ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 199/782/21
провадження № 61-9632св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В., касаційну скаргу Дніпровської міської ради на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2005 року у справі № 2-1/05 про розподіл житлового будинку, вона є власником 1/2 частини житлового будинку літ. "В-2", розташованого на АДРЕСА_1 . Право власності на вказану частину будинку вона зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 вересня 2014 року. Відповідач ОСОБА_2 своє право власності на 1/2 частини спірного будинку не зареєстрував.
Зазначала, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 11 березня 2015 року № 54/62 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільну сумісну власність передано земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,066 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (землі житлової та громадської забудови). На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право спільної сумісної власності на земельну ділянку із кадастровим номер 1210100000:01:294:0023.
Позивач указувала, що, приймаючи оскаржуване рішення, Дніпровська міська рада не врахувала її право власності на 1/2 частини у праві спільної власності на будинок літ. "В-2" на АДРЕСА_1 . Це рішення перешкоджає реалізації її права на приватизацію земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їй частини вказаного житлового будинку, як наслідок порушує її право на вільне та безперешкодне користування власним майном. Прийняття міською радою спірного рішення зумовлено тим, що відповідачі для здійснення приватизації земельної ділянки у складі технічної документації надали документи про право власності на старий глинобитний будинок літ. "А-1" на АДРЕСА_1, який на час їх звернення вже був знесений, а на його місці подружжям Свистун збудовано новий двоповерховий будинок літ. "В-2", частина в якому, після поділу майна, належить їй.
Зазначала, що Дніпропетровська міська рада не перевірила фактичну належність сторонам будинку на АДРЕСА_1, не врахувала реєстрацію права власності на частину будинку літ. "В-2", а тому протиправно ухвалила рішення від 11 березня 2015 року № 54/62.
18 листопада 2020 року вона звернулася до Дніпровської міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки за вказаною адресою, необхідної для обслуговування належної їй частки спільного будинку. 07 грудня 2020 року від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради вона отримала відмову, мотивовану тим, що земельна ділянка, зазначена у її зверненні, вже передана у власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 11 березня 2015 року № 54/62 у частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,066 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (землі житлової та громадської забудови) на АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення від 15 червня 2015 року № 22078600 державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у повному обсязі, що могло б бути підставою для задоволення позову, однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про застосування строку позовної давності, доводи яких є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач про існування оскаржуваного нею рішення Дніпровської міської ради від 11 березня 2015 року була обізнана щонайменше станом на 27 липня 2017 року, коли вперше у судовому порядку оскаржила таке рішення Дніпропетровської міської ради. Внаслідок подання у 2017 році позову відбулось переривання трирічного строку позовної давності, який почав обчислюватись знову з 27 липня 2017 року відносно позовної вимоги про оскарження рішення Дніпропетровської міської ради від 11 березня 2015 року та сплив, відповідно, 27 липня 2020 року.
Короткий зміст постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-1323св23).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції погодився із судами попередніх інстанцій про те, що внаслідок подання у 2017 році позову відбулось переривання трирічного строку позовної давності, який почав обчислюватись знову після переривання з 27 липня 2017 року щодо позовної вимоги про оскарження рішення Дніпропетровської міської ради від 11 березня 2015 року та сплив, відповідно, 27 липня 2020 року.
Вирішуючи спір, апеляційний суд не надав належної оцінки тим обставинам, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 27 липня 2020 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності. Крім того, суд апеляційної інстанції не надавав оцінки причинам звернення позивача до суду з позовом у лютому 2021 року.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Дніпровської міської ради від 11 березня 2015 року № 54/62 в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,066 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (землі житлової та громадської забудови), на АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення від 15 червня 2015 року № 22078600 державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Л. І. про реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:294:0023, площею 0,066га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (землі житлової та громадської забудови), на АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, із кожного окремо, на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору, по 2 481,87 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 27 липня 2020 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності. До того ж суд першої інстанції не надавав оцінки причинам звернення позивача до суду з позовом у лютому 2021 року.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача порушене, суд апеляційної інстанції вказав, що внаслідок набрання законної сили рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2005 року у справі № 2-1/05 позивач набула право власності на 1/2 частини житлового будинку літ. "В-2" у складі домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, тобто фактично із вказаного моменту, з огляду на положення статті 328 ЦК України, статей 2, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", стала співвласницею вказаного домоволодіння та в порядку статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України набула право користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування набутої нею частки у житловому будинку літ. "В-2".
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожного окремо, на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу по 1 833,33 грн.
Встановивши, що на підтвердження витрат на правничу допомогу надано докази оплати на суму 5 500,00 грн, а заяв про зменшення цих витрат відповідачі не подавали, хоча були повідомлені про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції у розмірі 5 500,00 грн та їх співмірність зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, часу, виплаченого гонорару.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
27 червня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
27 липня 2023 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргою на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Хопті С. Ф., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року заяву про самовідвід судді Верховного Суду Хопти С. Ф. задоволено. Відведено суддю Хопту С. Ф. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у цій справі.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, іншим учасникам направлено її копії.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без руху з наданням строку для усунення.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради, іншим учасникам направлено її копії.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19), від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18).
