ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14224/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Ємця А.А., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційні скарги Кабінету Міністрів України та акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 (головуючий - суддя Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
у справі №910/14224/20
за позовом акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
особа, яка звернулась з апеляційною скаргою: Кабінет Міністрів України,
про визнання зобов`язань припиненими.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Перед Верховним Судом у контексті касаційних скарг постало питання застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та наявність/відсутність підстав для закриття апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги, що подана не учасником справи, на рішення суду першої інстанції.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Завод, позивач) звернулося до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк, відповідач, скаржник-2) про визнання припиненими всіх зобов`язань Заводу перед Банком за кредитним договором від 02.02.2009 №4Н09129Д (далі - Кредитний договір), який обґрунтовано тим, що відповідач не визнає припинення договірних зобов`язань позивача за Кредитним договором внаслідок їх виконання, проведеного належним чином.
2. Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій і вимог апеляційної скарги КМУ
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, позов Заводу задоволено; визнано припиненими усі зобов`язання Заводу перед Банком за Кредитним договором, укладеним Банком і Заводом, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином; вирішено питання відшкодування судового збору.
2.2. Велика Палата Верховного Суду 19.10.2022 ухвалила постанову у справі №910/14224/20, якою касаційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 - без змін.
2.3. Кабінет Міністрів України [далі - КМУ, скаржник-1] (як особа, що не брала участь у справі) 18.10.2021 (згідно з відтиском штемпеля суду) звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/14224/20, скасувати вказане рішення у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №910/14224/20 апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМУ на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/14224/20 закрито.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі КМУ просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №910/14224/20 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
3.2. У касаційній скарзі Банк просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №910/14224/20 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1. У поданій касаційній скарзі КМУ з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено:
- норми статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункти 68, 79, 80, 81 статуту Банку, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №594 (в редакції постанови КМУ від 14.08.2019 №712), а також частини першої статті 254 ГПК України;
- статті 43, 76, 238, 264, 272 ГПК України та недослідження питання "штучності" характеру позову у справі №910/14224/20, про яке заявляв скаржник і відповідач, обґрунтовуючи необхідність захисту порушеного права КМУ;
- статті 2, 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", постанову КМУ від 18.12.2016 №961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.02.2023 у справі №910/18214/19, та протиправного встановлення відсутності підстав для необхідності захисту прав КМУ як інвестора.
4.2. У поданій касаційній скарзі Банк з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що вважає, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, зокрема, пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. У відзиві на касаційні скарги Завод заперечив проти доводів скаржників, зазначаючи про їх необґрунтованість, просив залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИЙ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6.1. Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, виходив, зокрема, з такого.
6.2. У судовому засіданні 04.03.2024 судом апеляційної інстанції в порядку статей 254, 270, 272 ГПК України роз`яснено порядок розгляду апеляційної скарги, проведення судового засідання щодо першочергового вирішення питання щодо того, чи вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (КМУ) оскаржуваним судовим рішенням (вирішення процесуального питання).
6.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що Завод звернувся у даній справі з позовом до Банку, в якому позивач просив суд визнати припиненими усі зобов`язання Заводу перед Банком за Кредитним договором, укладеним відповідачем і позивачем, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
6.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 позов Заводу задоволено; визнано припиненими усі зобов`язання Заводу перед Банком за Кредитним договором, укладеним сторонами, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином. Тобто до предмету дослідження у даній справі входили обставини виконання позивачем зобов`язань перед Банком за Кредитним договором.
6.5. Звертаючись із апеляційною скаргою у даній справі, апелянт в частині порушення своїх прав зазначав, що рішення щодо покриття збитків банку належить до виключної компетенції КМУ як вищого органу банку. При цьому, КМУ посилається на те, що він є органом, який здійснює функцію управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Банку. А тому в апеляційній скарзі КМУ зазначив, що вказані обставини зумовлюють необхідність захисту порушеного права акціонера. Таким чином, КМУ зазначає, що обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/14224/20, прямо впливають на права, інтереси та обов`язки КМУ (як вищого органу Банку), пов`язані з реалізацією належної йому виключної компетенції в частині вирішення питань щодо покриття збитків Банку, оскільки, відповідно до позиції відповідачів за позовом Банку в Суді Штату Делавер, ставлять під загрозу покриття завданих Банку збитків за рахунок колишніх кінцевих бенефіціарних власників Банку, що, в свою чергу, може призвести до необхідності прийняття КМУ (як вищим органом Банку) рішення про покриття таких збитків Банку за рахунок державних коштів та, відповідно, до додаткових витрат Державного бюджету України.
6.6. У подальшому апелянт неодноразово подавав заяви з процесуальних питань, в яких фактично доповнював підстави та мотиви порушення його прав оскаржуваним рішенням, за захистом яких він звернувся в порядку статті 272 ГПК України.
