ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2024 року
м.Київ
справа № 332/444/23
провадження № 51-446км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5,
ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Новомиколаївка Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 ),
за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком ОСОБА_8, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1, обіймаючи посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, 19 серпня 2022 року, приблизно о09год, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи зметою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, асаме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території Гуляйпільської ОТГ Пологівського району Запорізької області, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини (місця служби).
Вироком Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2023 року в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбування покарання ухвалено рахувати із дня фактичного його затримання. Зараховано ОСОБА_8 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 11 січня 2023 року по 09 березня 2023 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник висуває вимогу про скасування вироку Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування вимоги посилається на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Зокрема, захисник у касаційній скарзі не погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність в ОСОБА_8 щирого каяття, адже останній свою вину визнав та постійно наголошував на бажанні служити в Збройних Силах України.
Захисник вказує, що не оспорює висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості та правильності кваліфікації за результатами судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), що касаційна скарга подається у зв`язку із невідповідністю призначеного апеляційним судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості (п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК).
Водночас зазначає, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи не врахував те, що ОСОБА_8 має захворювання на епілепсію, на підтвердження чого захисник додав до касаційної скарги виписку з медичної карти стаціонарного хворого №2699 від 07 липня 2021 року, що засуджений в перші дні нападу пішов захищати Державу добровольцем, а не за мобілізацією, так як стан його здоров`я не дозволяв цього.
Вказує, що захист не вбачає і не вбачав в діях засудженого дезертирства, оскільки ОСОБА_8 послідовно під час досудового розслідування та на всіх стадіях судового розгляду наголошував, що він залишив військову частину через те, що на нього здійснювався психологічний і фізичний тиск з боку командира відділення і він вимушений був залишити військову частину задля того, щоби перевестися в іншу військову частину.
Від Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до Суду надійшли заперечення, в яких прокурор просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а вирок суду апеляційної інстанції без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурори заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника. Вважали вирок суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, захисника та прокурів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, згідно з ч. 1 ст.412 КПК, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.