Крім того, підставами касаційного оскарження заявник зазначає таке:
-суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності, оскільки позивач була обізнана ще у листопаді 2016 року про наявність рішення Дніпровської міської ради, яке є предметом оскарження у цій справі;
- оскаржуване рішення Дніпровської міської ради було предметом розгляду у справі № 199/5175/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпровської міської ради, Департаменту з надання адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку, визнання співвласником земельної ділянки, де суд розглянув тотожні позовні вимоги.
Касаційна скарга Дніпровської міської ради мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 23 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, від 14 грудня 2021 року 922/676/21.
Заява представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко О. В. про ухвалення додаткового рішення направлена виключно до апеляційного суду без направлення такої заяви сторонам у справі, що порушило принципи змагальності та диспозитивності судового процесу та позбавлено Дніпровську міську раду права на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу або заперечення щодо задоволення зазначеної заяви.
Заявник указує, що представник позивача приймала участь у судовому засіданні, яке відбулося 30 червня 2023 року та була присутня на оголошені постанови Дніпровського апеляційного суду, якою було задоволено апеляційну скаргу, проте не заявляла про існування витрат на правову допомогу, понесених у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що є порушенням частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Стверджує, що судова повістка про розгляд заяви адвоката хоч і надійшла завчасно, однак Дніпровська міська рада має розгалужену структуру, тому між отриманням пошти, її візуванням та передачею до виконання проходить досить тривалий час. Тому сім робочих днів не достатньо для того, щоб можна було підготувати свої заперечення, клопотання.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, у якому просив касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради підлягає залишенню без розгляду, оскільки не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 395 ЦПК України. Відзив на касаційну скаргу фактично містить додаткові вимоги про скасування оскаржуваного судового рішення, однак із заявою про приєднання до касаційної скарги Дніпровської міської ради до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції ОСОБА_2 до Верховного Суду не звертався.
У жовтні 2023 року представник Дніпровської міської ради Риженко М. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відзив на касаційну скаргу представника Дніпровської міської ради Риженко М. С. підлягає залишенню без розгляду, оскільки не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 395 ЦПК України. Відзив на касаційну скаргу фактично містить додаткові вимоги про скасування оскаржуваного судового рішення, однак із заявою про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції Дніпровська міська рада до Верховного Суду не зверталася.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Панченко О. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного народного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 1990 року у справі № 2-551-90 виділено ОСОБА_3 на праві особистої власності 32/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, яке складалось, у тому числі, з житлового будинку літ. "А-1", інших господарських будівель та споруд, а ОСОБА_4 - 68/100 частини того ж домоволодіння. Встановлено порядок користування сторонами земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене домоволодіння.
Із копії договору дарування від 05 серпня 1992 року встановлено, що ОСОБА_4 подарував, а відповідач ОСОБА_2 прийняв у дар 68/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: в житловому будинку літ. "А-1", приміщення 1-2, 1-3, 1-6, сарай літ. "Б", погріб літ. "В", вбиральня літ. "Г", колодязь літ. "К", паркан № 2 та огородження № 1-3 загального користування.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2005 року у справі № 2-1/05 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя визнано за кожною із вказаних сторін право власності на 1/2 частини житлового будинку літ. "В-2" у домоволодінні на АДРЕСА_1 ). Встановлено, що будівництво зазначеного житлового будинку літ. "В-2" розпочалося замість частини глинобитного житлового будинку літ. "А-1". Викладене підтверджується копією вказаного рішення суду від 16 листопада 2005 року, яке набрало законної сили 09 лютого 2006 року, отже, відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
Із листа КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 09 листопада 2017 року встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентарній справі містяться відомості про реєстрацію права спільної часткової власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (68/100 частини) та ОСОБА_3 (32/100 частини). Також у матеріалах справи наявна копія рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2005 року у справі № 2-1/05 про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини житлового будинку літ. "В-2" у домоволодінні на АДРЕСА_1, однак остання до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради за реєстрацією цього права не зверталася.
23 липня 2014 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на підставі судового рішення від 16 листопада 2005 року на 1/2 частини житлового будинку літ. "В-2" у домоволодінні на АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копією постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі № 804/2183/14, копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
11 березня 2015 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 54/62 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам у м. Дніпропетровську", яким, окрім іншого, вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), виготовлену суб`єктами господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, та передати безоплатно у власність, у тому числі у спільну сумісну власність, земельні ділянки для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд громадян у м. Дніпропетровську (додатки 1-16). Також зобов`язано громадян, яким передаються земельні ділянки у власність, звернутись до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації свого права власності. Згідно з додатком № 2 до вказаного рішення міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано у спільну сумісну власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:01:294:0023, площею 0,066 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
20 травня 2015 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л. І. на підставі рішення від 15 червня 2015 року № 22078600 здійснено державну реєстрацію спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:294:0023, площею 0,066 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до копій технічних паспортів на домоволодіння на АДРЕСА_1, виготовлених станом на 08 червня 1992 року та 15 вересня 1994 року, вказане домоволодіння містить у своєму складі житловий будинок літ. "А-1", а також інші господарські будівлі та споруди. Саме зазначені технічні паспорти надавались ОСОБА_2, ОСОБА_3 серед інших документів при зверненні ними до відповідного суб`єкта для виготовлення технічної документації із землеустрою вщодо спірної земельної ділянки, а також Дніпропетровській міській раді для прийняття нею оскаржуваного рішення. Така фактична обставина підтверджується копією технічної документації на спірну земельну ділянку.
Відповідно до копії технічного паспорта на домоволодіння на АДРЕСА_1, виготовленого станом на 18 вересня 1998 року, вказане домоволодіння містить у своєму складі житлові будинки літ. "А-1" та літ. "В-2", а також інші господарські будівлі та споруди.
Відповідно до копії технічного паспорта на домоволодіння на АДРЕСА_1, виготовленого станом на 06 серпня 2013 року, вказане домоволодіння не містить у своєму складі житловий будинок літ. "А-1", лише житловий будинок літ. "В-2", а також інші господарські будівлі та споруди.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року у справі № 199/348/18, яке набрало законної сили 15 березня 2019 року, на підставі акта фізичної особ-підприємця ОСОБА_5 від 23 грудня 2015 року, встановлено факт знищення житлового будинку літ. "А-1" у складі домоволодіння на АДРЕСА_1 . Однак вказаним рішенням відмовлено у припиненні права власності ОСОБА_3 на зареєстровані за нею 32/100 частини того ж домоволодіння з тих підстав, що таке право власності охоплює не тільки частку у житловому будинку літ. "А-1", але й інші господарські будівлі та споруди у складі цього домоволодіння. Крім того, суд послався на неподання ОСОБА_3 як власником на підставі статті 349 ЦК України заяви про внесення змін до державного реєстру про припинення її права власності.
27 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпровської міської ради, Департаменту з надання адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку, визнання співвласником земельної ділянки. У вказаному позові позивач, посилаючись, окрім іншого, на належність їй на праві власності 1/2 частини житлового будинку літ. "В-2" у домоволодінні на АДРЕСА_1 та порушення її прав, просила суд визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 11 березня 2015 року № 54/62 у частині передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_2, визнати її співвласницею спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію спірної земельної ділянки. За наслідками розгляду по суті вказаної позовної заяви судом 27 березня 2019 року ухвалено рішення у справі № 199/5175/17, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі з посиланням на те, що позивач не зверталась до Дніпровської міської ради із заявою про передачу їй у приватну власність спірної земельної ділянки, не надала доказів про порушення її права власності на земельну ділянку.
16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського міського голови із заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (землі житлової та громадської забудови), орієнтовною площею 0,0314 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Листом від 07 грудня 2020 року Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради вказану заяву ОСОБА_1 залишив без опрацювання з тієї підстави, що земельна ділянка за вказаною адресою рішенням Дніпропетровської міської ради від 11 березня 2015 року № 54/62 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за якими зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.
20 січня 2022 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заперечення (відзив) на позовну заяву, в якому виклав клопотання про застосування строків позовної давності (том 2, а. с. 63-65).
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Панченко О. В. надала: ордер про надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правової допомоги від 24 січня 2021 року; акт приймання-здавання виконаних робіт від 30 травня 2023 року; квитанцію до прибуткового касового ордера від 25 грудня 2021 року на суму 5 500,00 грн.
Відповідно до пункту 1 акта приймання-здавання виконаних робіт від 30 травня 2023 року сторони підтвердили, що адвокат надала клієнту правову допомогу, яка включає перелік виконаних робіт, а саме: складання позовної заяви - 1 000,00 грн; представництво у судових засіданнях суду першої інстанції (5 судових засідань) - 2 500,00 грн; складання апеляційної скарги - 1 000,00 грн; складання касаційної скарги - 1 000,00 грн.
Пунктом 3 акта приймання-здавання виконаних робіт від 30 травня 2023 року визначено, що вартість послуг за надання правничої допомоги становить 5 500,00 грн.
Підтвердженням оплати за договором про надання правової допомоги від 24 січня 2021 року є квитанція до прибуткового касового ордера від 25 грудня 2021 року, відповідно до якої позивач сплатила адвокату гонорар у розмірі 5 500 грн.
Заяв про зменшення витрат на правову допомогу відповідачі не подавали, хоча були повідомлені про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.