ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4069/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю
"Інженерно-технологічний центр "Технополіс"" - Жукова Д. О.,
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" -
Камінської М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс""
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024
(колегія суддів: Крестьянінов О. О. (головуючий), Фоміна В. О., Шевель О. В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Інженерно-технологічний центр "Технополіс""
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех"
про витребування майна,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс"" (далі - позивач, ТОВ ІТЦ "Технополіс") подало до господарського суду позов, в якому просило витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (далі - відповідача, ТОВ "НПП Флайтех") та повернути позивачу за рахунок відповідача токарний оброблюваний центр Emcoturn S 65 з системою керування Siemens 828D (далі - верстат, обладнання, устаткування). Стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору та 41 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки від 28.03.2019 № 1903-01 (далі - договір поставки) в частині повної та своєчасної оплати за отримане обладнання, що відповідно до п. 9.4 цього договору надає позивачу право вимагати повернення від відповідача поставленого устаткування, власником якого є позивач. Матеріально-правовою підставою визначено, зокрема ст.ст. 655, 692, 694, 697 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44 152,74 грн судового збору та 41 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що станом на момент звернення позивача до суду відповідач свої зобов`язання за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати за отримане обладнання не виконав, чим порушив права та інтереси позивача, які підлягають відновленню в наведений в позові спосіб.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що застосований позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом, однак не є таким, що відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, та не свідчить про дотримання балансу інтересів сторін, оскільки за встановлених обставин часткового виконання відповідачем умов договору позивач може захистити своє порушене право шляхом стягнення з відповідача недоплаченої суми грошових коштів. Окрім того, на думку суду, не є добросовісними посилання позивача на п. 9.4 договору поставки як на підставу позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі ТОВ ІТЦ "Технополіс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просило скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Також у касаційній скарзі позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 43 200,00 грн з наведенням обґрунтування та доданими доказами.
Аргументуючи наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав, що судом апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого господарського суду не було враховано правових висновків: Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі № 6-46цс12; Верховного Суду у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/23976/16, від 17.02.2022 у справі № 927/481/21 (в касаційній скарзі вказано № 927/481/22, що, очевидно, є опискою), від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, від 30.10.2023 у справі № 910/16754/21, від 01.11.2023 у справі № 915/1031/21, від 14.02.2024 у справі № 911/94/23, щодо застосування ч. 4 ст. 692, ч. 4 ст. 694 ЦК України у подібних правовідносинах.
Верховний Суд ухвалою від 21.03.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
До Верховного Суду надійшли:
05.04.2024 - відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "НПП Флайтех" заперечило проти доводів касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Також заперечило проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 43 200,00 грн, зазначивши про неспівмірність такого розміру із виконаною адвокатом позивача роботою, часом, витраченим на її виконання та обсягом наданих послуг, оскільки послуги з аналізу оскаржуваної постанови апеляційного суду на предмет підстав скасування рішення суду першої інстанції, пошук та аналіз актуальних правової висновків Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 692, 694, 697 ЦК України з метою виконання "касаційних фільтрів" та сама підготовка касаційної скарги не є складними діями для адвоката позивача, для їх виконання не потрібно витрачати зазначений адвокатом час і проводити аналіз великої кількості нормативно-правових актів, що виключає їх складність, а відповідно, і розмір заявлених вимог на правову допомогу.
12.04.2024 - додаткові письмові пояснення, в яких позивач просив при розгляді справи врахувати правові висновки Верховного Суду у постанові від 15.02.2024 у справі № 910/5282/23.
Верховний Суд ухвалою від 18.04.2024 відклав розгляд справи на 21.05.2024, оскільки у зв`язку з технічними проблемами та неможливістю встановлення відеозв`язку з представником відповідача, який перебуває поза межами Суду у м. Харкові, цей представник не зміг взяти участь у судовому засіданні 18.04.2024.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 28.03.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 1903-01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю у встановлений строк устаткування, вказане у специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти устаткування та оплатити в порядку, встановленому цим договором.
