ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 909/932/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Антимонопольного комітету України - Прохорова Є. І.,
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Арт" -
Дудчака Т. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (колегія суддів: Зварич О. В. (головуючий), Кравчук Н. М., Малех І. Б.) та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 (суддя Рочняк О. В.)
у справі за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Арт"
про стягнення 1 848 000,00 грн,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року Антимонопольний комітет України (далі - позивач, АМКУ) подав до господарського суду позов, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Арт" (далі - відповідач, ТОВ "Іва-Арт", Товариство) в дохід загального фонду Державного бюджету України 1 848 000,00 грн пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ від 10.12.2020 № 771-р у справі № 127-26.4/79-20 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМКУ від 10.12.2020).
Позов обґрунтовано тим, що відповідач сплатив штраф за рішенням АМКУ від 10.12.2020 з порушенням строку, встановленого ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-ІІІ), тому є підстави для нарахування та стягнення з нього пені у розмірі 1,5 % від суми штрафу за кожен день прострочення за періоди, на які не зупинялося її нарахування у зв`язку з оскарженням рішення АМКУ у судовому порядку, тобто з 28.09.2021 по 10.10.2021 та з 23.12.2022 по 22.01.2023.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача в дохід загального фонду Державного бюджету України 546 000,00 грн пені. В решті позову відмовлено.
Суди дійшли висновку, що правомірним є нарахування пені лише у період з 28.09.2021 по 10.10.2021, оскільки останній день строку сплати штрафу припадав на 02.03.2021, однак 01.03.2021 господарським судом відкрито провадження у справі № 910/2730/21 за позовом Товариства до АМКУ про визнання недійсним та скасування рішення АМКУ від 10.12.2020, отже, строк нарахування пені зупинився з огляду на положення абз. 3 ч. 5 ст. 56 Закону № 2210-ІІІ і відновився з дня, наступного за днем прийняття судом рішення у справі № 910/2730/21 - з 28.09.2021 та продовжився до дня, що передує даті відкриття апеляційного провадження - до 10.10.2021.
Натомість нарахування пені у період з дня, наступного за днем прийняття Верховним Судом постанови у справі № 910/2730/21 про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - з 23.12.2022 по день, що передує даті призначення апеляційним судом справи до розгляду - по 22.01.2023 є необґрунтованим, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі, яка зумовила зупинення нарахування пені з 11.10.2021, не є тотожною ухвалі цього суду про призначення до розгляду справи, направленої Верховним Судом на новий апеляційний розгляд.
У поданій касаційній скарзі АМКУ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також на наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати ухвалені судові рішення в частині відмови у стягненні 1 302 000,00 грн пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої у період з 23.12.2022 по 22.01.2023, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги і стягнути з відповідача в дохід загального фонду Державного бюджету України 1 302 000,00 грн пені, а також відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав на те, що суди не врахували правового висновку Верховного Суду у постанові від 31.10.2019 у справі № 904/3778/18 щодо питання застосування абз. 3 ч. 5 ст. 56 Закону № 2210-ІІІ, в результаті чого дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 1 302 000,00 грн пені, нарахованої у період з 23.12.2022 по 22.01.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 01.05.2024.
Зазначену ухвалу Верховного Суду відповідач отримав 23.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0690233947713.
06.05.2024 до Верховного Суду від ТОВ "Іва-Арт" надійшов відзив на касаційну скаргу, який надісланий відповідачем засобами поштового зв`язку 02.05.2024.
У ст. 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи те, що відзив відповідача на касаційну скаргу позивача подано до Верховного Суду після спливу строку, встановленого на його подачу ухвалою від 16.04.2024 про відкриття касаційного провадження, Суд залишає вказаний відзив без розгляду відповідно до положень ст. 118 ГПК України.
10.05.2024 АМКУ подало до Верховного Суду письмові пояснення з приводу доводів, наведених ТОВ "Іва-Арт" у відзиві на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.12.2020 АМКУ прийняв рішення № 771/р, яким визнав, що ТОВ "Іва-Арт" вчинило порушення, передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236/96-ВР), у вигляді поширення на упаковках (етикетках) виробленого ним продукту та в документації щодо цього продукції інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначено колу осіб неправдивих відомостей щодо його назви та характеристик: "Масло", "ДСТУ 4399:2005", які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту.
За вказане порушення вирішено накласти на Товариство штраф в розмірі 2 800 000,00 грн відповідно до ст. 21 Закону № 236/96-ВР та повідомлено про необхідність надання АМКУ підтвердження сплати штрафу протягом п`яти днів з дня оплати.
