ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/13109/21-ц
провадження № 61-2808 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 адвокат Чернецька Ганна Миколаївна,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 адвокат Григоренко Олег Сергійович,
третя особа служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чернецької Ганни Миколаївни, на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року
у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог та судових рішень
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у травні 2016 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, від якого у них народився син ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням специфіки їхньої професійної діяльності, вони часто проживали окремо. З липня 2020 року відносини між ними суттєво погіршилися, а з лютого 2021 року вони почали вести окреме господарство. Малолітній син після фактичного припинення шлюбних відносин (лютий-березень 2021 року) залишився проживати з ним.
Позивач указував, що ОСОБА_2 зловживала алкоголем, палила, її поведінка ставила під загрозу здоров`я, фізичний та духовний розвиток дитини. Його графік роботи дозволяв проводити більше часу з дитиною, яка з прихильністю ставилася до нього. У свою чергу, ОСОБА_2 ставила вище кар`єрні інтереси за інтереси дитини, безвідповідально ставилася до виховання дитини, вживала алкоголь
у присутності дитини, влаштовувала для сина небезпечні для здоров`я ігри. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів.
ОСОБА_2 по суті делегувала свої обов`язки по догляду за дитиною своїй матері, що призвело до погіршення емоційного стану та здоров`я дитини.
З цих підстав він пішов у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка була перервана через невдоволеність ОСОБА_2 фінансовим становищем у сім`ї.
Зважаючи на вищевказане та постійні конфлікти між ними, позивач зазначав,
що збереження шлюбу між ним та ОСОБА_2 є неможливим. При цьому їхні відносини носили формальний характер, вони ведуть окреме господарство,
не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, мають окремі бюджети, фактично проживають окремо.
Крім того, він самостійно піклується про дитину, здійснює купівлю продуктів харчування, забезпечує дитину необхідними речами.
Вважав, що визначення місця проживання сина разом із ним відповідає якнайкращим інтересам дитини, забезпечить розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. При цьому він не чинитиме перешкод
у спілкуванні сина з матір`ю.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: розірвати шлюб, зареєстрований між ним та ОСОБА_2 16 травня 2014 року; визначити місце проживання спільної малолітньої дитини разом із ним.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року
у вищевказаній справі справу № 757/8815/21-ц за позовом ОСОБА_2
про розірвання шлюбу об`єднано в одне провадження зі справою
№ 757/13109/21-ц за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Присвоєно об`єднаній справі № 757/13109/21-ц.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування зустрічних вимог зазначала, що з травня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, від якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З вересня 2020 року шлюбні відносини між ними погіршилися через різні погляди на сімейні відносини, виховання дитини, ведення господарства, а також у зв`язку
з іншими питаннями, пов`язаними з їх професійною діяльністю.
Вказувала, що вона приділяла належну увагу сину, піклувалася про нього, займалася його вихованням. За спільною згодою з чоловіком вона перервала відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в яку пішов ОСОБА_1 . При цьому останній не бажав виховувати сина, його вихованням займалися батьки чоловіка.
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово вдавався до психологічного тиску відносно неї, погрожував їй фізичним насиллям, завдавав їй тілесних ушкоджень. З цього приводу вона зверталася до правоохоронних органів.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд: розірвати шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_1 16 травня
2014 року; визначити місце проживання спільної малолітньої дитини разом із нею.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня
2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року у складі судді Козлова Р. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено. Зустрічний позов
ОСОБА_2 задоволено частково.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 16 травня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 658.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1816,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору
у розмірі 908,00 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують сімейні стосунки, проживають окремо, втратили один до одного почуття поваги і любові, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не мають. Оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім`ї неможливе, воно буде суперечити інтересам кожного із подружжя, вимоги первісного та зустрічного позовів про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітнього сина, районний суд урахував, що після припинення фактичних шлюбних відносин
між сторонами син проживав разом із батьком. На момент розгляду справи
у зв`язку зі збройною агресією росії проти України він знаходиться за межами України разом із батьками ОСОБА_1 . Із цих підстав судом не було заслухано думку дитини у судовому засіданні. Разом із цим, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання
про визначення місця її проживання.
При цьому районний суд урахував наявність конфлікту між дорослими членами родини (батьками дитини, батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ),
що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі матеріалами Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Печерського районного центру соціальних служб
та Сектору ювенальної превенції Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі Печерське УП ГУНП у м. Києві).