У договорі поставки сторони погодили, зокрема, такі умови:
на дату укладення загальна сума договору орієнтовно складає 2 943 516,00 грн (далі - з ПДВ), що складає еквівалент 95 880,00 Євро, який розрахований за комерційним курсом купівлі Євро, встановленого ПАТ "ПУМБ" станом на 28.03.2018 (1 Євро = 30,70 грн) (п. 2.1);
у зв`язку з 100% імпортною складовою устаткування еквівалент ціни в Євро протягом усього строку дії цього договору зміні не підлягає. Будь-яка зміна ціни оформлюється сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 2.2);
для визначення курсу гривні до Євро, сторони використовують інформацію про курс валют, вказаний на сайті ПАТ "ПУМБ" (п. 2.4);
форма оплати - попередня оплата та наступні платежі (п. 3.2);
оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника поетапно наступним чином: оплата в розмірі 900 000,00 грн здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати підписання договору (підп. 3.3.1 п. 3.3);
600 000,00 грн - не пізніше 15.05.2019; 300 000,00 грн - не пізніше 31.05.2019; 210 000,00 грн - не пізніше 30.06.2019; 210 000,00 грн - не пізніше 31.07.2019; 210 000,00 грн - не пізніше 31.08.2019; 210 000,00 грн - не пізніше 30.09.2019; 210 000,00 грн - не пізніше 31.10.2019; наступні 93 516,00 грн - не пізніше 30.11.2019 (пп. 3.3.2- 3.3.9 п. 3.3);
у зв`язку з тим, що на момент здійснення платежів курс гривні до Євро відрізнятиметься від курсу гривні до Євро, встановленого ПАТ "ПУМБ" на дату підписання договору, загальна сума договору підлягає коригуванню додатковою угодою протягом 10 банківських днів після отримання оплати згідно з підп. 3.3.9 п. 3.3 (п. 3.4);
датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.5);
обладнання, вказане у специфікації № 1 повинно бути поставлене у комплекті протягом 7 календарних днів з моменту підписання договору (п. 4.2);
право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту повної оплати суми договору. Датою поставки обладнання є дата оформлення видаткової накладної (п. 7.5);
у разі невиконання підп. 3.3.1 п. 3.3 протягом 5 (п`яти) календарних днів замовник зобов`язується за свій рахунок повернути на склад покупця обладнання, зазначене у специфікації № 1 цього договору в повному комплекті та технічно справним на підставі акта огляду представником постачальника, з наступною сплатою штрафу в розмірі 15 % від вартості договору (п. 9.4);
у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов договору (п. 9.6);
договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання обов`язків за ним, але не пізніше 31.12.2019, а в частині розрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного його виконання (п. 12.1).
Згідно з додатком № 1 договору (специфікація № 1) предметом поставки є токарний оброблюваний центр Emcoturn S 65 з системою керування Siemens 828D вартістю 2 943 516,00 грн, що станом на 28.03.2018 становить 95 880,00 Євро. У додатку № 2 сторони визначили технічні характеристики предмета поставки.
На виконання умов договору:
03.04.2019 позивач поставив відповідачу обумовлене договором обладнання, що підтверджується видатковою накладною № РН-0353 та товарно-транспортною накладною № РРН-0353, а 05.04.2019 сторони підписали акт про виконання позивачем пусконалагоджувальних робіт;
у період з квітня 2019 року по грудень 2021 року відповідач провів оплати за поставлене обладнання на суму 2 217 100,40 грн, тобто частково, що підтверджується актом взаємних розрахунків і не заперечується сторонами (позивач вказує про це у позовній заяві, а відповідач - в апеляційній скарзі).
У березні, травні, липні та вересні 2020 року позивач звертався засобами телефонного зв`язку до відповідача з вимогами про сплату коштів чи повернення верстата, після чого відповідачем проведено часткові оплати за обладнання, однак не у повному обсязі.
09.11.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату решти суми заборгованості або повернення обладнання з огляду на умови п. 9.4 договору, а також вказав на заборону його експлуатації відповідно до п. 7.5 договору поставки. Ця вимога отримана відповідачем 16.11.2020.
12.01.2021 (датою зазначено 12.01.2020, що, очевидно, є опискою, враховуючи її зміст та факт складання після попередньої вимоги) позивач у вимозі просив відповідача повернути поставлене устаткування відповідно до п. 9.4 договору у зв`язку з несплатою решти суми боргу. Вказана вимога отримана відповідачем 19.01.2021.
Станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій залишок суми боргу відповідач не сплатив, спірне устаткування, право власності на яке за умовами договору залишається за позивачем до моменту повного розрахунку, не повернув, що стало причиною звернення до суду.
Отже, між сторонами у справі склалися правовідносини щодо продажу товару в кредит з розстроченням платежу.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України вказано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду щодо вирішення позовних вимог про витребування від відповідача та повернення позивачу спірного обладнання в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Мотивуючи підставу касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказує на те, що під час прийняття оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував ч. 4 ст. 692, ч. 4 ст. 694 ЦК України без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.
