ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2024 року
м. Київ
справа № 596/801/23
провадження № 51-6639 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12023211140000046 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі КК).
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2023року засуджено ОСОБА_7 за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, та покладено на нього обов`язки, передбачені у ст. 76 КК.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації за наступних обставин.
Так, після отримання повістки та проходження медичного обстеження за рішенням військово-лікарської комісії ОСОБА_7 визнано здоровим та придатним до несення військової служби та таким, що підлягає призову за мобілізацією. Уподальшому, 28 лютого 2022 року, ОСОБА_7 вручено повістку із зобов`язанням прибути о 09:00 10 березня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для направлення на військову службу за мобілізацією.
Однак, діючи умисно, усвідомлюючи свої дії, з метою ухилення від призову на військову службу, без поважних причин ОСОБА_7 не прибув у вказаний у повістці час до місця призову за мобілізацією, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України, ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та вимоги Указу Президента № 69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію".
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено частково, а вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2023 року в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК скасовано.
В цій частині постановлено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_7 за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а тому просить звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що призначаючи ОСОБА_7 покарання та звільняючи його від відбування такого покарання з випробуванням, місцевий суд належним чином врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, а також врахував особу ОСОБА_7 . Зокрема, судом взято до уваги, що ОСОБА_7 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на спецобліках не перебуває, визнав вину, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину та встановленню істини у справі.
Крім того, зазначає, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 також беззаперечно визнав вину та розкаявся у вчиненому, запевнив про відсутність у нього намірів ухилятися від мобілізації у майбутньому та висловив готовність проходити службу в Збройних Силах України, та на даний час призваний на військову службу за мобілізацією.
З огляду на викладені вище обставини вважає, що вирок апеляційного суду про можливість виправлення ОСОБА_7 лише в умовах ізоляції його від суспільства є необґрунтованим.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, вирок апеляційного суду змінити, та звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Прокурор ОСОБА_5, вказуючи про необґрунтованість касаційної скарги захисника, заперечувала щодо її задоволення, просила вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не подавали.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі захисник указує про те, що, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, судом апеляційної інстанції не було належним чином враховано даних, що характеризують особу засудженого, а також обставини, які пом`якшують йому покарання.
Таким чином, захисник уважає, що призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання є явно несправедливим через його надмірну суворість, у зв`язку з чим просить застосувати до нього положення ст. 75 КК.
Перевіряючи наведені доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання, місцевий суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є нетяжким, а також взяв до уваги особу засудженого.
Зокрема, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_7 раніше не судимий, неодружений, на утриманні нікого не має, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7, судом визнано його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Обставин, які б обтяжували покарання, в ході судового розгляду встановлено не було.