6.7. Так, у поданій заяві від 07.04.2023 КМУ зазначив про необхідність захисту його прав, вказуючи на штучність позову у даній справі, який спрямовано на те, щоб надати відповідачам за американським позовом та іншими численними судовими провадженнями, які перебувають на вирішенні іноземних судів, пов`язаних з нанесенням Банку шкоди у розмірі, що становить близько 6 млрд доларів США, можливість стверджувати, що на вирішенні українських судів перебувають справи, у яких досліджуються питання, пов`язані з кредитними договорами Банку, і використати цей аргумент у справах за кордоном, і, зокрема, у США.
6.8. У подальшому, у поданій заяві від 12.02.2024 апелянт зазначив про необхідність захисту його прав як інвестора неплатоспроможного банку. А тому в даному випадку, за доводами апелянта, держава як інвестор має самостійний інтерес у спірних правовідносинах та у впливі оскаржуваного рішення на можливість виконання зобов`язань, прийнятих Державою Україна, в тому числі перед МВФ. У цій частині апелянт також зазначив, що Держава, відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", постанови КМУ від 18.12.2016 №961 "Деякі питання стабільності фінансової системи" та на підставі вказаного договору купівлі-продажу акцій банку набула статусу інвестора неплатоспроможного банку. А тому, як зазначає скаржник, очевидним є те, що інвестор, яким було покрито збитки, має власний безпосередній інтерес у відшкодуванні таких збитків винним особам. Вказане свідчить про наявність безпосереднього правового зв`язку між такими судовими рішеннями українських судів та правами і інтересами неплатоспроможного банку. Окрім цього, КМУ зазначив, що в контексті правовідносин, які виникли в межах даної справи наявний безпосередній зв`язок і вплив оскаржуваного рішення на можливість виконання зобов`язань, які прийняла на себе Держава Україна, в тому числі, перед МВФ, що полягають у поверненні активів Банку. А також зазначив про інтереси КМУ в сфері корпоративних відносин із Банком. Тобто, в даному випадку, Держава як інвестор має самостійний інтерес у спірних правовідносинах, а дане судове рішення, за доводами скаржника, безпосередньо впливає на її права.
6.9. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, КМУ неодноразово змінював та доповнював свою позицію щодо порушених прав і мотивів необхідності їх захисту.
6.10. При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
6.11. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
6.12. Суд апеляційної інстанції, дослідивши подану апеляційну скаргу, заяви і доповнення (прийняті судом в частині зазначеного процесуального питання) та дослідивши рішення суду першої інстанції, не встановив обставин того, що суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки КМУ у даній справі. Так, ні в мотивувальній частині рішення, ані в резолютивній не вирішувалось питань про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника (Уряду) та держави.
6.13. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що можливість оскарження рішення в порядку статті 272 ГПК України має певну специфіку, як і оскарження рішення особою, яка не брала участі у розгляді справи з урахуванням положень частини першої статті 254 ГПК України.
6.14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що як видно з апеляційної скарги, пояснень, доповнень, виступу представника відповідача в судовому засіданні, КМУ вважає порушення (вирішення) його прав, зокрема, факт подання позову у даній справі.
6.15. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
- положення ГПК України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе. З урахуванням встановлення ухвалою від 04.03.2024 порядку проведення судового засідання щодо першочергового вирішення питання щодо того, чи порушувались чи вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (КМУ) оскаржуваним судовим рішенням (вирішення процесуального питання);
- висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист;
- у частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
- з наведеного слідує, що підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права;
- водночас, суд, за загальним правилом, перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
6.16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що КМУ стверджує, що дії Господарського суду міста Києва у даній справі направлені на створення умов для штучного впливу на вирішення спору по захисту прав Банку, який розглядається за правилами іншого судочинства іноземним судом.
6.17. З приводу цього Велика Палата Верховного Суду зробила свій висновок у даній справі (на який, зокрема, посилається і КМУ), виклавши його у постанові від 19.10.2022 у даній справі такого змісту:
" 51. Перевіривши доводи касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" щодо порушення судами попередніх інстанцій інших вимог процесуального закону (зокрема, щодо встановлення обставин, які не входять до предмета доказування, неправильного визначення підстав позову, формування в оскаржуваних рішеннях висновків, які не мають значення для справи, тощо) Велика Палата Верховного Суду не встановила допущення судами першої та апеляційної інстанції порушень, які призвели до ухвалення незаконних рішень…
70. У цій справі позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення зобов`язання (як помилково вважає відповідач), а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за Кредитним договором.
71. Ураховуючи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент відповідача про те, що подання позивачем позову в цій справі не спрямовано на захист його прав, а є спробою встановлення обставин для використання в подальшому в судових спорах в іноземних державах".
6.18. Крім того, щодо можливості застосування норм статті 272 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що метою цієї статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою.
6.19. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
6.20. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не досліджував такі доводи заявника (як факт порушення, вирішення його прав), оскільки, такі доводи (як обґрунтування по суті, викладене відповідачем) вже були розглянуті і їм надана оцінка судом касаційної інстанції.
6.21. Водночас, суд апеляційної інстанції у даній справі також не досліджував як мотиви скаржника (заяви з процесуальних питань), так і доводи відповідача, заперечення позивача про штучність позову (по суті) через викладене вище.
6.22. Посилання скаржника (з яким погодився відповідач у справі) на необхідність захисту судом його прав (як акціонера, управителя корпоративними правами, інвестора) не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи з імперативних приписів статей 254, 272 ГПК України.
6.23. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
- так, право на звернення особи до господарського суду (як право на судовий захист) у розумінні частини другої статті 4 ГПК України є більш широким поняттям, ніж право особи (яка не брала участь у справі) на звернення з апеляційною скаргою, виходячи зі статті 254 ГПК України;
- таким чином, законодавець приписами частини першої статті 254 ГПК України визначив єдиною підставою для захисту такої особи (яка не брала участі у розгляді справи) шляхом подачі апеляційної скарги - вирішення питання про її права, інтереси та (або) обов`язки саме такої особи судом.
6.24. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо: 1) в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб; 2) в резолютивній частині рішення містяться висновки про вирішення прав та (або) обов`язків.
6.25. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвеція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
6.26. Натомість, як зазначила судова колегія апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції вказаного встановлено не було.
6.27. Так, як встановлено судами усіх інстанцій при вирішенні спору у даній справі, він виник щодо кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо укладеного між ними Кредитного договору. Тоді як скаржник (КМУ) не є стороною вказаного Кредитного договору.
6.28. За таких обставин, посилання скаржника та відповідача на штучність даного позову, наявність іншої справи (як обґрунтування правового зв`язку), відхилені судом апеляційної інстанції у розумінні статті 254 ГПК України.
6.29. При цьому суд апеляційної інстанції, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, має виходити також зі змісту міжнародних зобов`язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили.
6.30. У цій частині суд апеляційної інстанції у даному аспекті відхиляє також доводи скаржника з посиланням на окремі думки як у даній справі, так і в інших справах (зокрема, у справі №910/18214/19) з урахуванням такого.
6.30.1. Відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
6.30.2. Водночас, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 129-1 Конституції України позбавлений права переглядати (в тому числі, в порядку статей 254, 272 ГПК України) рішення суду, яке набрало законно сили на підставі окремих думок суддів. Так і відхиляє суд апеляційної інстанції доводи з посилання на постанови у таких справах: від 13.06.2018 №911/169/16; від 19.06.2018 №916/993/17; від 03.04.2019 №913/317/18 (на які апелянт посилався в апеляційній скарзі, поясненнях); №757/7499/17-ц, №201/473/17 (на які апелянт посилався, зокрема, в заяві від 12.06.2023), оскільки, питання релевантності обставин справи (судової практики, на яку посилались апелянт і відповідач) при вирішення питання про порушення прав скаржника не вирішувалось судом апеляційної інстанції.
6.31. Водночас, у постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №910/3428/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена" про визнання правочину недійсним, Верховний Суд постановою від 13.07.2023 касаційні скарги КМУ та Банку залишив без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №910/3428/19 - без змін (Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №910/3428/19 апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМУ на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/3428/19 було закрито).
6.32. Так, суд апеляційної інстанції частково на підставі статті 236 ГПК України враховує, зокрема, пункт 17 вказаної постанови, в якій Верховний Суд зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у вказаній справі не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки акціонерів банку (держави), від імені якої дії КМУ, а розглядався спір, який виник між двома суб`єктами господарювання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження зі справи (пункт 17 постанови).
6.33. Суд апеляційної інстанції також відхилив у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України (як підставу для розгляду по суті апеляційної скарги КМУ) доводи відповідача з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 в частині того, що 100% акцій Банку продано інвестору - державі в особі Мінфіну в порядку статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так і доводи скаржника в цій частині, викладені в заяві з процесуальних питань від 12.02.2024. Оскільки, такі доводи, як скаржника у заяві від 12.02.2024, так і відповідача у клопотанні про приєднання документів від 12.02.2024 з посиланням на те, що держава як інвестор має самостійний інтерес у спірних правовідносинах - не є вирішенням її прав, інтересів та (або) обов`язків чи прав заявника відповідно до приписів частини першої статті 254 ГПК України.
6.34. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні даного процесуального питання безпосередньо керується положеннями пункту 1 частини першої статті 129 Конституції України про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
6.35. Суд апеляційної інстанції вказав, що стаття 7 ГПК України передбачає, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
6.36. А тому доводи скаржника та відповідача в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
6.37. У зв`язку із закриттям провадження у справі на підставі частини першої статті 254, пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції не розглядає подані сторонами інші заяви з процесуальних питань, а також пояснення та заперечення на них, оскільки, при з`ясуванні першочергового питання про вирішення прав, інтересів та (або) обов`язків скаржника, було встановлено про те, що питання про права останнього оскаржуваним рішенням не вирішувались.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції