ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа №520/8795/21
касаційне провадження № К/990/14976/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В.; судді: Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.)
у справі № 520/8795/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЗАР-2011"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАЗАР-2011" (далі - ТОВ "НАЗАР-2011", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 квітня 2021 року № 0046330723.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "МОДУС АГРО" (далі - ТОВ "МОДУС-АГРО") не носять реального характеру.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з ТОВ "МОДУС-АГРО".
Ухвалою від 05 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.
03 січня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НАЗАР-2011" з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року, за результатами якої склав акт від 10 грудня 2020 року № 6122/20-40-07-27-06/42295617.
Відповідно до висновків акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, абзаца сімнадцятого пункту 201.10, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 2 458 006,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що станом на 30 вересня 2020 року відповідно до картки рахунку 63 за взаємовідносинами з ТОВ "МОДУС-АГРО" у платника обліковується дебіторська заборгованість у сумі 570 940,00 грн. Податковий орган зазначив про відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів для вирощування та транспортування товару, складських приміщень для зберігання готової продукції. Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних з початку 2020 року не встановлено реєстрацію податкових накладних щодо придбання ТОВ "МОДУС-АГРО" будь-яких супутніх послуг у сфері рослинництва, з обробки сільськогосподарських земель, та/або з оренди спецтехніки, достатнього насіннєвого матеріалу, що було безпосередньо задіяне у вирощуванні соняшника, пшениці, ячменю, кукурудзи та проса врожаю 2020 року, хімікатів та засобів захисту рослин тощо у інших суб`єктів господарювання.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2021 року № 0046330723, яким платнику зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2020 року на 2 458 006,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.