У наведених позивачем для порівняння постановах Верховного Суду України та Верховного Суду предметом розгляду були вимоги:
у справі № 6-42цс12 - про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та, як наслідок, повернення цього майна від фізичної особи-покупця до фізичної особи-продавця. У цій справі Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції положень ч. 1, 2 ст. 651, ч. 1, 2 ст. 692, ст. 695 ЦК України у правовідносинах сторін щодо розірвання договору купівлі-продажу, укладеного з розстроченням платежу. За висновками Верховного Суду України, якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України або розірвання договору з підстав, передбачених ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, тому касаційним судом при вирішення спору безпідставно не застосовано до спірних правовідносин в частині розірвання договору положення ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України;
у справі № 927/481/21 - про витребування з володіння компанії на користь фізичної особи частки у відповідному розмірі у статутному капіталі с.-г. підприємства. Залишаючи без змін постанову апеляційного суду про відмову у позові, Верховний Суд погодився із висновками цього суду про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 4 ст. 694 ЦК України, оскільки з урахуванням встановлених обставин до спірних правовідносин слід застосувати ст. 613 ЦК України;
у справі № 927/211/22 - про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, 3% річних та інфляційних втрат. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду вирішував питання застосування до спірних правовідносин ст.ст. 538, 693, 697 ЦК України. Залишаючи без змін судові рішення про задоволення позову, Суд вказав, зокрема, на обрання позивачем (продавцем) належного способу захисту при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача (покупця) суми попередньої оплати за встановлених обставин порушення останнім зобов`язань з попередньої оплати товару при виконанні продавцем договору в частині передачі товару покупцю;
у справі № 910/16754/21 - про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними договору дарування (як фраудаторного правочину) та двох актів прийому-передачі, витребування частини частки у статутному капіталі товариства з чужого незаконного володіння фізичної особи на користь іншої фізичної особи та скасування відповідних реєстраційних дій. Верховний Суд вирішував питання застосування до спірних правовідносин ст.ст. 203, 215, 653, 692, 694 ЦК України. Скасовуючи судові рішення про задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд, Суд визнав необґрунтованими висновки судів про наявність підстав для витребування частини частки у статутному капіталі товариства, однак з огляду на передчасність висновків про фраудаторність та недійсність договору дарування. Водночас за висновками Суду до спірних правовідносин в частині повернення товару (частки) не застосовуються положення ч. 4 ст. 694 ЦК України, враховуючи встановлені обставини відсутності на момент розірвання договору купівлі-продажу у власності покупця товару (частки);
у справі № 915/1031/21 - про стягнення з фізичної особи частки у статутному капіталі товариства у відповідному розмірі. Верховний Суд вирішував питання застосування ч. 4 ст. 694 ЦК України до правовідносин, які виникли з договору купівлі-продажу корпоративних прав з відстроченням платежу;
у справі № 911/94/23 - про визнання недійсним одностороннього правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України і, як наслідок, припинення зобов`язання зарахуванням за ст. 601 ЦК України. Верховний Суд не погодився з висновками судів про однорідність та безспірність зустрічних вимог, однак погодився із ключовим висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності дотримання сторонами умов договору, зокрема, щодо порядку припинення невиконаного зобов`язання й після закінчення строку дії договору, що стало підставою залишення постанови апеляційного суду про задоволення позову без змін.
Отже, судові рішення Верховного Суду України та Верховного Суду у вказаних вище справах прийняті: в одних випадках - за різного правового регулювання, в інших - за суттєво інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у цих справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами, тобто зазначені вище справи і справа, яка розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них, насамперед, за змістовим критерієм.
Предметом розгляду у справі, яка розглядається, є вимога позивача, як власника рухомого майна, про витребування від відповідача спірного обладнання через порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо повної оплати за отримане устаткування, які виникли з договору про продаж товару в кредит з розстроченням платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу (поставки) строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України з урахуванням ч. 5 ст. 694 цього Кодексу (нарахування процентів на прострочену суму).
У ч. 4 ст. 694 ЦК України передбачено право продавця вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, реалізація якого можлива лише за наслідками припинення зобов`язань сторін договору у спосіб: розірвання договору за наявності правових підстав, у тому числі, у судовому порядку; відмови продавця від договору, якщо право такої відмови передбачене договором або законом.
Тобто повернення майна (товару) є наслідком припинення зобов`язання сторін за відповідним договором і сторони мають право вимагати виконаного ними за зобов`язанням лише після його припинення. Інший підхід до розуміння права продавця вимагати повернути товар, не відповідає положенням чинного законодавства та створює правову невизначеність у відносинах сторін за договором купівлі-продажу (поставки) майна (товару), зокрема, щодо прав/обов`язків відносно оплати товару, періоду нарахування неустойки за порушення зобов`язання та її стягнення, тощо, які продовжують існувати у зв`язку з тим, що договір не припинився.
Отже, продавець майна (товару) в кредит має право на пред`явлення двох альтернативних вимог - стягнення з відповідача грошових коштів, які не були сплачені ним, або повернення майна (товару) у зв`язку з неналежним виконанням покупцем своїх обов`язків з оплати цього майна (товару) на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК України за обставин припинення зобов`язання.
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 695 ЦК України до договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення ч. 3, 5 та 6 ст. 694 ЦК України. Приписи ч. 4 ст. 694 ЦК України до названих правовідносин не застосовуються.
Такі правовідносини у частині повернення майна регулюються положеннями ч. 2 ст. 695 ЦК України, відповідно до якої якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.
Вказана норма ст. 695 ЦК України встановлює більш конкретне, ніж ч. 4 ст. 694 ЦК України правило про те, що прострочення покупцем будь-якого чергового платежу дає продавцю право одночасно, або в розумний строк пред`явити вимогу про повернення переданого товару, однак за наслідками припинення зобов`язання сторін шляхом відмови продавця від договору.