ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 619/1365/21
провадження № 61-6864св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція",
відповідачі: Солоницівська селищна рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Панченка О. О.
у справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (далі - Харківська ОДА), Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" (далі - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (далі - Солоницівська селищна рада) XLVIII сесії V скликання № 4 від 30 липня 2009 року про затвердження ОСОБА_1 проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР №089757, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області № 010969300235;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, укладений 07 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3480, скасувавши його державну реєстрацію;
- зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, яка розташована за межами населеного смт Солоницівка Харківського району Харківської області у відання держави та постійне користування ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція".
На обґрунтування позовних вимог керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області посилався на те, що Дергачівською місцевою прокуратурою 15 березня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42017221280000016 та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Солоницівської селищної ради, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що рішенням Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання № 4 від 30 липня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га на АДРЕСА_1 .
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР
№ 089757 та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300235 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.
Проте, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (на даний час ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"), в межах кварталу Дергачівського лісництва, згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування.
Керівник Дергачівської окружної прокуратури вважає, що вказане рішення Солоницівської селищної ради щодо надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 прийнято на порушення вимог статей 20, 116, 118, 122, 149 ЗК України, статті 5 ЛК України за відсутності відповідного рішення Харківської ОДА щодо вилучення із постійного користування ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" спірної земельної ділянки та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.
Оскільки рішення Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання № 4 від 30 липня 2009 року про передачу земельної ділянки у власність, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку серії ХР № 089757 є незаконним, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника.
Спірна земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, проте, вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки сторонами в момент вчинення правочину недотримано вимоги, встановлені статтею 203 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дергачівський районний суд Харківської області рішенням від 18 січня 2022 року позовні вимоги керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів України, ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" задовольнив.
Визнав незаконним та скасував рішення Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання № 4 від 30 липня 2009 року про затвердження ОСОБА_1 проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га на АДРЕСА_1 .
Визнав недійсним та скасував державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 089757, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області № 010969300235.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, укладений 07 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі № 3480, скасувавши його державну реєстрацію.
Зобов`язав ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, яка розташована за межами населеного смт Солоницівка Харківського району Харківської області у відання держави та постійне користування ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція".
Рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_1 не могла законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку, оскільки набула таке право власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного; юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття Солоницівською селищною радою незаконного рішення та наступного укладення між нею та відповідачем ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державного лісогосподарського призначення, які не можуть передаватися у приватну власність, а тому вони вибувають з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
Спірні земельні ділянки знаходилися на території Солоницівської селищної ради, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебували у користуванні у ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція".
Відсутні підстави вважати, що позов подано після спливу позовної давності, оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Полтавський апеляційний суд постановою від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", скасував та залишив без розгляду позов в цій частині.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року в частині задоволення позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Харківської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів України, скасував та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Залишаючи без розгляду позов в частині позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", апеляційний суд керувався тим, що прокурор не має повноважень на ведення справ в інтересах державного підприємства, а відповідні вимоги не мають розгляду по суті; ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"" є безпідставним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу апеляційний суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги не є ефективним способом захисту права власника.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку в комунальну власність суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2023 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, оскільки пряма законодавча заборона з представництва прокурором інтересів держави не стосується державних підприємств, в тому числі лісогосподарського призначення, які здійснюють управління наданим їм державним майном.
Законодавець не виключив можливості звернення прокурора за захистом державного інтересу в разі відсутності такого органу чи наділення окремої державної (недержавної) установи повноваженнями державного органу щодо управління державним майном, розпорядження державними коштами.
Зазначаючи ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" одним із позивачів у цій справі, прокурор обґрунтував порушення саме інтересів держави, а не самостійної юридичної особи та учасника цивільних правовідносин.
Отже, позов прокурора про усунення перешкод у користуванні майном спрямований на повернення земельних ділянок дійсному власнику - державі, однак, з огляду на наявність права постійного користування цими ділянками у державного підприємства, задоволення такого позову призводить до поновлення його права користуватися та володіти землею.