Відповідно до висновку Печерської районної у місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від 15 липня 2022 року № 105/01-253
(далі висновок органу опіки та піклування) вирішено за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
як з матір`ю, так і з батьком. Районний суд надав правову оцінку цьому висновку (стаття 19 СК України) і зазначив про те, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Вказаний висновок органу опіки та піклування не вирішує спір між батьками, які не дійшли згоди щодо місця проживання дитини у добровільному порядку.
Вирішуючи спір у відповідній частині, суд першої інстанції надав оцінку фактичним обставинам справи, показанням свідків та виходив із необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Районний суд виходив із тісного емоційного зв`язку дитини (сина) з батьком, що підтверджується висновком психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 01 липня 2022 міським центром дитини служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі висновок психологічного обстеження дитини).
Суд першої інстанції надав критичну оцінку доводам ОСОБА_2 про те,
що після конфлікту, який відбувся між нею та батьками ОСОБА_1 (березень 2021 року), останній повернувся до квартири без дитини й після цього їй не була відома доля сина, а батько дитини перешкоджав їй у спілкуванні з дитиною, так як матір дитини фактично не скористалася можливістю зустрітися зі своїм сином
в інший незаборонений законом спосіб, не володіла та не цікавилася інформацією про місце проживання сина, його навчанням у дошкільному закладі тощо.
Із цих підстав суд уважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, умови проживання якого є належними для проживання дитини, він не зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, не веде аморальний спосіб життя.
При цьому суд урахував вік дитини, її соціальні зв`язки, психологічний стан, а також дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Суд першої інстанції зазначив, що мати дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування
з дитиною, турботі відносно дитини та участі у її вихованні, вона може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми Конституції України, СК України, Закону України "Про охорону дитинства", а також Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), Конвенції про права дитини. Районний суд урахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини та судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.
Розподіл судових витрат між сторонами здійснено судом з урахуванням задоволених вимог сторін та положень статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком, а також в частині розподілу судових витрат скасовано.
Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
2 270,00 грн.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки про наявність підстав для визначення місця проживання дитини разом із батьком, оскільки останній, хоча й належним чином здійснює виховання та утримання дитини, проте перешкоджає матері у спілкуванні з дитиною, що порушує права останньої на контакти з дитиною та суперечить якнайкращим інтересам дитини.
Враховуючи права та інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, вік дитини та особливості фізичного розвитку, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами і обов`язками батьків, найкращим інтересам буде відповідати визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.
Батько самовільно змінив місце проживання сина, який з березня 2022 року проживає з батьками ОСОБА_1 за кордоном. Тобто ОСОБА_1 не має можливості самостійно виховувати сина. При цьому, весь цей час ОСОБА_1 створював перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з сином.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував принцип справедливості і зазначив, що кожен із батьків виявив бажання проживати з дитиною і фактично має
на це право і можливість. Визначення місця проживання малолітнього сина
з матір`ю не має наслідком припинення спілкування батька з сином
та не позбавляє останнього права брати участь в його вихованні та прийнятті рішень, пов`язаних із цим.
Суд апеляційної інстанції застосував ті самі норми права, що й суд першої інстанції, послався на прецедентну практику ЄСПЛ та судову практику Верховного Суду.
Питання судових витрат вирішено відповідно до розміру задоволених позовних вимог сторін (стаття 141 ЦПК України).
Апеляційний суд не переглядав рішення районного суду в частині вирішення вимог про розірвання шлюбу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Чернецька Г. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення
в частині вирішення питання про визначення місця проживання дитини
та залишити в силі у цій частині рішення сулі першої інстанції.
Судові рішення в частині розірвання шлюбу в касаційному порядку не оскаржується, а тому не переглядається (стаття 400 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судом не досліджено докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Клопотання заявника про зупинення дії постанови апеляційного суду задоволено. Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду
від 30 січня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Чернецької Г. М., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки у частині визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, не надав оцінку всім обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам і не врахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Апеляційний суд, вирішуючи спір у цій частині, не врахував вік дитини (сина),
її психологічний, емоційний стан, прихильність до батька, не забезпечив збереження для дитини зв`язків з особами, яких вона вважає своєю родиною. Малолітня дитина більшу частину свого життя прожила з батьком, станом
на сьогоднішній день у зв`язку з військовою агресією росії проти України проживає в Європі, у безпечному та комфортному середовищі. Батько дитини був вимушений забезпечити безпечні умови для життя та здоров`я сина, ОСОБА_2
не пропонувала допомогу для реалізації вказаного батьківського обов`язку. Саме ОСОБА_1 несе всі фінансові витрати, пов`язані з вихованням та утриманням дитини.
