ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 369/2750/21
провадження № 61-11313св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Любченко Тетяни Сергіївни, представника ОСОБА_2 - адвоката Брюховецької Марини Сергіївнина рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Дубас Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про реєстрацію права власності та витребування майна.
Позовну заяву ОСОБА_4 мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1320 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484400:10:004:0018. Право власності на це нерухоме майно набуте на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2019 року.
Позивач указував, що 04 вересня 2020 року він дізнався, що належна йому земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 серпня 2020 року.
12 вересня 2020 року Шевченківським управлінням поліції головного управління національної поліції у м. Києві (далі - Шевченківське УП ГУ НП у м. Києві) відкрито кримінальне провадження № 12020100100006293 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, під час якого встановлено, що 19 серпня 2020 року невідома особа, вклеївши фотографію іншої особи в паспорт ОСОБА_1, підписала та видала довіреність від 19 серпня 2020 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., якою уповноважила ОСОБА_2 продати належну йому земельну ділянку.
26 серпня 2020 року ОСОБА_2, на підставі зазначеної довіреності, уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки та відчужив земельну ділянку. Також під час досудового розслідування була проведена судово-почеркознавча експертиза, якою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності від 19 серпня 2020 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю. реєстровий номер 6040, виконано іншою особою.
ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсною довіреність від 19 серпня 2020 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю. реєстровий номер 6040;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 серпня
2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т. В. реєстровий номер 1576;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53757490 від 26 серпня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В. про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер:3222484400:10:004:0018 за ОСОБА_3 ;
- витребувати від ОСОБА_3 на свою користь вказану земельну ділянку.
У травні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки удаваним, визнання покупцем в договорі купівлі-продажу земельної ділянки.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 мотивувала тим, що прийняла рішення про укладання удаваних угод купівлі-продажу земельних ділянок, в яких покупцями будуть зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до попередніх домовленостей щодо фіктивного придбання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок для неї, були укладені та нотаріально посвідчені удавані угоди: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 нібито придбав земельну ділянку кадастровий номер 3222484400:10:004:0019 за 220 000 грн; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 нібито придбав земельну ділянку кадастровий номер 3222484400:10:004:0018 за 234 000 грн.
Позивач стверджувала, що перед укладенням указаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, вона домовилась з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що в майбутньому вони безоплатно повернуть їй земельні ділянки шляхом укладення удаваних угод купівлі-продажу, за якими грошові кошти передаватися не будуть.
Під час укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок вона за власні кошти оплатила їх вартість продавцям, від яких отримала оригінали договорів купівлі-продажу та інших документів.
Вказувала, що восени 2019 року за власні кошти на земельних ділянках, кадастрові номери: 3222484400:10:004:0018 та 3222484400:10:004:0019 почала будівництво двох однакових будинків, а влітку 2020 року звернулась до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з проханням переоформити на неї спірні земельні ділянки. Зазначала, що ОСОБА_1 19 серпня 2020 року у приватного нотаріуса видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 вчиняти дії щодо належної йому земельної ділянки. 26 серпня 2020 року, ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, підписав з нею договір купівлі-продажу земельної ділянки за 145 000 грн.
Зазначала, що з метою заволодіння належною їй земельною ділянкою та побудованим на ній будинком вартістю 100 000 доларів США, ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві із завідомо неправдивою заявою про вчинення нею та ОСОБА_2 злочину, а саме заволодіння з використанням підробленої довіреності нібито належною йому на праві власності земельною ділянкою.
Вони з ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення ОСОБА_7 замаху на злочин, але працівники правоохоронних органів відмовили вносити до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) відомості по вчинення ОСОБА_1 злочинів. Апеляційний суд міста Києва зобов`язав уповноважених осіб Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві внести до ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого статтями 15, 190 КК України.
Також зазначала про відсутність у ОСОБА_1 грошових коштів та бажання для придбання земельної ділянки.
ОСОБА_3 просила суд:
- визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, удаваним;
- визнати замість ОСОБА_1 стороною (покупцем) у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, - її, ОСОБА_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про реєстрацію права власності та витребування майна задоволено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки удаваним, визнання покупцем
в договорі купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено.
Визнано недійсною довіреність від 19 серпня 2020 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., реєстровий номер 6040.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 серпня
2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т. В., реєстровий номер 1576.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53757490 від 26 серпня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В. про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484400:10:004:0018 за ОСОБА_3 .
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер:3222484400:10:004:0018.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу
у розмірі 25 254,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 25 254,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 087,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 087,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року - без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не підписував оспорювану довіреність від 19 серпня 2020 року, не виявляв волевиявлення на відчуження належної йому на праві власності земельної ділянки та оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки не укладав. Оскільки земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі шляхом відчуження на підставі договору купівлі-продажу, укладеного особою, яка не була уповноважена на це власником, вона підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема те, що відповідач за зустрічним позовом був формальним покупцем, тобто набувачем майнових прав за оспорюваним договором купівлі-продажу земельної ділянки.
Спростовуючи доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції безпідставно не зупинив провадження у справі до набрання законної сили вироком у кримінальній справі та відхилив аналогічні клопотання, подані до суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачами не доведена об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Крім того, у цьому випадку зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і є процесуально недоцільним, оскільки об`єктивних обставин, які унеможливлюють розгляд цієї цивільної справи, не було встановлено.
Врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження № 61-8732св20), суд апеляційної інстанції вказав, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Крім того, відповідачі за первісним позовом, заперечуючи проти висновку експерта, не надали доказів на його спростування, не скористалися правом та не заявили клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі.
Спростовуючи доводи апеляційних скарг про те, що місцевий суд фактично позбавив права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та будинок, розташований на ній, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що незавершене будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 3222484400:10:004:0018 здійснювалося за рахунок ОСОБА_3, а також що вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 як добросовісному набувачу. Надана ОСОБА_3 копія договору купівлі-продажу квартири від 03 липня 2020 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження оплати нею вартості земельної ділянки.
При цьому суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо доведеності зустрічних позовних вимог, а саме щодо удаваності договору купівлі продажу від 03 жовтня 2019 року у частині сторони договору з огляду на те, що, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, вона не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин.
Короткий зміст касаційних скарг
У липні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Любченко Т. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Брюховецька М. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року касаційну скаргу
представника ОСОБА_3 - адвоката Любченко Т. С. залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року касаційну скаргу
представника ОСОБА_2 - адвоката Брюховецької М. С. залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_3 строк для усунення недоліків касаційної скарги та надати касаційну скаргу, в якій уточнити пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги та надати касаційну скаргу, в якій уточнити пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Любченко Т. С. у справі, витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Брюховецької М. С. у справі, витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Любченко Т. С.мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України у поєднанні зі статтею 331 ЦК України.
Суди попередніх інстанцій допустили порушення статті 80 ЦПК України, замість стандарту доказування "вірогідність доказів" застосували стандарт "достатності доказів" та статті 12 ЦПК України щодо змагальності сторін.
Судами попередніх інстанцій відхилено клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили вироку суду, що мало наслідком прийняття однобічного рішення без урахування всіх необхідних обставин.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Брюховецької М. С. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) щодо застосування конкретного способу захисту цивільного права.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України в поєднанні зі статтею 331 ЦК України.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що незавершене будівництво будинку на спірній земельній ділянці здійснювалося ОСОБА_3, однак не надали оцінку доказам, зокрема, договору купівлі-продажу квартири, поясненням свідків. Суди не встановили, що відповідач діяла недобросовісно.
Суди попередніх інстанцій замість стандарту доказування "вірогідність доказів" застосували стандарт "достатності доказів".
Суди попередніх інстанцій допустили порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України.
Відзив на касаційні скарги у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 жовтня 2019 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Винник С. М посвідчила договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 0,1320 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484400:10:004:0018.
03 жовтня 2019 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Винник С. М внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 33513232, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 0,1320 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484400:10:004:0018 записано ОСОБА_1
19 серпня 2020 року від імені ОСОБА_1 підписана та видана довіреність, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., за реєстровим номером 6040, відповідно до якої ОСОБА_2 уповновноважено продати (обміняти) належну ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484400:10:004:0018.
26 серпня 2020 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19 серпня 2020 року, уклав договір купівлі-продажу та відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_3
26 серпня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Т. В. провела державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484400:10:004:0018, за ОСОБА_3
Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020100100006293 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України стосовно заволодіння шляхом обману земельною ділянкою у АДРЕСА_1 .
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12020100100006293 Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, на підставі постанови слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві про призначення експертизи, проведена почеркознавча експертиза, якою було встановлено таке. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Підпис" у довіреності від гр. ОСОБА_1, посвідченій 19 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., реєстрований номер 640, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Підпис" в оригіналі довіреності від гр. ОСОБА_1, посвідченій 19 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю., реєстрований номер 640, що вилучений у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою; рукописний запис " ОСОБА_1" у графі "Підпис" у довіреності від гр. ОСОБА_1, посвідченій 19 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., реєстрований номер 640, що вилучена у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не надали будь-яких свідчень щодо обставин укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, обставин передання коштів від ОСОБА_3 продавцю ОСОБА_6, обставин попередніх домовленостей щодо придбання спірної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Із копії договору купівлі-продажу квартири від 03 липня 2020 року, наданої позивачем за зустрічним позовом як доказ оплати вартості спірної земельної ділянки, встановлено, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 відбулося у жовтні 2019 року, а отримання коштів ОСОБА_3 за продану квартиру - у липні 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Любченко Т. С. та представника ОСОБА_2 - адвоката Брюховецької М. С. підлягають частковому задоволенню.