ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 180/1048/22
провадження № 61-2557св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Юрія Васильовича на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року у складі судді Кондус Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Максюти Ж. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Агро-Хліб" про визнання договору оренди землі недійсним, зобов`язання повернути земельну ділянку та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 9063817 вона є власницею земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,49 га, кадастровий номер 1225487500:01:001:0020, розташованої на території Новокиївської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.
04 січня 2011 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Агро-Хліб" (далі - ТОВ ВКФ "Агро-Хліб") укладено договір оренди земельної ділянки № 20/323 строком на 10 років.
30 серпня 2021 року вона проінформувала відповідача про розірвання договору у зв`язку із закінченням строку його дії з 01 листопада 2021 року.
17 грудня 2021 року ТОВ ВКФ "Агро-Хліб" надіслало їй листа, в якому повідомило про існування укладеної між ними додаткової угоди від 26 грудня 2017 року, якою збільшено строк дії договору оренди до 25 років і, відповідно, відмовлено в поверненні земельної ділянки.
Також їй стало відомо, що 13 серпня 2018 року за ТОВ ВКФ "Агро-Хліб" зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки строком дії договору до 01 листопада 2021 року та з правом пролонгації.
З урахуванням заяви про зміну підстав позову від 15 травня 2023 року ОСОБА_1 просила визнати недійсною додаткову угоду від 26 грудня 2017 року до договору оренди та повернути їй земельну ділянку з тих підстав, що додаткова угода не містить основних істотних умов договору оренди землі, а саме: строку, на який укладено договір оренди, порядку і умов передачі земельної ділянки в оренду та розміру орендної плати, що є достатньою підставою для визнання договору недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11 вересня 2023 року рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
13 грудня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що оспорювана додаткова угода до договору оренди земельної ділянки містить істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV), додаткова угода відповідає вимогам земельного законодавства та не порушує права власника земельної ділянки. Орендодавець та орендар врегулювали у спірній угоді свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виклавши істотні умови щодо строку договору оренди, визначення порядку і умов передачі земельної ділянки в оренду та розміру орендної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лиштва Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Токмаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах:
- Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим;
- Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14, про те, що за вимогами статті 3 ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а судами слід встановити, чи дійсно порушуються права позивача відсутністю в договорі оренди зазначених умов, їх істотність і в чому саме полягає порушення законних прав позивача.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, оскаржувану додаткову угоду, в якій відсутні такі істотні умови як строк договору та розмір орендної плати.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
22 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Томаківського районного суду Дніпропетровської області.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 10,49 га, кадастровий номер 1225487500:01:001:0020, що розташована на території Новокиївської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.
04 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ ВКФ "Агро-Хліб" укладено договір оренди земельної ділянки № 20/323, за умовами якого позивачка передала в оренду відповідачу строком на 10 років належну їй земельну ділянку площею 10,49 га, що розташована на території Новокиївської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області та призначена для ведення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Томаківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 листопада 2011 року № 122540004001933 (а. с. 85, 86).
26 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ ВКФ "Агро-Хліб" укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої внесено зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року № 20/323:
-пункт 2 розділу "об`єкт оренди" доповнено реченням "кадастровий номер ділянки 1225487500-01-001-0020";
- пункт 5 розділу "об`єкт оренди" викладено в редакції: "нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 241 622,04 грн";
- пункт 8 розділу "строк дії договору" викладено в такій редакції: "договір укладено строком на 25 (двадцять п`ять) років;
- пункт 9 розділу "орендна плата" викладено в такій редакції: "орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 241 622,04 грн. Розмір орендної плати складає 7 248,66 грн";
- пункт 9.3 розділу "розмір орендної плати складає" викладено в такій редакції: "грошова форма оплати - 7 248,66 грн";
- пункт 11 розділу "орендна плата" викладено в такій редакції: "орендна плата виплачується не пізніше 31 грудня поточного року";
- пункт 20 розділу "умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" вилучено;
- пункт 39 викладено в такій редакції: "розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умови розірвання договору в односторонньому порядку - згідно чинного законодавства України";
- пункт 40 викладено в такій редакції: "перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору";
- розділ "невід`ємні частини договору" вилучено (а. с. 95).
Право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ ВКФ "Агро-Хліб" на підставі договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 серпня 2018 року на підставі договору оренди від 04 січня 2011 року зареєстровано 13 серпня 2018 рокуправо оренди земельної ділянки площею 10,49 га, кадастровий номер 1225487500:01:001:0020, орендодавець - ОСОБА_1, орендар - ТОВ ВКФ "Агро-Хліб", строк дії до 01 листопада 2021 року з правом пролонгації. Номер запису про інше речове право: 27510229 (а. с. 16).
Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 серпня 2018 року на підставі договору оренди від 04 січня 2011 року та додаткової угоди від 26 грудня 2017 року зареєстровано 13 серпня 2018 року право оренди земельної ділянки площею 10,49 га, кадастровий номер 1225487500:01:001:0020, орендодавець - ОСОБА_1, орендар - ТОВ ВКФ "Агро-Хліб", строк дії до 25 грудня 2042 року з правом пролонгації. Номер запису про інше речове право: 27510229 (а. с. 43).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.