ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 369/14186/17
провадження № 61-10496 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник позивача адвокат Островський Роман Сергійович,
відповідач ОСОБА_2,
третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Парадігма",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Островського Романа Сергійовича, на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року
в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 серпня 2008 року між ним
та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (справа
№ 755/10272/17).
У період шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час перебування у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти ними було набуто
у спільну сумісну власність наступне майно:
земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, розташовану по АДРЕСА_1 (вартість 215811,00 грн);
автомобіль "Peugeot 2008", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (вартість 560000,00 грн);
автомобіль "Peugeot Boxer", 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (вартість 266820,00 грн).
Вищевказане нерухоме та рухоме майно зареєстровано на дружину, тобто
на відповідача, проте воно є спільною сумісною власністю подружжя на підставі статті 60 СК України та статті 368 ЦК України.
Указував, що ними розпочато будівництво житлового будинку, який розташований на земельній ділянці, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, розташовану по
АДРЕСА_1 .
Позивач уважав, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя,
так як набуто подружжям за час зареєстрованого шлюбу та за спільні кошти,
а тому він має право на поділ спільного майна.
У досудовому порядку питання про поділ майна не вирішувалося, оскільки вони
не дійшли спільної згоди (частина перша статті 71 СК України).
З урахуванням наведеного, а також заяви про збільшення позовних вимог, поданої 02 травня 2018 року, ОСОБА_1 просив суд:
визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, який розташований
на вказаній земельній ділянці, автомобілі "Peugeot Boxer" та "Peugeot 2008";
у порядку поділу майна виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на: автомобіль "Peugeot 2008", автомобіль "Peugeot Boxer", земельну ділянку, площею 0,1426 га та об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, розташований на ній;
стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у розмірі
1/2 вартості всього виділеного їй майна.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом
до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (справа
№ 755/10272/17) її позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей і стягнення аліментів задоволено частково, розірвано
між ними шлюб, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання синів у розмірі 713,00 грн. На виконання указаного рішення відкрито виконавче провадження № 55057034.
За усною домовленістю між ними їх неповнолітні діти проживають із нею
та знаходяться на її вихованні й утриманні. ОСОБА_1 участі у вихованні дітей не бере, лише сплачує аліменти, яких на проживання, харчування, одяг, відвідування спортивних і навчальних закладів не вистачає.
Вказувала, що дійсно, за час перебування у шлюбі ними було набуто таке майно: земельна ділянка, площею 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031, автомобіль "Peugeot Boxer", що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .
Хоча автомобіль "Peugeot 2008", що знаходиться у її користуванні, був придбаний за час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за її власні кошти, відтак він
є її особистою приватною власністю, а тому поділу не підлягає.
При поданні первісного позову ОСОБА_1 не було вказано інше майно,
яке було набуто за час перебування у шлюбі та яке підлягає поділу, а саме:
житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1,
площею 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031. Право власності
на нього в установленому законодавством порядку зареєстровано не було, однак фактично він збудований і готовий до експлуатації, що підтверджується відповідними доказами;
автомобіль "Mazda СХ-5", 2012 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 ;
частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Парадігма" (далі ТОВ "Парадігма"), ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858106,60 грн, яка належить
ОСОБА_1, як одному із кінцевих бенефіціарних власників товариства.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд:
визнати її особистою приватною власністю автомобіль "Peugeot 2008", 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;
визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: автомобіль "Peugeot Boxer", автомобіль "Mazda СХ-5", земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці, частку у статутному капіталі ТОВ "Парадігма", що складає 50 % та дорівнює 858106,60 грн;
у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за нею право власності
на вищезазначену земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва;
у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 право власності на вищезазначені автомобілі "Peugeot Boxer" та "Mazda СХ-5", а також на частку у статутному капіталі ТОВ "Парадігма", що складає 50 % та дорівнює
858106,60 грн.