Зміна місця проживання дитини станом на сьогоднішній день не сприятиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини. Розрив зв`язків із батьком матиме негативний вплив на дитину.
Мати дитини не цікавиться її життям, не має психоемоційного зв`язку з сином. Вона проявляла безвідповідальну поведінку у вихованні дитини, що вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому батько дитини не створює перешкод матері у спілкуванні з сином.
Суд апеляційної інстанції формально розглянув справу, не врахував інтереси дитини, надав перевагу інтересам одного з батьків над інтересам дитини. Зроблені апеляційним судом висновки про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю ґрунтуються на припущеннях.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення у цій частині, врахував усі обставини справи.
Посилається на відповідну прецедентну практику ЄСПЛ та судову практику Верховного Суду, яку не враховано судом апеляційної інстанції.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу та відповідь на відзив
У квітні 2024 року представник ОСОБА_4 адвокат Григоренко О. С., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому викладено аргументи щодо необґрунтованості касаційної скарги ОСОБА_1 Вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Висновки, зроблені судом апеляційної інстанції, узгоджується з відповідною судовою практикою Верховного Суду. Батько дитини самовільно змінив місце проживання дитини. Факт того, що син перебуває за кордоном, не може бути підставою для відмови матері дитини у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом із нею.
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Чернецька Г. М., подала до Верховного Суду відповідь на відзив, в якій викладено заперечення щодо доводів, викладених у відзиві, та аргументи на підтримку поданої касаційної скарги.
Щодо додаткових пояснень представника ОСОБА_1 адвоката
Чернецької Г. М.
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Чернецька Г. М., подала до Верховного Суду додаткові письмові пояснення, які просить врахувати
при розгляді справи.
Разом із цим, вказані письмові пояснення по суті є доповненням до касаційної скарги.
Оскільки зазначені письмові пояснення, які є по суті доповненнями до касаційної скарги, подані поза строком на касаційне оскарження й заявником не ставиться питання про поновлення цього строку, то вони залишаються без розгляду.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі
№ 638/13683/15-ц, провадження № 14-680цс19, від 25 січня 2022 року у справі
№ 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20, від 14 грудня 2022 року у справі
№ 477/2330/18, провадження № 14-31цс22.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 16 травня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 658, що підтверджується копією свідоцтва
про шлюб НОМЕР_1 (а. с. 26, т. 1).
За час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 27, т. 1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, проте перестали підтримувати сімейні відносини, спільне господарство не ведуть, взаємних прав
та обов`язків не мають.
У родині наявний конфлікт між дорослими її членами (батьками дитини, батьком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ), що підтверджується, у тому числі, відповідними заявами та матеріалами Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної
в місті Києві державної адміністрації, Печерського районного центру соціальних служб та сектору ювенальної превенції Печерського УП ГУНП
у м. Києві (а. с. 50-52, 53-55, 56-60, 61, 62, 196-197, 198, 199, 202-203, 214-219,
222-223, 224, 225-229, 233-234, 237-241, 242-243, 244-245, 247-249, т. 1).
Печерським УП ГУНП у м. Києві проводилося досудове розслідування щодо даного конфлікту.
25 травня 2021 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 325 "Про визначення участі матері у вихованні малолітньої дитини" (а. с. 14-15, т. 3).
За місцем проживання матері дитини ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, проведено обстеження житлово-побутових умов та з`ясовано, що для дитини створено всі належні умови.
За місцем проживання батька дитини ОСОБА_1, та дитини за адресою:
АДРЕСА_2, проведено обстеження житлово-побутових умов та з`ясовано, що для дитини також створено всі належні умови.
Згідно з висновку психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 01 липня 2022 Міським центром дитини служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виявлено тісний емоційний зв`язок дитини з батьком. До кола сім`ї дитина включає "батька, дідуся та бабусю",
при виконанні більшості методик дослідження, хлопчик першим обирав батька. Бабусю в методиках згадував досить часто, що на думку психолога може свідчити про те, що саме вона виступає як замінна фігура образу матері. Відповідно
до описової частини висновку, дитина згадує постать матері в різних методиках, але в реальному спілкуванні не ідентифікує матір як значиму для нього особу
(а. с. 13-18, т. 4).
Відповідно до висновку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації
як органу опіки та піклування від 15 липня 2022 року № 105/01-253 вирішено
за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, як з матір`ю, так і з батьком (а. с. 124-127, т. 5).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Чернецької Г. М., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних