ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 585/1752/22
провадження № 51-851км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вироки Роменського міськрайонного суду Сумської області від 4 січня 2023 року та Сумського апеляційного суду від 8 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 4 січня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Вирішено цивільні позови, а також питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні за обставин, детально викладених у вироку, умисного вбивства.
Як установив суд, 10 травня 2022 року близько 17:30 у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків та ревнощів умисно двічі вдарив молотком-киркою по голові свою співмешканку ОСОБА_8, від чого вона впала на підлогу в прихожій. Надалі він перетягнув потерпілу до вітальні, де цим же знаряддям завдав їй ще шість ударів по голові. Потім ОСОБА_7, узявши на кухні сокирку, завдав потерпілій двох ударів у живіт й одного - в ділянку голови. Після цього він залишив місце події, зачинивши вхідні двері квартири. Такими своїми діями засуджений спричинив ОСОБА_8 численних різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких несумісних із життям у вигляді розтрощення черепа, зруйнування головного мозку, від яких настала її смерть.
Сумський апеляційний суд, розглянувши апеляційні скарги захисника, представника потерпілих та прокурора, 8 січня 2024 року скасував вирок у частині заходу примусу й ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. У решті вирок суду першої інстанції було залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на явну несправедливість через суворість призначеного засудженому заходу примусу, просить змінити згадані вироки і пом`якшити ОСОБА_7 покарання до 7 років позбавлення волі. Аргументуючи свою вимогу, скаржник наводить доводи, суть яких зводиться до того, що суди попередніх інстанцій усупереч приписам статей 50, 65 КК не врахували всіх даних про особу засудженого, пом`якшуючих покарання обставин та відсутності обставин протилежного змісту. Як акцентує автор скарги, ОСОБА_7 на спеціальних обліках не перебував, позитивно характеризується за місцем роботи, має міцні соціальні зв`язки, уперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав свою провину та активно сприяв розкриттю злочину. На думку захисника, наведені обставини, які мають правове значення й необґрунтовано були залишені поза увагою, є підставою для обрання засудженому менш суворого за розміром заходу примусу.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, юридично-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 115 КК, а також правильність вирішення цивільних позовів у касаційній скарзі не оспорюються. Тому, керуючись правилами ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції не перевіряє зазначених висновків.
У поданій скарзі захисник, не погоджуючись із розміром покарання, порушує питання про зміну прийнятих рішень. Проте, оскільки апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині заходу примусу й ухвалив свій, оспорюваний у цій самій частині вирок суду першої інстанції не може бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури в розумінні ч. 1 ст. 424 КПК. У такій юридичній ситуації ревізується вирок суду апеляційної інстанції.
Доводи сторони захисту про явну несправедливість через суворість обраного ОСОБА_7 апеляційним судом заходу примусу не можна визнати прийнятними.
За змістом настанов Європейського суду з прав людини, з погляду верховенства права досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та захистом основних прав особи можливе лише за обставин, коли втручання держави в конвенційні права (зокрема, шляхом обмеження свободи) задовольняє вимогу законності та не є довільним. Аби вважатися пропорційним, таке втручання повинне відповідати тяжкості порушення закону винною особою і не становити для неї надмірного тягаря (наприклад, рішення у справах "Ismayilov v. russia", заява № 30352/03; "Baklanov v. russia", заява № 68443/01; "Frizenv. russia", заява № 58254/00).