Позивач указувала, що у зв`язку з розглядом справи вона очікує понести витрати
у розмірі 50000,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2018 року зустрічний позов прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження із первісним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року в складі судді Дубас Т. В. первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, а саме: земельну ділянку в Київській області, Києво-Святошинський район,
село Ходосівка, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га; автомобіль "Peugeot Boxer" (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль "Peugeot 2008", типу загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Розподілено спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
виділено ОСОБА_2 та визнано за нею: право власності на 100 % автомобіля "Peugeot Boxer", вантажний фургон малотоннажний, номер кузова НОМЕР_3, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; право власності на 100% автомобіля "Peugeot 2008", типу загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію
у розмірі 1/2 вартості автомобіля "Peugeot Boxer", що складає 192 763,31 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію
у розмірі 1/2 вартості автомобіля "Peugeot 2008", що складає 191 268,14 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
4 826,31 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: автомобіль "Peugeot Boxer" (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; земельну ділянку, яка розташована по вулиці Гагаріна, на території села Ходосівка, Києво-Святошинського району, Київської області, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи первісний та зустрічний позови, виходив із того, що земельна ділянка та автомобілі "Peugeot Boxer" і "Peugeot 2008" були набуті сторонами за час перебування у шлюбі за спільні кошти, а тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. Належних і допустимих доказів, що автомобіль "Peugeot 2008" є особистою приватною власністю ОСОБА_2 нею не надано.
Здійснюючи поділ майна, районний суд, урахувавши заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги (стаття 13 ЦПК України), застосувавши відповідні норми
СК України, ЦК України, а також узявши до уваги висновок експерта
за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи
від 22 листопада 2018 року № 20120/18-54, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду першої інстанції від 27 серпня 2018 року (далі висновок судової автотоварознавчої експертизи від 22 листопада 2018 року № 20120/18-54), вважав за можливе визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі "Peugeot Boxer"
і "Peugeot 2008", й стягнути з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості вказаних автомобілів у розмірі 192763,31 грн
і 191268,14 грн, відповідно.
Залишаючи земельну ділянку у спільній сумісній власності подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що вимога про поділ земельної ділянки по 1/2 частині
між сторонами не заявлялася, як і не заявлялася ОСОБА_2 вимога
про збільшення її частки. Сама по собі наявність дітей на утриманні одного
з подружжя та сплата аліментів іншим із подружжя не є підставою для визнання права власності одним із подружжя на весь об`єкт нерухомого майна. Із цих підстав суд відмовив ОСОБА_1 у стягненні грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості цієї земельної ділянки з ОСОБА_2 на його користь,
так як присудження компенсації застосовується лише до неподільних речей (частини друга, четверта, п`ята статті 71 СК України).
Вирішуючи вимоги щодо об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вказаний будинок не введений в експлуатацію. Судова будівельно-технічна експертиза відносно вищезазначеного об`єкта не була проведена, а без цього висновку неможливо встановити ступінь готовності незавершеного будівництва, його вартість, точний період будівництва, та провести його поділ чи зобов`язати сплатити компенсацію. Підстав для визнання права власності на весь об`єкт за ОСОБА_2 останньою не наведено та судом таких не встановлено.
Районним судом установлено, що за час перебування у шлюбі сторони відчужили автомобілі "Mazda СХ-5" та "Peugeot 107". Належних і допустимих доказів того,
що продаж зазначених автомобілів здійснено проти волі іншого з подружжя
та не в інтересах сім`ї сторонами не надано.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя частки в статутному капіталі ТОВ "Парадігма",
що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, і визнання за ОСОБА_1 права власності на цю частку, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині вимог.
Посилаючись на положення статті 141 ЦПК України, районний суд здійснив розподіл судових витрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Євсєєва М. В., задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня
2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1
та ОСОБА_2 наступне майно:
земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 2099747, реєстраційний номер нерухомого майна
№ 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;
об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, який розташований
на земельній ділянці по АДРЕСА_1, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031;
автомобіль "Peugeot 2008", типу загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю
382 536,28 грн;
автомобіль "Peugeot Boxer" (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю
385 526,63 грн;
внесок ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Парадігма", ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює
858 106,60 грн.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:
автомобіль "Peugeot Boxer" (вантажний фургон малотонажний), номер кузова НОМЕР_3, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю
385 526,63 грн, припинивши право власності на нього ОСОБА_2 ;
1/2 частину земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1,
площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності
на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно, номер запису про право власності № 2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;
1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, площею 0,1426 га,
кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:
автомобіль "Peugeot 2008", типу загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю
382 536,28 грн;
1/2 частину земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1,
площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності
на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно, номер запису про право власності №2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;
1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, площею 0,1426 га,
кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.
У задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 990,35 грн,
як компенсацію різниці вартості автомобіля "Peugeot Boxer" та "Peugeot 2008".
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 429 053,30 грн,
як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу
ТОВ "Парадігма", ідентифікаційний код юридичної особи 32559913.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до складу майна, що підлягає поділу, включається майно подружжя, наявне на час розгляду справи, а саме: земельна ділянка, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, який розташований
на вказаній земельній ділянці; автомобіль "Peugeot 2008"; автомобіль
"Peugeot Boxer"; внесок ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Парадігма", що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн.
Спірне майно набуто сторонами за час перебування у шлюбі. Презумпцію спільності права власності подружжя на майно (стаття 60 СК України)
не спростовано, у добровільному порядку питання про порядок його поділу сторонами не вирішено.
Апеляційний суд, із огляду на відсутність доказів на підтвердження (погодження сторонами) вартості об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку,
що унеможливлює визначення одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на це майно, вважав доцільним
і таким, що відповідатиме інтересам обох сторін, визнати за ОСОБА_1
та ОСОБА_2 право власності на об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок та на земельну ділянку, на якій він розташований, у рівних частках, тобто, по 1/2 частці кожному, без їх реального поділу і залишення вказаного нерухомого майна в спільній частковій власності сторін.
Вирішуючи питання про поділ рухомого майна, а саме: автомобіля "Peugeot 2008" та автомобіля "Peugeot Boxer", апеляційний суд, урахувавши позицію сторін
у справі, висновок судової автотоварознавчої експертизи від 22 листопада
2018 року № 20120/18-54, відповідно до якого вартість автомобілів становила 382536,28 грн і 385526,63 грн, відповідно, зробив висновок про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності
на автомобіль "Peugeot Boxer", який перебуває у його користуванні, припинивши право власності ОСОБА_2 на нього, та визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль "Peugeot 2008", яким вона користується, стягнувши
зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію
за відхилення від рівності часток у вказаному спільному майні подружжя у розмірі 2 990,35 грн (385 526,63 грн - 382 536,28 грн).
Відчуження автомобілів "Mazda СХ-5" та "Peugeot 107" відбулось за час перебування сторін у шлюбі, тому вони не входять до складу майна, що підлягає поділу судом. При тому не доведено, що їх реалізація відбулась без згоди другого
з подружжя, а отримані від продажу вказаних автомобілів кошти було використано не в інтересах сім`ї.
Вирішуючи вимоги в частині поділу частки у статному капіталі, суд апеляційної інстанції, врахувавши відповідні норми ЦК України, Закону України
"Про господарські товариства", пославшись на відповідні правові позиції Верховного Суду України, встановив, що внесок у статутний капітал
ТОВ "Парадігма", що складає 50 % та дорівнює 858106,60 грн, зроблено ОСОБА_1 за рахунок спільних коштів подружжя, тому такий внесок
є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між сторонами шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частки внеску,
що дорівнює 429053,30 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 адвокат Островський Р. С., просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року
або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_2 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 21 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 369/14186/17 з Києво-Святошинського районного суду Київської області. Відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Островського Р. С., про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Островського Р. С.,
про розгляд справи з викликом сторін у відкритому судовому засіданні. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Островського Р. С., мотивована тим, що апеляційним судом не було досліджено ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва, не з`ясовано придатність до експлуатації,
а тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне рішення районного суду у цій частині. Суд першої інстанції вірно зазначив, що без висновку відповідної експертизи неможливо провести поділ вказаного об`єкта чи стягнути грошову компенсацію.
Зазначає, що вклад (внесок) до статутного фонду господарського товариства
не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Апеляційний суд взагалі не врахував той факт, що згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва у графі "Неоплачений капітал" встановлено значення заборгованості учасників за внесками до статного капіталу 387,5
(387500,00 грн), яка так і не була внесена ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції не було враховано, що без наявності реєстраційних документів на автомобіль, виділеного у власність ОСОБА_1, судове рішення фактично неможливо виконати, оскільки всі автомобілі зареєстровані
за ОСОБА_2, тоді як реєстрація транспортних засобів, право власності
на які встановлено рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду та реєстраційних документів.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (справа № 755/10272/17). У період шлюбу
у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10-14, т. 1).
