ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 303/801/23
провадження № 61-16570св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач),Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки тапіклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради,
розглянув упопередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Мельником Павлом Петровичем, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2023 року у складі судді Мирошниченка Ю. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зпозовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки тапіклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, пропозбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що у шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із моменту народження сина відповідач перестав проживати разом із позивачкою, участі у вихованні дитини не брав, сім`ю не утримував.
Понго ОСОБА_4 свого батька не знає і не впізнає його.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2020 року у справі №303/1489/20 шлюб між сторонами розірвано, стягнено з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини в розмірі 2500,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 30 листопада 2022 року відповідач у період з 18 березня 2020 року до 30 листопада 2022 року оплати аліментів не здійснював, загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 34000,00 грн.
Будь-які намагання позивачки вплинути на відповідача з метою налагодження спілкування із сином були безуспішними. Жодного разу ОСОБА_2 не намагався зустрітися із сином.
Змінити поведінку відповідача є неможливим, бездіяльність щодо утримання івиховання сина триває протягом чотирьох років, тому є підстави дляпозбавлення відповідача батьківських прав щодо його сина.
Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2023 року, що залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від17 жовтня 2023 року, у позові відмовлено.
Суди попередніх інстанцій керувались тим, що з огляду на відсутність переконливих доказів свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками чижорстокого поводження з дитиною, застосування такого крайнього заходу, якпозбавлення його батьківських прав є несправедливим, навіть попри те, що він дійсно не був достатньо активним у здійсненні своїх прав та обов`язків щодо сина.
Суд першої інстанцій врахував, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, вказав, що не втратив інтересу до сина та має намір навідновлення відносин із ним, що свідчить про його заінтересованість в участі ужитті дитини.
Суди вказали, що намір позивачки замінити дитині батька іншим чоловіком, який наїї думку, є придатнішим для виховання сина, не є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач намагається встановити контакт із сином, брати участь у його вихованні та спілкуванні з ним, для цього звернувся задопомогою до органу Опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради та Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Мукачівської міської ради.
Присутність у житті позивачки іншого чоловіка чи партнера, якого вона бачить у ролі батька для дитини, не може бути підставою для позбавлення біологічного батька батьківських права стосовно його сина.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року адвокат Мельник П. В. в інтересах ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, просив їхскасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу заявниця мотивувала тим, що суди незастосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року усправі № 459/3411/18, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від05грудня 2018 року у справі №686/5138/17-ц.
Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав невказує на його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав не є обов`язковим для суду.
Дії відповідача не свідчать про його намір виправити власну поведінку.
Суди не здійснили попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення довиховання дитини та не поклали на орган опіки та піклування контроль завиконання батьківських обов`язків.
Відповідач взагалі не бере ніякої участі у житті сина.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу обґрунтований тим, що 13 березня 2023 року до отримання інформації про позов відповідач звернувся до Органу опіки тапіклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради із заявою проприйняття рішення про встановлення способів участі у вихованні дитини таспілкуванні з нею узв`язку зі створенням позивачкою перешкод у побаченні ізсином. Потім повторно звертався 12 червня 2023 року та 12 березня 2024 року. Засідання відкладались узв`язку з неявкою позивачки.
26 грудня 2023 року відповідач звертався до позивачки із письмовою заявою пронадання можливості побачень з дитиною, проте відповіді не отримав.
Посилання на те, що він не бачив сина і не цікавився ним з народження, невідповідають дійсним обставинам, оскільки з народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до моменту розлучення (травень 2020 року) сторони проживали разом та спільно брали участь у вихованні та утриманні дитини.
На час звернення з позовом відповідач уже не мав заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилась через відсутність працевлаштування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 рокувідкрито касаційне провадження усправі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПКУкраїни) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, єнеправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно утаких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права уподібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПКУкраїни, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, якістали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чипроцесуального права інеможе встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені врішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судкасаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише вмежах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суднеобмежений доводами тавимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбаченіпунктами 1,3,4,8частини першої статті 411,частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, атакож у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного упостанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги беззадоволення зтаких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони справи є батьками ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2020 року шлюб між сторонами розірвано. Місце проживання дитини визначено з матір`ю, на користь якої з відповідача на утримання дитини стягнено аліменти у розмірі 2500,00 грн щомісяця до повноліття дитини (а. с. 12).
Станом на 01 червня 2021 року була заборгованість зі сплати аліментів, щостановила 45000,00 грн, яку відповідач почав погашати з липня 2021 року істаном на 13 березня 2023 року зменшив до 11 317,10 грн.
На час розгляду справи заборгованість зі сплати аліментів повністю погашена.
Згідно з характеристикою на вихованця Мукачівського дошкільного навчального закладу № 20 з 09 вересня 2020 року ОСОБА_3 відвідує цей заклад. У дитини хороші стосунки з матір`ю та бабусями, які приділяють належну увагу вихованню дитини. Дитина завжди охайна, доглянута, життєрадісна. За весь час перебування вдошкільному закладі батько дитини жодного разу не приводив і не забирав дитини, не відвідував дитячих свят та батьківських зборів (а. с.18).
Згідно з висновком органу опіки та піклування від 21 березня 2023 року позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 не є доцільним.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані назадоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної таетнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", далі Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного ісоціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного збатьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання ірозвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СКУкраїни здійснення батьками своїх прав тавиконання обов`язків мають ґрунтуватися наповазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень тазастосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки їїбатьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, завинятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме відсудів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини укожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, уякнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.