У цій справі прокурор зазначав про порушення інтересів держави у розпорядженні державною власністю - землями лісового фонду, які були в користуванні ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", однак апеляційним судом не було враховано, що у спірних правовідносинах відбулося розщеплення правомочностей власника земельної ділянки, оскільки право користування та володіння (право постійного користування) державою були передані саме державному підприємству, у той час як інша частина правомочностей (право розпорядження залишилася у держави.
Отже, визначення прокурором як позивачем іншої особи та подальше витребування землі на її користь не забезпечить повноцінного захисту порушених інтересів держави, якою передано частину прав власника державному підприємству як елементу єдиного механізму держави в межах однієї з форм реалізації нею своїх функцій. Тобто, не відбудеться відновлення становища, що існувало до порушення.
Крім того, апеляційним судом застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц, та постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц, від 15 січня 2019 року у справі № 907/459/17, від 19 червня 2019 року у справі № 911/604/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19.
У категорії справ про захист речових прав держави на землі лісогосподарського призначення має бути здійснено не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, на підставі статті 391ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц.
Крім того, правові висновки щодо подання негаторного позову про повернення земель лісогосподарського призначення на користь держави висловлено Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц.
Враховуючи недотримання вимог законодавства при прийнятті рішення, а також спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянки у реалізації права власності і користування, наявні правові підстави для усунення державі в особі Харківської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів та ДП "харківська лісова науково-дослідна станція" перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, площею 0,15 га, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання № 4 від 30 липня 2009 року.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15 виснував про те, що у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, а визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав в судовому порядку.
Такий же висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постановах від 14 вересня 2022 року у справі № 368/1473/15-ц, від 05 жовтня 2022 року у справі № 310/245/15-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у липні 2023 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні.
Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2023 року повернув без розгляду відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дергачівського районного суду Харківської області.
Справа № 619/1365/21 надійшла до Верховного Суду 10 липня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 20 листопада 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Рішенням Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання № 4 від 30 липня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах населених пунктів на території Солоницівської селищної ради та безоплатно передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га на АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 089757 з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за № 010969300235.
08 вересня 2009 року ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_2 спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу.
Дергачівською місцевою прокуратурою 15 березня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за №42017221280000016 та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельних ділянок на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, яка передана у власність ОСОБА_1, відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 30 від 03 лютого 2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, загальною площею 0,15 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, повністю знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (на даний час ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"), в межах кварталу Дергачівського лісництва, згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування.
Згідно з листом ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 4 від 04 січня 2021 року щодо розташування земельних ділянок, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264, вказана земельна ділянка має частковий перетин з межами квартал 376 Дергачівського лісництва ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", орієнтовна площа перетину становить 0,15 га.
Відповідно до листа Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 квітня 2017 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0264 було зареєстроване за ОСОБА_1, а 27 жовтня 2009 року відбувся перехід права власності до ОСОБА_2 .
Також місцевим судом встановлено, що прокурору стало відомо про порушене право лише при проведенні прокуратурою розслідування у кримінальному провадженні № 42017221280000016, зареєстрованому в ЄРДР 15 березня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів України про зобов`язання повернути земельну ділянку
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із частиною першою пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2009 рік), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома статті 118 ЗК України).
Згідно із статтею 50 Закону України "Про землеустрій" у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина перша статті 1 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (стаття 5 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).
Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5,0 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Водночас у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Відповідно до статті 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
За змістом статей 181-184, 202-204 ЗК України, Законів України "Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій" дані державного земельного кадастру -це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
Згідно з пунктом 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Тобто при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIIІ "Прикінцеві положення" ЛК України.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, підлягає встановленню, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.
Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що на час винесення оскаржуваного рішення Солоницівської селищної ради XLVIII сесії V скликання № 4 від 30 липня 2009 року спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду Данилівського дослідного держлісгоспу (ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"), тому рішення про вилучення цієї земельної ділянки із земель державного лісового фонду мала приймати обласна державна адміністрація, за погодженням із землекористувачем.