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто у спільну сумісну власність таке майно (а. с. 15, 16-26, 82-84, 136, т. 1):
земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, розташовану по АДРЕСА_1 ;
автомобіль "Peugeot 2008", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;
автомобіль "Peugeot Boxer", 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Право власності на вказане рухоме та нерухоме майно зареєстровано
за ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 22 листопада 2018 року № 20120/18-54 вартість автомобіля "Peugeot 2008" складала
382536,28 грн. Середньоринкова вартість автомобіля "Peugeot Boxer" складала 385526,63 грн (а. с. 89-115, т. 2).
Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-земельної та будівельно-технічної експертизи від 03 серпня 2022 року
№ 21753/19-42/21754/19-41, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали районного суду від 09 липня 2019 року:
1. Дослідження по питанню (яка вартість об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку) не проводилося, у зв`язку із незадоволенням клопотання експертів про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення досліджень. 2. Ринкова вартість земельної ділянки по вулиці Гагаріна на території села Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031 станом на 18 липня 2022 року визначена в розмірі 1407965,20 грн (а. с. 1-22, т. 3).
Судами також установлено, що за час перебування у шлюбі сторонами набуто
у спільну власність: автомобіль "Mazda СХ-5", 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 та автомобіль "Peugeot 107", 2012 року випуску, номерний знак
НОМЕР_6 . Указані транспортні засоби були відчужені сторонами у шлюбі
на підставі відповідних договорів купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року
та від 17 травня 2017 року, відповідно (а. с. 9, 11, 12, 21-22, т. 2).
Сторонами у справі не заперечувалось, що за час перебування у шлюбі ними здійснювалось будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031,
що підтверджується будівельним паспортом № НОМЕР_7, виданим 12 лютого 2014 року Відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації на індивідуальний житловий будинок, загальною площею до 300 кв. м; повідомленням КС 062140940149 від 04 квітня 2014 року про початок виконання будівельних робіт; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради
№ 6/1 від 24 лютого 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на газопостачання індивідуального житлового будинку; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради № 5/1 від 24 лютого 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації
на електропостачання індивідуального житлового будинку; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради № 7/1 від 25 вересня 2013 року про надання дозволу на встановлення паркану; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради № 6/6 від 25 вересня 2013 року про присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_2 ; договором про приєднання до електричних мереж № К-14-14-0243 від 06 серпня 2014 року житлового будинку
по АДРЕСА_2 ; технічними умовами стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок № с-003097 від 06 серпня 2014 року житлового будинку по АДРЕСА_2 ; договором № 10955493 від 03 вересня 2014 року про користування електричною енергією, актом № 038559 від 03 вересня 2014 року технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії та актом № 90711638 від 03 вересня 2014 року приймання-передачі наданої послуги по приєднанню до електричних мереж
(а. с. 86-123, т. 1).
На час розгляду справи вказаний будинок не введений в експлуатацію.
ОСОБА_1 належить частка у статутному капіталі ТОВ "Парадігма", ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, яка становить 50 % та складає 858 106,60 грн (а .с. 125-135, т. 1, а. с. 29-30, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Островського Р. С., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду
не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується майна, набутого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за час їх перебування у шлюбі (земельна ділянка, об`єкт незавершеного будівництва, транспортні засоби, внесок у статутний капітал товариства).
ОСОБА_1 просив суд: визнати спірне майно спільною сумісною власністю подружжя, виділити майно у власність ОСОБА_2 та стягнути з неї на його користь відповідний розмір компенсації.
У свою чергу, ОСОБА_2 просила суд: визнати за нею право власності
на частину спірного майна, а інше майно поділити між сторонами відповідно
до запропонованого нею варіанту.
Суд першої інстанцій частково задовольнив первісні та зустрічні позовні вимоги сторін.
Суд апеляційної інстанції скасував указане рішення районного суду і ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.
Верховний Суд у повній мірі не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям
за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який
її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17
та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), від 22 вересня 2020 року в справі
№ 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права
на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.