ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 466/9916/21
провадження № 61-10670св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
відповідач ОСОБА_2,
третя особа державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишин Назар-Павло Андрійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду
від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі державний реєстратор) ОСОБА_4, про скасування рішення державного реєстратора.
Позов мотивований тим, що сторонам у справі належало на праві спільної часткової власності будинковолодіння на АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 01 березня 2018 року № 150 "Про присвоєння поштової адреси житловому будинку на АДРЕСА_1" проведено розподіл вказаного будинковолодіння на два окремі самостійні будинки з присвоєнням поштових адрес, а саме: частині житлового будинку під літ. "А-1", загальною площею 41,1 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м, з гаражем під літ. "Б", яка належить
ОСОБА_1, залишено поштову адресу: АДРЕСА_1 ; частині житлового будинку під літ. "А-1", загальною площею 55,4 кв. м, житловою площею
37,3 кв. м, з гаражем під літ. "В", яка належить ОСОБА_2, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Вказувала, що гараж літ. "В", який відноситься до частини будинку
АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, позначено як руїну у зв`язку з тим, що фактично його не існувало з 90 років.
Позивачці стало відомо, що державний реєстратор ОСОБА_4 прийняв рішення від 31 березня 2020 року № 51841242 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (гараж літ. "В") загальною площею 14,8 кв. м на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Позивачка зазначала, що вона позбавлена можливості затвердити документацію із землеустрою у зв`язку з тим, що гараж під літ. "В", якого не існувало, але який документально належить до будинку ОСОБА_2, розташований на частині земельної ділянки, яка згідно з актом встановлення та узгодження меж відноситься до належного їй будинку на
АДРЕСА_1 .
Уважаючи, що рішення державного реєстратора прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, ОСОБА_1 просила скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_4 від 31 березня 2020 року № 51841242 про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю гараж літ. "В" загальною площею 14,8 кв. м на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора ОСОБА_4 від 31 березня 2020 року № 51841242 про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (гараж літ. "В") загальною площею 14,8 кв. м на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що в державного реєстратора не було підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію речового права на спірний гараж, оскільки ОСОБА_2 не мала довідки про присвоєння окремої поштової адреси нежитловій будівлі, а також у неї не було речового права на земельну ділянку під таким об`єктом. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачка не надала висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова мотивована відсутністю порушених прав позивачки оспорюваною реєстрацією права власності відповідачки на гараж літ. "В".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 липня 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не навів жодних норм матеріального чи процесуального права, яке було порушене судом першої інстанції та стало підставою для скасування судового рішення. Вказує, що апеляційний суд не дав правової оцінки по суті спору, пославшись лише на той факт, що позивачка не довела порушення прав. Реєстрація права власності на спірний гараж за відповідачкою порушує права позивачки як землекористувача, оскільки земельна ділянка загальною площею 0,0557 га відведена під будинковолодіння на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не має речового права на земельну ділянку, відведену для обслуговування нежитлової будівлі (гараж літ. "В").
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Львова.
25 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
На підставі договору дарування від 18 січня 2017 року ОСОБА_1 отримала в дар 42/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1,
а ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 14 січня 2017 року отримала в дар 58/100 частини цього будинку, разом із відповідною часткою допоміжних будівель та споруд.
У цілому житловий будинок АДРЕСА_1, співвласниками якого були сторони, складався з чотирьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 65,9 кв. м, загальною площею 96,5 кв. м. До будинку належали (складові частини об`єкта нерухомого майна): житлова прибудова літ. "А-1", гараж літ. "Б" і гараж літ. "В".
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником 58/100 частини вказаного будинку. В цьому витягу станом на 14 січня 2017 року зафіксована наявність належних до будинку гаражів літ. "Б" і літ. "В" як складових частин будинку.
Нотаріально посвідченою спільною заявою від 24 травня 2017 року
ОСОБА_2 власник 58/100 частини і ОСОБА_1 власник
42/100 частини дали згоду:
поділити будинок АДРЕСА_1, загальною площею 96,5 кв. м, житловою площею 65,9 кв. м, на два окремі будинки з таким припиненням права спільної часткової власності на вказаний будинок:
залишити будинковий номер АДРЕСА_1 належній ОСОБА_1 частині будинку (42/100), позначеній в технічному паспорті під індексом І площею 3,4 кв. м тамбур; 3-1 площею 9,1 кв. м кухня;
3,2 площею 28,6 кв. м житлова; загальною площею 41,1 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м; гараж під літ. "Б";
виділити в натурі належні ОСОБА_2 58/100 часток вказаного будинку, позначених в технічному паспорті під індексами І площею 6,9 кв. м підвал;
ІІ площею 2,5 кв. м коридор; 2-1 площею 5,4 кв. м коридор; 2-2 площею
14,1 кв. м житлова; 2-3 площею 9,2 кв. м житлова; 2-4 площею 14,0 кв. м житлова; 2-5 площею 1,5 кв. м коридор; 2,6 площею 1,8 кв. м санвузол; загальною площею 55,4 кв. м, житловою площею 37,3 кв. м; гараж під літ. "В",
з присвоєнням окремого будинкового номера 15 "Б".
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 01 березня 2018 року № 150 "Про присвоєння поштової адреси житловому будинку на АДРЕСА_2, з урахуванням спільної заяви співвласників будинку та рішення міжвідомчої комісії (протокол від 27 лютого 2018 року
№ 8/2), розділено будинковолодіння АДРЕСА_1 на два окремі самостійні будинки з присвоєнням поштових адрес, а саме:
частині житлового будинку під літ. "А-1", загальною площею 41,1 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м, гараж літ. "Б", які належать ОСОБА_1, залишено поштову адресу: АДРЕСА_1 ;
частині житлового будинку під літ. "А-1", загальною площею 55,4 кв. м, житловою площею 37,3 кв. м, гараж літ. "В", які належать ОСОБА_2, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Після поділу будинку ОСОБА_1 зареєструвала право власності на будинок АДРЕСА_1, складовою частиною якого є гараж літ. "Б".
ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на будинок
АДРЕСА_1 .
З метою приватизації закріпленої за вказаним будинковолодінням земельної ділянки, загальною площею 0,0557 га, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали заяви у Львівську міську раду про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
Ухвалою Львівської міської ради від 20 червня 2019 року № 5279 "Про надання громадянам дозволу на виготовлення документації із землеустрою",
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані в користування громадянам для обслуговування індивідуальних житлових будинків.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 23 грудня 2019 року рішенням державного реєстратора ОСОБА_4 від 31 березня 2020 року окремо зареєстровано право власності на гараж літ. "В" як нежитлову будівлю, загальною площею 14,8 кв. м на АДРЕСА_1 .