд Полтавської області, а не Хорольський районний суду Полтавської області, який неправильно визначив підсудність та ухвалив незаконне рішення, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з рішення суду першої інстанції, що перебування позивачки в психоневрологічному будинку інтернаті є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд не взяв до уваги те, що з моменту смерті спадкодавця до подання заяви до суду минуло 14 місяців.
З вересні 2020 року ОСОБА_1 знала, що її батько помер, про що у нього є відповідні докази, які суд першої інстанції не витребував та не досліджував. Як спадкоємець, він також не був залучений до розгляду цієї справи. Суд не перевірив обізнаність заявниці про час смерті батька та не досліджував докази, безпідставно та бездоказово послався на повідомлення неіснуючих працівників Вишняківського будинку інтернату, де помер спадкодавець.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вишняки Хорольського району Полтавської області помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 9).
02 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Хорольської державної нотаріальної контори (за місцем відкриття спадщини) із заявою про прийняття спадщини.
16 червня 2021 року державний нотаріус Хорольської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у відкритті спадкової справи у зв?язку з пропуском строку для її прийняття (а. с. 3).
Згідно з довідкою від 08 липня 2021 року № 01-455/1 ОСОБА_1 є підопічною Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату Лубенського району Полтавської області та перебуває у цьому закладі на постійному місці проживанні з 27 червня 2019 року (а. с. 8).
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами приписів законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).
Верховний Суд зазначає, що рівень доступу до суду особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, гарантований частиною першою статті 362, частиною четвертою статті 389 ЦПК України, які передбачають право такої особи оскаржувати відповідно в апеляційному чи касаційному порядку судові рішення.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вирішуючи спір, суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, а ніж закон. Керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.