23.12.2020 позивач надіслав відповідачу рішення АМКУ від 10.12.2020 супровідним листом, в якому вказав, зокрема, що відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 56 Закону № 2210-ІІІ за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу.
30.12.2020 відповідач отримав рішення АМКУ, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Строк сплати штрафу відповідачем становив два місяці від дня одержання рішення АМКУ та закінчувався 02.03.2021, однак, суди з`ясували, що у лютому 2021 року ТОВ "Іва-Арт" оскаржило рішення АМКУ до господарського суду.
01.03.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/2730/21 за позовом ТОВ "Іва-Арт" до АМКУ про визнання недійсним та скасування рішення від 10.12.2020.
27.09.2021 місцевим господарським судом прийнято рішення у вказаній справі, яким у задоволення позову відмовлено.
11.10.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Іва-Арт" на вказане рішення суду першої інстанції та призначено апеляційну скаргу до розгляду.
05.10.2022 апеляційний суд постановою скасував рішення суду від 27.09.2021, прийняв нове рішення про задоволення позову - визнання недійсним та скасування рішення АМКУ від 10.12.2020.
24.11.2022 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за скаргою АМКУ на апеляційну постанову від 05.10.2022, призначено розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні.
22.12.2022 Верховний Суд постановою касаційну скаргу АМКУ задовольнив частково, постанову апеляційного суду від 05.10.2022 скасував, а справу № 910/2730/21 передав на новий апеляційний розгляд.
23.01.2023 суд апеляційної інстанції ухвалою призначив зазначену справу до розгляду.
11.04.2023 постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 27.09.2021 про відмову у задоволенні позову у справі № 910/2730/21 залишено без змін. Верховний Суд постановою від 18.07.2023 ухвалені у вказаній справі судові рішення залишив без змін.
12.04.2023 відповідач сплатив штраф за рішенням АМКУ від 10.12.2020 у розмірі 2 800 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4573, однак з порушенням двомісячного строку, встановленого ч. 3 ст. 56 Закону № 2210-ІІІ, що стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 1,5 % від суми штрафу за періоди, у які не зупинялось таке нарахування через фактичний розгляд судами справи № 910/2730/21, а саме:
1) з 28.09.2021 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення від 27.09.2021) по 10.10.2021 включно (день, який передував винесенню апеляційним судом ухвали від 11.10.2021 про відкриття апеляційного провадження) у розмірі 546 000,00 грн за 13 днів прострочення (далі - перший період);
2) з 23.12.2022 (наступний день після прийняття Верховним Судом постанови від 22.12.2022) по 22.01.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про призначення до розгляду справи, направленої Верховним Судом на новий апеляційний розгляд) у розмірі 1 302 000,00 грн за 31 день прострочення (далі - другий період).
Таким чином, загальний розмір пені за прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням від 10.12.2020, становить 1 848 000,00 грн.
07.08.2023 АМКУ направив відповідачу претензію про сплату пені у розмірі 1 848 000,00 грн, на що отримав відповідь від 14.09.2023, в якій відповідач зазначив, що не погоджується з нарахуванням пені у другому періоді, а щодо першого періоду зазначив про правомірність нарахування за 11 днів, тобто з 30.09.2021 по 10.10.2021, що стало підставою звернення АМКУ до суду із цим позовом.
Врахувавши приписи абз. 3 ч. 5 ст. 56 Закону № 2210-ІІІ та перебіг судового розгляду справи № 910/2730/21, суди попередніх інстанцій задовольнили вимогу про стягнення 546 000,00 грн пені, нарахованої лише у період з 28.09.2021 по 10.10.2021.
Разом з тим вважали відсутніми підстави для стягнення пені у розмірі 1 302 000,00 грн за період з 23.12.2022 по 22.01.2023, оскільки дійшли висновку, що ухвалення Верховним Судом постанови від 22.12.2022 про направлення справи № 910/2730/21 на новий апеляційний розгляд не відновлює періоду нарахування пені, а постановлення апеляційним судом ухвали про призначення до розгляду справи, направленої Верховним Судом на новий апеляційний розгляд, - не зупиняє його, зупинення періоду нарахування пені зумовлює лише постановлення апеляційним судом ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України вказано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначений припис Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні 1 302 000,00 грн пені в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. В іншій частині судові рішення учасниками справи не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.