ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 686/9073/22
провадження № 61-10417св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він із ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_5", після шлюбу з позивачем - " ОСОБА_6") з 20 лютого 2003 року до 25 січня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час шлюбу 03 липня 2003 року ОСОБА_2 отримала від Хмельницької міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель. 18 лютого 2008 року ОСОБА_2 отримала земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0026, площею 0,0316 га, для ведення особистого селянського господарства,.
Вказані земельні ділянки розміщені за адресою: АДРЕСА_1, на якій вони як подружжя збудували житловий будинок, загальною площею 417,3 кв. м, житлового площею 109,3 кв. м, право власності на який оформлено на ім`я ОСОБА_2 .
02 серпня 2021 року ОСОБА_2 та її батько ОСОБА_3 з нотаріусом Твердохліб Г. Г., без його добровільної та безумовної згоди, шляхом обману, отримали в нього заяву (дозвіл) на відчуження згаданого житлового будинку, а пізніше без його згоди відчужили також земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, шляхом укладення оспорюваних договорів дарування на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Зазначив, що договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, набутої ОСОБА_2 за час шлюбу, на користь її батьків укладено без його письмової згоди, у зв`язку з чим такий договір є недійсним з підстав, передбачених статтею 65 СК України, статтею 120 ЗК України та статтями 230, 377 ЦК України, оскільки на цій земельній ділянці знаходиться належний їм як подружжю житловий будинок і він є його співвласником.
Крім того, ОСОБА_2 не виконала своєї обіцянки не звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей у зв`язку з тим, що позивач надав згоду на відчуження житлового будинку на користь дітей.
ОСОБА_1 стверджував, що договір дарування будинку підлягає визнанню недійсним через "дефект волі", оскільки укладення ним договору не було добровільним, його згода була умовною, до його укладення спонукали обставини обману зі сторони відповідачів. Правовою підставою недійсності договору зазначав порушення статей 203, 215, 230, 717 ЦК України.
Згоду на відчуження житлового будинку він надав за умови подальшого його дарування їх спільним із ОСОБА_2 дітям, що оформлено письмовими угодами (гарантіями) № 1 і № 2. Такі умови не були вказані в договорах дарування, оскільки нотаріус відмовлялася їх посвідчувати, так як це підтверджувало б укладення договорів під умовою, що заборонено для таких видів правочинів.
Позивач зазначав, що погодився підписати згоду на відчуження та угоди (гарантії) № 1 і № 2, оскільки відповідачі запевняли його, що у подальшому оформлять відчуження житлового будинку на користь дітей, а наразі це необхідно вирішити терміново, так як його колишня дружина проживала з громадянином росії ОСОБА_10, у липні 2021 року вони зареєстрували шлюб та мали намір виїхати на проживання до міста москви. Однак відповідачі його обманули, оскільки після оформлення своїх прав на житловий будинок та отримання дозволу органу опіки та піклування на відчуження майна на користь дітей будинок дітям не подарували.
Посилаючись на зазначені обставини та керуючись положеннями статей 203, 215, 230, 377, 717 ЦК України, статей 60, 65 СК України та статті 120 ЗК України, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га (0,0152 га - малоповерхова забудова, 0,0732 га - малоповерхова забудова) від 02 серпня 2021 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 02 серпня 2021 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року у складі судді Мазурок О. В. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, місцевий суд виходив із того, що підставою для визнання недійсним правочину, який укладається під впливом обману, є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів в її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
На цій підставі суд першої інстанції дійшов до висновку, що зі сторони позивача не надано доказів того, що спірні договори дарування укладено із застосуванням обману з боку відповідачів та без вільного волевиявлення позивача ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями
АДРЕСА_2, укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га (0,0152 га - малоповерхова забудова, 0,0732 га - малоповерхова забудова), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, укладений 02 серпня 2021 року між ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1, будучи співвласником житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1, титульне право власності на який ОСОБА_11 набула на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 серпня 2010 року, з моменту формування спірної земельної ділянки площею 0,0884 га, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що розташована за вказаною адресою, також набув право спільної сумісної власності і на частину спірної земельної ділянки, на якій розміщено спірний житловий будинок, на що нотаріус при посвідченні оспорюваного договору дарування земельної ділянки уваги не звернув.
Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору дарування земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134, її частина, на якій розташовано зазначений вище житловий будинок, на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_1, нотаріальну згоду якого на відчуження приватним нотаріусом Твердохліб Г. Г. не було відібрано відповідно до вимог частин другої, третьої статті 65 СК України. Отже, з урахуванням положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відчуження земельної ділянки без згоди позивача є незаконним.
Апеляційний суд погодився з доводами позивача про те, що він надав згоду на відчуження житлового будинку з умовою, що у подальшому будинок буде відчужено його спільним із ОСОБА_2 дітям. Це підтверджено письмовими угодами (гарантіями), але його обманули, тому правочин є недійсним на підставі статей 203, 215, 230 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 рокута залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 120 ЗК України, статтю 377 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17. Земельна ділянка, яка була приватизована ОСОБА_12 (ОСОБА_12), є її особистою приватною власністю і згода позивача на її відчуження не вимагалася (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник зазначав, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що він є співвласником будинку АДРЕСА_1 .
Позивач також не надав суду доказів того, що під час проведення 18 серпня 2010 року реєстрації права власності на житловий будинок ОСОБА_11 діяла за його письмовою згодою як титульний власник житлового будинку, що є їх спільною сумісною власністю. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 серпня 2010 року за ОСОБА_11 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 з розміром частки 1/1. Волевиявлення ОСОБА_1 (заява) шляхом надання згоди на укладення правочину щодо спірного житлового будинку висловлено ним та оформлено 02 серпня 2021 року приватним нотаріусом Твердохліб Г. Г.
Крім того, ОСОБА_1 ніколи не заперечував щодо укладення договорів дарування, а надаючи згоду на укладення спірних договорів, фактично визнав, що ніяких заперечень щодо цього у нього не було.
Письмові угоди (гарантії) № 1 і № 2, які нотаріально не посвідчені, правового значення для вирішення заявлених позивачем вимог не мають, про що він як юрист, суддя, мав би знати.
Крім того, преюдиційних судових рішень щодо неправомірних дій нотаріуса позивач не надав.
Провадження у суді касаційної інстанції
08 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
29 листопада 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_13 у касаційному провадженні № 61-10417св23, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено ОСОБА_14, суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_15 та ОСОБА_16
07 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзивів на касаційну скаргу
ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу підтримала касаційну скаргу ОСОБА_3 та викладені в ній доводи, касаційну скаргу від свого імені не подавала.
ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу підтримала касаційну скаргу ОСОБА_3 та викладені в ній доводи, касаційну скаргу від свого імені не подавала.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_12 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_5", станом на час розгляду справи прізвище " ОСОБА_17") та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 20 лютого 2003 року до 25 січня 2018 року (т. 1, а. с. 8-9 ). Під час шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 10-11).
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 03 липня 2003 року № 071671 ОСОБА_11 на підставі рішення дев`ятої сесії Хмельницької міської ради від 25 грудня 2002 року № 7 набула у власність у порядку приватизації земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12).
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 18 лютого 2008 року ОСОБА_11 відповідно до рішення тринадцятої сесії Хмельницької міської ради від 22 серпня 2007 року № 30 набула у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:001:0026, площею 0,0316 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 13).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 серпня 2010 року ОСОБА_11 набула у приватну власність житловий будинок, що у АДРЕСА_1, загальною площею 417,3 кв. м, житловою площею 109,3 кв. м (т. 1, а. с. 14).
ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3, загальною площею 64,8 кв. м.
Як вбачається зі змісту нотаріальної згоди ОСОБА_1 від 02 серпня 2021 року він надав згоду ОСОБА_2 укласти договір та подарувати житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 7/10 та 3/10 часток відповідно (т. 1, а. с. 20).
02 серпня 2021 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2, на підставі якого, за згоди ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули у власність 7/10 та 3/10 часток вказаного будинку відповідно. Згідно з пунктом 8 цього договору дарувальник засвідчив, що житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0884 га, кадастровий номер 6810100000:18:001:0134. Одночасно із посвідченням договору дарування житлового будинку укладено договір відчуження вказаної земельної ділянки (т. 1, а. с. 21-22).
02 серпня 2021 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:18:001:0134, площею 0,0884 га, (0,0152 га - малоповерхова забудова, 0,0732 га - малоповерхова забудова), за адресою: АДРЕСА_1, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули у власність відповідно 7/10 та 3/10 часток вказаної земельної ділянки (Т. 1, а. с. 23-24).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від
висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.