ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 450/5038/21
провадження № 61-10704св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Мусієвського В. Є., та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі ГУ Держгеокадастру у Львівській області) про виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку.
Позовну заяву мотивували тим, що у 1992 році ОСОБА_1 на підставі рішення Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області отримав у користування земельну ділянку площею 5 га для ведення фермерського господарства у с. Кротошин Пустомитівського району Львівської області. Вказували, що згодом цю ділянку вони отримали у власність шляхом її поділу на дві частини.
Так, на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 31 жовтня 2005 року № 807 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,5002 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0080. Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 21 жовтня 2021 року № 781 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,4999 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0124. Розробка технічної документації для оформлення права власності та безпосередньо видача державних актів на земельні ділянки здійснювалася за фактичними розмірами земельної ділянки, яка дійсно перебувала у їх користуванні.
Згодом позивачі довідалися, що під час встановлення конфігурацій земельних ділянок були допущені помилки у визначенні її меж без змін загального розміру такої, оскільки у результаті помилок частина земельної ділянки площею 0,6013 га розмірами: точка 82.96, точка 3.20, точка 2.81, точка 5.93, точка 6.11, точка 6.00, точка 40.17, точка 69.05 залишилася поза межами права власності позивачів, хоча використовується ними з 1992 року, є огородженою парканом та ровом. Крім того, спірні земельні ділянки фактично захоплюють частину дороги загального користування, частину сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 4623683500:03:000:0144 та площу охоронної зони під лінією електропередачі. Повідомили, що для внесення виправлень вони зверталися до відповідачів, однак отримали відмови.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд:
виправити помилки щодо конфігурацій земельних ділянок: кадастровий номер 4623683500:03:000:0124, площею 2,4999 га, яка належить ОСОБА_1, кадастровий номер 4623683500:03:000:0080, площею 2,5002 га, яка належить ОСОБА_2 ;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18), та встановив, що розміри, конфігурації та межі земельних ділянок не було змінено після того, як позивачі зареєстрували право власності на них. Позивачі визнали, що помилки у визначенні меж земельних ділянок були допущені при встановленні конфігурації таких. Тобто, первинна технічна документація, яка була розроблена на замовлення позивачів і яка подавалася ними для отримання таких ділянок у власність, вже містила помилки, які позивачі просять виправити.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивачі з 1992 року, тобто приблизно тридцять років користуються земельними ділянками на підставі технічної документації із землеустрою, не мали претензій щодо її виготовлення, як під час отримання вказаної документації, так і після цього не висловили жодних претензій, нарікань чи заяв щодо невідповідності або неправильності координат та їх виправлення. Виявлені помилки приводять до хибного встановлення невідповідності фактичної площі земельних ділянок позивачів площі та розмірам, зазначеним в державному акті на землю, а також до неправильного висновку щодо наявності з боку суміжних землекористувачів та самовільного захоплення земель.
Суд першої інстанції із відзиву ГУ Держгеокадастру у Львівській області встановив, що позивачі не зверталися до цього органу з ініціацією процедури встановлення недостовірної інформації, що позивачами не оспорюється. Крім того, позивачі не надали суду доказів, якими спростовувалися б твердження того, що процедура встановлення недостовірної інформації не була розпочата.
При цьому суд першої інстанції вказав, що навіть виготовлення нової технічної документації із землеустрою не призведе до поновлення прав позивачів, оскільки виготовлена технічна документація стала підставою для державної реєстрації земельних ділянок, їм присвоєні кадастрові номери, внесені і зареєстровані у державному земельному кадастрі суміжні землекористувачі вже отримали державні акти щодо права власності на земельні ділянки, а тому вимоги про зобов`язання виправити помилки із землеустрою щодо земельних ділянок, що перебувають у їх власності, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини будуть порушувати права та інтереси третіх осіб.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що встановлення обставин, на які посилаються позивачі, а саме залишення частини земельної ділянки площею 0,6013 га поза межами права власності позивачів, фактичне захоплення спірними земельними ділянками частини дороги загального користування, частини сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 4623683500:03:000:0144 та площі охоронної зони під лінією електропередач, вимагає спеціальних знань фахівця-геодезиста або інженера-геолога і не може бути встановлено судом самостійно з наданих графічних матеріалів.
Водночас, позивачі клопотань про призначення відповідної експертизи для встановлення вказаних обставин не заявляли, висновків експерта, виготовлених до розгляду справи на замовлення позивачів, також не подавали, що унеможливлює перевірку судом обставин, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог.
Короткий зміст касаційної скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
04 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Пустомитівського районного суду Львівської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державний земельний кадастр".
Крім того, заявник указує, що посилання суду на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18) та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справах за № 520/2093/19 (адміністративне провадження №К/9901/25843/19) та від 03 квітня 2020 року № 1512/2-761/11 (провадження № 61-1605св19), є недоречним у цій справі, оскільки стосуються відновлення меж земельних ділянок чи їх встановлення в натурі. Суд першої інстанції дуже формально підійшов до вирішення цієї справи.
Позивачі зверталися до відповідачів для виправлення відповідних помилок, проте отримали відмову та рекомендацію звернутися до суду.
Суд першої інстанції відхилив клопотання позивачів про розгляд справи з викликом сторін, і розглянув справу за наявними матеріалами. Отже, суд позбавив позивача права заявити будь-які клопотання про проведення експертизи в судовому засіданні та звернутися з такими заявами до суду.
Надаючи оцінку зібраним доказам, суди попередніх інстанцій порушили вимоги частин першої, другої, п`ятої статті 263, частини четвертої статті 265 ЦПК України.
Суд не дослідив письмові докази: державні акти, які підтверджують, що земельна ділянка була надана єдиним масивом, сформованою та з конкретними контурами, які обмежені дорогами загального користування та сусідніми землекористувачами; також суд не дослідив надані позивачем відомості про те, що у державного земельного реєстратора взагалі відсутні технічні документи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2023 року Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 31 жовтня 2005 року № 807 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,5002 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0080 на
території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 419203 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 2,5002 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0003.
Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 21 жовтня 2021 року № 781 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,4999 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0124 на території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Із державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 419204, встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,4999 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0002.
Із відповіді Управління Держгеокадастру у Львівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11 листопада 2021 року № Н-11/0-0.29-25/0/358-21 та № Н-11/0-0.29-24/0/358-21 встановлено, що земельній ділянці кадастровий номер 4623683500:03:00060002 присвоєно кадастровий номер 4623683500:03:000:0080, а земельні ділянці кадастровий номер 4623683500:03:00060003 присвоєно кадастровий номер 4623683500:03:000:0124.
Із відповіді Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 04 жовтня 2021 року № 3124 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі і їх закріплення межовими знаками та висловлено прохання щодо приведення технічної документації у відповідність до чинного законодавства.
Відмовою від 07 липня 2021 року № РВ-4601855212021 державний кадастровий реєстратор Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовив ОСОБА_1 у виправленні помилок, оскільки встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей і не потребують виправлення у зв`язку з відсутністю технічних помилок у таких документах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.