ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа №804/2918/18
касаційне провадження № К/9901/65817/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 (суддя Горбалінський В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (далі у тексті - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.01.2018 №0001351406, №0001291401, №0001301401.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на безпідставність застосування до нього штрафних санкцій за неподання розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано дохід із джерелом походжання з України (Додаток ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за І півріччя 2016 року, за 9 місяців 2016 року, за 2016 рік, оскільки він такі звіти не повинен подавати з підстав того, що ним не сплачувався дохід нерезиденту у вказаному періоді. Позивач зазначив про безпідставність збільшення йому суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість з підстав не зменшення платником податкового кредиту по операціям зі списання кредиторської заборгованості, оскільки таке списання кредиторської заборгованості не може свідчити про неправомірність визначення ним податкового кредиту з податку на додану вартість, а сплив строку позовної давності та/або списання кредиторської заборгованості не є підставою для подальшого коригування законно нарахованого податкового кредиту.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13.08.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.01.2018 №0001301401, №0001291401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 10748477,50 грн, з яких: за податковим зобов`язанням в сумі 8598782,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2149695,50 грн. В іншій частині позову відмовив.
Задовольняючи позов у визначеній судами частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач в 2015 році правомірно обліковував частину витрат на аеропортове обслуговування в розмірі 21908672,00 грн у складі витрат на збут на рахунку 93 та частину основної лізингової ставки в розмірі 32167906,00 грн у складі інших витрат операційної діяльності на рахунку 949.
Відмовляючи в задоволенні позову у визначеній судами частині, суди виходили з того, що фактично виплата доходу нерезидентові відбулась шляхом примусового стягнення суми боргу за договором з рахунку позивача, тому відповідно до пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Суди також дійшли висновку, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості сума податкового кредиту, зокрема, отримувача, підлягає відповідному корегуванню.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник доводить залишення судами поза увагою його доводів про безпідставність збільшення йому суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість з підстав не зменшення платником податкового кредиту по операціям зі списання кредиторської заборгованості, оскільки акти списання кредиторської заборгованості, складені в односторонньому порядку позивачем для внутрішніх потреб бухгалтерського обліку, не призводять до зміни суми компенсації вартості товарів/послуг за договорами позивача його контрагентами, а тому не є тими документами (діями) позивача, які є підставою для здійснення ним коригування суми раніше законно визначеного податкового кредиту відповідно до статті 192 ПК України. Скаржник вважає, що сплив строку позовної давності та/або списання кредиторської заборгованості не є підставою для подальшого коригування законно нарахованого податкового кредиту. Також, скаржник зазначає про неврахування судами, що вартість послуг компанії Oktagon Ltd. не є доходом нерезидента із джерелом походження з України, що виключає подання позивачем звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів та свідчить про безпідставне застосування до нього штрафних санкцій за неподання таких розрахунків (звітів).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Позивач також звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про передачу даної справи за його касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій на розгляд палати, до якої входить така колегія. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив про наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування пункту 192.1 статті 192 ПК України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №804/7561/15 у складі колегії суддів з цієї самої палати з підстав існування сталої позиції Вищого адміністративного суду України щодо застосування вказаної норми.
Позивач, зазначаючи про період правовідносин з лютого 2011 по грудень 2012 у справі №804/7561/15, вважає, що положення пункту 192.1 статті 192 ПК України не передбачали підстави для проведення коригування податкового кредиту у вигляді складеного постачальником та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Щодо зазначеного клопотання скаржника про передачу даної справи за його касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій на розгляд до на розгляд палати, до якої входить така колегія, відповідно до приписів статті 346 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, не вважає за необхідним відступити від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №804/7561/15. Висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду не стосуються застосування норми права у подібних правовідносинах, стосуються інших предмету і підстав позову при встановленні інших фактичних обставин у справі та при різному правовому регулюванні, зокрема, пункту 192.1 статті 192 ПК України, до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), а в даній справі правовідносини стосуються періоду з 01.01.2015 по 31.12.2016, тобто після змін, внесених Законом №71-VIII.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.05.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 22.05.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 12.12.2017 №32267/04-36-14-01/01130549 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог, зокрема:
пункту 188.1 статті 188 (у редакції 2015 року), пунктів 198.1, 198.3 статті 198, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 9480496 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21) станом на 31.12.2016 в сумі 38 630 грн;
пунктів 103.2, 103.4, 103.8, 103.10 статті 103, підпунктів 141.4.1, 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 ПК України під час виплати доходів нерезидентам, що призвело до заниження податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України на суму 388853,00 грн;
підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 46.1 статті 46, пункту 103.9 статті 103 ПК України в частині неподання до контролюючого органу розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за І півріччя 2016 року, за 9 місяців 2016 року, за 2016 рік.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2018:
№0001341406, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені, в розмірі 680492,75 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 388853,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 291639,75 грн;
№0001351406, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб;
№0001291401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 11850620,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 9480496,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2370124,00 грн;
№0001301401, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 38630,00 грн та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за червень 2015 року у розмірі 7500,60 грн.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятих контролюючим органом рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 06.04.2018 скарга платника була задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 №0001341406, інші податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Фактичною підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є предметом касаційного оскарження, слугували висновки контролюючого органу про неподання позивачем звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів при здійснені нерезидентам виплат доходів із джерелом їх походження з України, та необхідності коригування платником податкового кредиту, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.
Так, судами установлено, що Компанією ОktagonLtd, Польща, на підставі договору від 10.03.2011 №392 були надані позивачу послуги з розробки Генерального плану розвитку Авіакомпанії (консультаційні послуги), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.
У зв`язку із порушенням виконання умов договору позивачем, Компанія OktagonLtd звернулась із позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, в якому просила стягнути з позивача суму основного боргу в розмірі 115000,00 доларів США, пеню в сумі 9449,07 доларів США, 3% річних від простроченої суми у розмірі 2126,71 доларів США.